• Посилання скопійовано

Щодо списання дебіторської заборгованості при ліквідації юридичної особи

Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 17.09.2018 р. №4061/6/99-99-15-02-01-15/IПК

Щодо списання дебіторської заборгованості при ліквідації юридичної особи

Суттєво. Якщо дебіторська заборгованість не відповідає жодній з ознак, визначених пп. 14.1.11 ПКУ, то така заборгованість не вважається безнадійною

! Платникам податку на прибуток

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо списання дебіторської заборгованості при ліквідації юридичної особи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів, визначено нормами п. 139.2 ст. 139 Кодексу, якими, зокрема, передбачено:

збільшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів (пп. 139.2.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу);

зменшення фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (пп. 139.2.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначені пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Так, безнадійна заборгованість — це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема:

заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

З урахуванням зазначеного, якщо дебіторська заборгованість не відповідає жодній з ознак, визначених пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то така заборгованість не вважається безнадійною.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженим наказом Мінфіну від 08.10.99 р. №237 (далі — П(С)БО).

Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату (п. 4 П(С)БО).

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат (п. 10 П(С)БО).

Одночасно повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

До змісту номеру