До листа Державної служби України з питань праці від 24.09.2018 р. №4501/4/4.3-зв-18
Держпраці в коментованому листі роз'яснила: «При проведенні інспекційних відвідувань (невиїзних інспектувань) інспектор праці може дослідити питання щодо внесення до трудової книжки відомості про роботу (ч. 4 ст. 48 КЗпП України), в тому числі дотримання пункту 2.14 Iнструкції №58».
На цій підставі в бухгалтерській пресі повідомлялося, що Держпраці зробила висновок про можливість застосування штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати за внесення до трудової книжки запису, що не відповідає Класифікатору. Щоправда, оскільки сам лист не з'являвся в пресі в повному вигляді, а наводилися лише його фрагменти, то повної аргументації цього поважного органу ми не бачимо (як не бачимо, кому він адресований і які запитання ставилися запитувачем). Однак із фрагментів зрозуміло, що в листі не зазначено прямо, що саме за невнесення до трудової книжки запису про посаду відповідно до Класифікатора настає відповідальність у розмірі 1 МЗП. Наприкінці листа Держпраці лише процитувала закон: «Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати».
Цікаво звернути увагу, що в листі поруч із наведенням норми Iнструкції №58 Держпраці згадує ч. 4 ст. 48 КЗпП, ніби натякаючи (хоча й не кажучи прямо) на те, що порушення цієї норми Iнструкції автоматично потягне за собою порушення КЗпП. Але з цим погодитися не можна з низки причин.
Згідно з ч. 4 ст. 48 КЗпП, «до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться». Жодної вказівки на Класифікатор професій ні ця норма КЗпП, ні інші норми кодексу не містять. Тому внесення записів до трудової книжки не згідно з Класифікатором, на нашу думку, не буде порушенням ч. 4 ст. 48 КЗпП.
Якщо ж звертатися до ст. 48 КЗпП, то слід піти далі і згадати про ч. 5 цієї статті, яка проголошує: «Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України». Це питання ми докладно розглядали в статті «Трудові книжки: сучасний погляд на рудимент» в «Дебеті-Кредиті» №30/2018.
Саме з огляду на норму ч. 5 ст. 48 КЗпП Iнструкція №58, що затверджена не постановою Кабміну, а наказом трьох міністерств, є незаконною. Цей документ, таким чином, не може регулювати порядок ведення трудових книжок працівників.
Не належить міністерська Iнструкція і до актів трудового законодавства в розумінні рішення Конституційного Суду України від 09.07.98 р. №12-рп/98 у справі про тлумачення терміна «законодавство».
А сам Класифікатор професій взагалі не є нормативно-правовим актом (немає офіційного опублікування, не затверджений компетентним органом, що має право видавати нормативно-правові акти, не зареєстрований у Мін'юсті) і не може встановлювати прав і обов'язків учасників трудових відносин. Крім того, сам Класифікатор містить два положення (пункт 1.3 розділу 1 «Сфера застосування» та примітку 2 до додатка В), що допускають у процесі економічного розвитку створювати нові професії та посади в межах професійних назв робіт.
Отже, прийняття працівників на роботу на посади, не передбачені Класифікатором професій, і відповідне внесення до трудових книжок відомостей про роботу не за Класифікатором, а відповідно до трудового договору (наказу про прийняття на роботу), на наше переконання, не є порушенням законодавства про працю. Адже Iнструкція №58 і Класифікатор професій не є актами трудового законодавства.
Тому бухгалтерам, кадровикам, та й державним органам, нарешті, слід заспокоїтися і зрозуміти, що Класифікатор професій є лише статистичним довідником і не має юридичного значення. Він не містить вичерпного переліку посад, на які можуть прийматися працівники. А технічні проблеми при поданні звітності з ЄСВ необхідно усунути шляхом удосконалення найближчим часом інструкцій і програмного забезпечення.
Олексій КРАВЧУК, д. ю. н., доцент, аудитор