Суди по-різному зазначають у своїх рішеннях суми, присуджені працівникам за трудовими спорами. Буває, що суд зазначає просто суму, без пояснень, чи треба її видати на руки, чи спочатку потрібно утримати податки. Як бути в такому випадку роботодавцеві? Проаналізуймо на підставі конкретних судових рішень.
На форумі «Дебету-Кредиту» та в нашій бухгалтерській групі на Facebook читачі досить часто порушують питання виконання рішень судів щодо стягнення зарплати, плати за вимушений прогул та інших виплат за рішенням суду на користь працівника в частині утримання з присуджених сум податків, військового збору та ПДФО.
Річ у тім, що суди по-різному зазначають у своїх рішеннях присуджені суми. Деякі зазначають суму до виплати на руки, деякі — до утримання податків («брудними»). Якщо суд зазначив у рішенні, який варіант він вибрав, то жодних проблем щодо визначення суми, що стягується, не виникає.
Але є й третій варіант, досить поширений, — коли суд у рішенні не зазначає, чи є сума, що стягується, «чистою» чи «брудною». Тоді Державна виконавча служба (або приватний виконавець), намагаючись буквально виконати рішення суду про стягнення коштів, стягне саме ту суму, яку зазначено у рішенні суду. I якщо суд зазначив суму «брудними», то роботодавець змушений буде сплатити податки за власний рахунок, а не за рахунок виплаченого доходу.
З'ясувати, з яких розрахунків виходив суд при визначенні присудженої суми, можна, адже саме роботодавець під час суду, як правило, надає довідку про середній заробіток. Помноживши середньоденний заробіток на кількість днів вимушеного прогулу, суд отримує розмір компенсації за вимушений прогул. Ці розрахунки він наводить у тексті судового рішення (не в резолютивній частині, а в мотивувальній). Але виконавців зазвичай цікавить лише резолютивна частина, де власне зазначено суму.
Наприклад, маємо постанову Верховного суду від 18.07.2018 р. у справі №359/10023/16-ц1, де підприємство оскаржило дії державного виконавця, який стягнув із рахунку підприємства суму «брудними» (а точніше, різницю між сумою «брудними», зазначену в рішенні суду, і «чистими», яку на виконання рішення суду підприємство сплатило працівникові самостійно).
Проблема виникла саме тому, що в рішенні суду не було зазначено, що суму встановлено до утримання податків. Справа пройшла дві інстанції, і підприємству було відмовлено в захисті. Лише Верховний суд став на бік роботодавця, визнавши дії державного виконавця незаконними і зобов'язавши повернути кошти. Для прийняття цього рішення Верховний суд дослідив первинне рішення суду (за яким здійснювалося стягнення) і встановив, що в ньому йшлося саме про суму «брудними».
Моральна шкода — відшкодування оподатковується
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сума відшкодування моральної шкоди, яку стягнуто з роботодавця на користь працівника на підставі судового рішення, підлягає оподаткуванню. Таким чином, ДП «…» при виконанні судового рішення діяло відповідно до вимог податкового законодавства та як податковий агент обґрунтовано утримало із визначеної судом суми відшкодування моральної шкоди податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Постанова ВСУ від 18.07.2018 р. у справі №359/10023/16-ц
Зауважимо, що обраний підприємством шлях, як і саме рішення Верховного суду, автоматично не вирішують проблему виконання таких судових рішень. Адже йдеться про неуважність суддів під час виготовлення текстів судових рішень. Верховний суд зазначає: «Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення». Тому суди повинні зазначати у судовому рішенні, а точніше в резолютивній частині, що суму наведено без урахування податків. Податки, звичайно, повинен утримати роботодавець, який цю суму виплачує.
Тому якщо підприємство отримало рішення суду про присудження виплат працівникові і з нього не видно, «чисті» вони чи «брудні», і підприємство виходячи із власних розрахунків розуміє, що це сума «брудними», варто прогнозувати спір із працівником (і виконавцем) щодо виконання цього рішення. Адже працівники в таких справах налаштовані на конфлікт, і це їхній інтерес — отримати більшу суму, яку нібито присуджено судом і яку зазначено у рішенні.
Ми радимо у такому випадку звертатися до суду за роз'ясненням судового рішення в порядку ст. 271 ЦПК. До речі, за таким роз'ясненням може звернутися і виконавець. Однак доцільно зробити це самостійно, адже закон передбачає можливість роз'яснення лише до виконання рішення суду (як, наприклад, Бородянський районний суд Київської області, який в ухвалі від 18.04.2018 р. у справі №360/396/17-ц1 відмовив у роз'ясненні рішення суду, бо воно було виконане).
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено таке рішення, протягом 10-ти днів з дня її надходження. За потреби суд може викликати учасників справи, державного або приватного виконавця на судове засідання. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Наведемо для прикладу ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12.04.2018 р. у справі №552/5424/172, де суд дійшов висновку, що «резолютивна частина ухваленого судового рішення в частині вирішення вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є не зовсім зрозумілою та викликає обґрунтовані труднощі у відповідача при її виконанні». У зв'язку з цим суд роз'яснив: «При виконанні рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу … підлягають відрахуванню обов'язкові платежі та податки, передбачені чинним законодавством».
Аналогічне роз'яснення надане ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22.08.2018 р. у справі №552/8585/173. У цій справі суд, постановляючи рішення, навів незрозуміле формулювання резолютивної частини постанови Апеляційного суду Полтавської області від 31.05.2018 р. у справі №552/8585/174: «Стягнути … середній заробіток за час вимушеного прогулу … без утримання податку з доходів, військового збору та інших обов'язкових платежів». Таке формулювання нібито говорить про те, що ці суми не оподатковуються! Тому суд роз'яснив в ухвалі: «Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2017 р. до 18.05.2018 р. у сумі 16818,42 грн, а податок з доходів, військовий збір та інші обов'язкові платежі мають бути нараховані юридичною особою — боржником на зазначену суму та сплачені до бюджету».
1 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73452717.
2 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73318079.
Звісно, таке формулювання також є далеким від досконалості, адже суд у мотивувальній частині цієї ухвали визнає, що податки підлягають сплаті за рахунок працівника. Втім, ухвалу суду про роз'яснення рішення суду, як уже зазначалося вище, може бути оскаржено.
Висновки
Якщо не вдається вирішити питання щодо утримання податків зі сум, що виплачуються за рішенням суду за рахунок цих сум, шляхом роз'яснення рішення суду, виконавця варто ознайомити з правовою позицією Верховного суду, викладеною в розглянутій вище постанові від 18.07.2018 р.
Якщо це не дозволить вирішити спірне питання, доведеться оскаржувати дії державного виконавця в порядку, в якому діяв роботодавець у цій справі (цей порядок докладно описано в постанові ВС).
Олексій КРАВЧУК, д. ю. н., доцент, аудитор