Помер учасник ТОВ, троє інших прийняли рішення про зменшення статутного капіталу і виплату його вкладу спадкоємцеві, але не виплатили. Що робити з його вкладом до статутного капіталу, який завис, та майном підприємства пропорційно до вкладу, якщо спадкоємці не зголосилися протягом от уже понад двох років? Чи потрібно виплачувати всю суму державі?
Помирає засновник — дії підприємства
Зазначимо, що запитання стосується ситуації, коли ТОВ має двох і більше учасників.
Коли помирає один із них, решта учасників (учасник) без будь-яких перепон можуть здійснювати госпдіяльність й надалі, навіть якщо такий померлий учасник був керівником. Решта учасників мають всі повноваження щодо вирішення питань життєдіяльності підприємства.
Пам'ятаймо, що недавно прийнятим Законом №2147 процесуальні кодекси викладено в новій редакції. Відтепер за відсутності третьої — касаційної — інстанції судової гілки влади та відповідно до ч. 4 ст. 236 нового ГПКУ (набрав чинності 15.12.2017 р.) при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного суду.
Проте вважаємо, що у ситуації, яку ми розглядаємо, цілком правомірно застосувати позицію ВГСУ з цього питання.
Позиція ВГСУ
...з огляду на положення частини п'ятої статті 53 Закону України «Про господарські товариства» та статті 8 ЦК України (аналогія закону) до вирішення питання про вступ (прийняття) спадкоємців (правонаступників) померлого (ліквідованого) учасника правомочність загальних зборів учасників визначається без урахування частки в статутному капіталі, яка належала померлому (ліквідованому) учаснику. Отже, у такому разі під час встановлення правомочності загальних зборів учасників слід враховувати голоси інших учасників товариства, які без голосів, що припадають на частку померлого (ліквідованого) учасника, сукупно становлять 100% голосів, що мають враховуватися під час визначення кворуму.
Пункт 2.30 постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 р. №4
«Про деякі питання практики вирішення спорів,
що виникають з корпоративних правовідносин»
Отже, решта засновників (учасників) ТОВ після отримання відомостей про факт смерті одного з учасників мають право скликати позачергові загальні збори засновників (учасників) товариства та прийняти рішення про:
1) зменшення розміру статутного капіталу, якщо не бажають приймати спадкоємців до складу засновників (учасників) товариства, із дотриманням вимог закону та статуту для таких випадків;
2) перерозподілення свої частки відповідно до розміру статутного капіталу після його зменшення;
3) розрахунок сум, що належать до виплати спадкоємцям, а також порядок їх виплати.
Проте може статися, що все зроблено правильно, зміни до установчих документів та ЄДР внесено, суми, що належать до виплати спадкоємцям, розраховано, але здійснити такі виплати товариство не може, — спадкоємці так і не з'явилися.
Що робити товариству з майном та коштами, що належать до виплати спадкоємцям померлого засновника? Ми бачимо для товариства дві можливості розпорядитися цими коштами та майном:
1) віддати спадщину органу місцевого самоврядування;
2) залишити собі та оподаткувати після закінчення строку давності.
Віддати спадщину органу місцевого самоврядування
За правилами ч. 1 ст. 1277 ЦКУ у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, — за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Але тут є один важливий момент — підстави, коли орган місцевого самоврядування має дізнатися про такий факт.
Зверніть увагу!
Жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку госптовариства повідомляти орган місцевого самоврядування про наявність спадщини без спадкоємців. Немає і відповідного порядку чи строків для такого повідомлення. Тому виконання цієї норми на практиці й надалі викликає більше запитань, ніж надає відповідей.
Річ у тім, що заява про визнання спадщини відумерлою подається до суду після закінчення одного року з часу відкриття спадщини.
Звісно, що після закінчення цього строку орган місцевого самоврядування не втрачає такого права: закон дозволяє поновити такі строки при зверненні до суду, і поважність їх пропуску вирішуватиме вже суд.
Крім того, ч. 4 ст. 1277 ЦКУ передбачає, що територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що їх заявлено відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали кілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
На нашу думку, якщо товариство не повідомило орган місцевого самоврядування, а останній не виявив бажання звертатися до суду, товариство більш ніж через два роки не зобов'язане нікого повідомляти, а кошти та майно, які належали спадкоємцям до виплати після смерті одного із засновників (учасників) ТОВ, і надалі зберігати та обліковувати. Відповідну вимогу щодо збереження спадкового майна до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою наведено у ст. 1283 ЦКУ.
Але ми не виключаємо інший варіант — залишити майно собі та оподаткувати після закінчення строку давності.
Законне «привласнення» майна товариством
За приписами ч. 3 ст. 335 ЦКУ, безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, установлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 344 ЦКУ).
Щодо окремих видів майна ч. 2, 4 ст. 344 ЦКУ передбачають:
1) набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом;
2) право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Тепер щодо самого майна та коштів, що належать до виплати спадкоємцям, які не з'явилися.
Нагадаймо, що відповідно до ст. 55 Закону про госптовариства у разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому у грошовій або натуральній формі видається частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
Як правило, в таких ситуаціях засновники (учасники), вирішуючи на загальних зборах долю коштів та майна, які підлягають виплаті спадкоємцям померлого учасника, визначають частку останнього у грошовій формі. У такому випадку кошти — це майно, але яке? Рухоме?
I тут є проблема: ст. 181 ЦКУ не оперує терміном «рухоме майно». Частина 2 ст. 181 ЦКУ каже про рухомі речі — речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Гроші, виражені у національній валюті України — гривнях, розглядаються у цивільному праві як особливий вид речей. Валютні цінності, своєю чергою, є особливим видом майна.
Загалом вважається, що рухомим майном визнаються речі, включаючи гроші та цінні папери, які ЦК та інші закони не відносять до нерухомості.
Тому товариство має право скористатися строком у п'ять років та набути право власності на кошти як на нерухоме майно. Оскільки офіційного підтвердження факту законного «привласнення» майна товариством за набувальною давністю немає, то єдиним підтвердженням такого «привласнення» буде включення цієї суми до фінансового результату (доходу) з наступним оподаткуванням після закінчення п'ятирічного строку з дати відкриття спадщини.
Хоча, на нашу думку, все ж варто переконатись у тому, що спадкоємців справді немає. Для цього товариство може звернутися до нотаріусів за місцем проживання та отримати всю інформацію щодо спадкування майна померлого засновника. На практиці трапляється, що спадкоємці просто не знають про існування товариства та факт перебування померлої особи серед його засновників. Адже, скажімо, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань не дає можливості пошуку за П. I. Б. керівника чи засновника.
Проте є чимало альтернативних шляхів. Зокрема, на офіційному веб-порталі «Дебету-Кредиту» можна перевірити свого контрагента через пошук за П. I. Б. керівника. Також можна звернутися до Єдиного державного веб-порталу відкритих даних (http://data.gov.ua), де шукати вже за П. I. Б. власників бізнесу.
Наскільки у цьому будуть зацікавлені інші засновники (учасники) ТОВ — це питання вже поза межами нашої статті.
До наведеного у цій статті додамо, що з 17.06.2018 р. набирає чинності Закон України від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Його приписами встановлено дещо інші умови щодо прийняття рішення засновниками ТОВ у разі смерті одного учасника-фізособи, а також порядок голосування та строки виключення такого померлого учасника. Про це та про інші нововведення розповімо в наступних публікаціях тижневика.
Перехід частки до спадкоємця або правонаступника учасника товариства
1. У разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
2. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника — фізичної особи чи припинення учасника — юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.
Стаття 23 Закону України від 06.02.2018 р. №2275-VIII
«Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»,
набирає чинності з 17.06.2018 р.Нормативна база
- ГПКУ — Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. №1798-XII.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про госптовариства — Закон України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства».
- Закон №2147 — Закон України від 03.10.2017 р. №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»