Виконання обов'язків директора товариства покладено на одного із засновників без укладання трудового договору та без зарплати, але на підставі статуту товариства за винагороду у вигляді дивідендів щомісячно. Чи потрібно подавати до органу ДФС повідомлення про прийняття працівника на роботу?
Чинне законодавство розділяє зарплату та дивіденди
Ми неодноразово на сторінках «ДК» та на веб-порталі dtkt.ua звертали увагу на особливість посади керівника.
Так, з одного боку, відомості про керівника заносяться до ЄДР — такі дії «офіціалізують» повноваження керівника на вчинення дій від імені товариства без довіреності.
З іншого — керівник за посадою є працівником, відомості про посаду (директор, гендиректор тощо) зазначаються у штатному розписі.
З керівником підприємства укладається трудовий договір або контракт. I в першому, і в другому випадку керівник приступає до виконання обов'язків за наказом по підприємству з виплатою йому зарплати згідно зі штатним розписом. Запис про прийняття на посаду та звільнення з посади керівника підприємства заноситься до трудової книжки. Керівник може бути звільнений у порядку, встановленому статутом, або з інших підстав, передбачених ст. 36, 38, 40, 41 КЗпП.
Повідомлення про прийняття на роботу керівника, що має подаватися до органів ДФС напередодні видання наказу про вступ на посаду, здійснюється в загальному порядку (якщо тільки не йдеться про новостворене підприємство) в порядку, визначеному Постановою КМУ від 17.16.2015 р. №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Адже вимога щодо допуску працівника з укладенням трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням органу ДФС про прийняття працівника на роботу повною мірою стосується й керівника.
Керівник, який одночасно є засновником ТОВ, у строки та в порядку, встановленому статутом, має право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку — дивіденди (відповідні положення містяться у п. «б» ч. 1 ст. 10 Закону України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства», ст. 5 Закону України від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набере чинності з 17.06.2018 р.).
Таким чином, чинне законодавство розділяє такі виплати, як зарплата та дивіденди.
Зарплата і дивіденди
Виплата зарплати (винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі за виконану роботу) працівникові є обов'язком власника або уповноваженого ним органу у розмірі, не меншому від мінімального (ст. 94, 95 КЗпП). За порушення вимог щодо виплати заробітної плати та виплату її у розмірі, меншому від мінімальної, встановлена відповідальність (ст. 265 КЗпП).
Чинне законодавство при виплаті зарплати не передбачає певних особливостей чи преференцій — керівник є працівником товариства в розумінні нормативних актів у сфері трудових відносин.
Тимчасом як дивіденди — це право, яким засновник (учасник) ТОВ може скористатись, а може й ні. Розмір виплат залежить від процентної участі у статутному капіталі ТОВ та результатів госпдіяльності (отриманого прибутку). Відповідальності у разі неприйняття засновниками рішення про виплату дивідендів чинним законодавством не передбачено. Порядок виплат та їх періодичність встановлюються засновниками у статуті.
Зарплата та дивіденди — взаємозамінні?
В описаній ситуації засновники вирішили фактично «замінити» виплату зарплати дивідендами та постановили, що такі виплати здійснюються щомісячно.
Чим такі дії загрожуватимуть підприємству?
По-перше, відповідно до ч. 2 ст. 65 ГКУ, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Проте вчиняти будь-які юридичні дії від імені товариства без внесення таких відомостей до ЄДР такий власник (засновник) не зможе навіть у разі покладення на нього обов'язків директора.
Загалом ми не може заперечувати в принципі можливості передачі повноважень іншій особі, у т. ч. одному із засновників. Адже на підприємстві виникають ситуації, коли керівник певний час відсутній, перебуває у тривалому відрядженні, з інших причин виконання його обов'язків тимчасово може бути покладено на іншу особу, у т. ч. на працівника товариства чи засновника.
Відповідальність за використання «безоплатної» праці
Якщо трудовий договір було укладено, керівник працює, але зарплата йому не нараховується та не виплачується, то підприємство очікує штраф за ст. 265 КЗпП. Крім того, керівнику підприємства (тому, хто займає його посаду) за ненарахування зарплати «самому собі» (йдеться про гарантії дотримання прав працівників у частині оплати праці — ч. 3 ст. 3, ст. 21, 22 Закону про оплату праці, обов'язку виплачувати працівнику заробітну плату, обумовлену трудовим договором, — ч. 1 ст. 21 КЗпП) за наявності фактів виконання трудових функцій загрожуватиме адміністративний штраф (ч. 1 ст. 41 КУпАП): від 510 грн до 1700 грн.
Означені штрафи накладає Державна служба України з питань праці (Держпраці) у порядку, встановленому Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (постанова КМУ від 17.07.2013 р. №509). Тобто застосування цих штрафів наразі нормативно врегульовано, і вони накладатимуться постановою, складеною на підставі акта перевірки.
Для покладення виконання обов'язків керівника на працівника товариства, за наявності згоди останнього, достатньо наказу по підприємству або довіреності (звісно, слід дотримуватися приписів статуту для такого випадку).
А для того щоб засновник виконував обов'язки керівника, потрібно:
1) протоколом загальних зборів засновників покласти виконання обов'язків керівника на одного з засновників (можливо, на певний період часу, наприклад до прийняття (обрання) нового керівника);
2) подати державному реєстратору протокол загальних зборів засновників товариства та внести зміни до ЄДР.
Тобто наведені дії свідчать про фактичну та юридичну заміну керівника, навіть якщо така заміна здійснюється на короткий період часу. Адже закон, враховуючи особливість статусу керівника, не обмежує строків перебування керівника на посаді (звільнення керівника відбувається за рішенням засновників).
По-друге, відсутність трудового договору (контракту) або наказу про вступ на посаду свідчить про неоформлення керівника як працівника відповідно до вимог трудового законодавства.
Тут варто зауважити, що при поданні відомостей про керівника державному реєстратору зазначається, що керівником (директором чи гендиректором) призначається (обирається) така-то особа із зазначенням її даних (паспорта, IПН тощо). Такі відомості направляються до органу ДФС, де така юрособа перебуває на обліку.
Однак ми не заперечуємо можливості невиплати заробітної плати керівнику у тому разі, якщо у статуті є вказівка на те, що на період відсутності госпдіяльності на підприємстві заробітна плата керівнику не нараховується та не виплачується. Таке є можливим і на період тимчасового припинення госпдіяльності. Але якщо такого у статуті не прописано, то навряд чи можна вважати невиплату зарплати керівнику законною.
Тому, на нашу думку, незалежно від того, на який строк обраний керівник, якщо товариством ведеться госпдіяльність, керівник має отримувати зарплату у строки та в порядку, встановленому для всіх працівників. Покласти виконання обов'язків можна на іншу особу, наприклад на одного з працівників товариства. Проте покладення обов'язків керівника на одного із засновників обов'язково матиме наслідком фактичну та юридичну заміну керівника із внесенням відомостей до ЄДР.
I з огляду на наведене можливості замінити зарплату виплатою дивідендами не передбачено чинним законодавством ні у сфері трудових відносин, ні господарських (корпоративних).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»