Фізособа (чоловік) здає в оренду фізособі (дружині) вантажний автомобіль за 100 грн на місяць. А фізособа (дружина) є ФОП (3-тя група ЄП) і хоче цей автомобіль здавати в суборенду ТОВ за 20000 грн. Чи можна в цій ситуації договір оренди між чоловіком і дружиною укладати як між двома фізособами? Чи договір має бути між фізособою і ФОП? Які будуть податкові наслідки для чоловіка?
Загалом, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СКУ).
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 61 СКУ).
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СКУ).
Отже, маємо ситуацію, коли чоловік придбав вантажний ТЗ, який став об'єктом спільної сумісної власності, та розпоряджатися ним, по суті, вони можуть разом або за домовленістю між собою.
Відповідно, у разі здавання такого ТЗ в оренду кошти (орендна плата) також є об'єктом спільної сумісної власності.
Тож постає запитання: для чого ускладнювати такі ідеальні, на перший погляд, стосунки?
А вся річ у тім, що дружина зареєстрована як СПД, до того ж як платник єдиного податку 3-ї групи, що дає право доходи від здавання авто в оренду оподатковувати за ставкою 5%. Якщо ж такий вантажний ТЗ буде здавати чоловік як фізособа та власник авто — оподаткування буде зовсім іншим (орендар, як податковий агент, має утримати з цих доходів при їх виплаті ПДФО за ставкою 18% та військовий збір 1,5%, нарахувати ЄСВ 22%)1.
1 Для договорів оренди ТЗ з фізособою ЄСВ не нараховується, всіх інших договорів використання ТЗ це не стосується.
Саме такий особливий податковий статус дружини (як платника ЄП) і спричинив запитання, як оформляти тепер стосунки між подружжям з користування таким авто.
Нагадаємо, що транспортні засоби у разі їх придбання у власність можуть бути оформлені або на фізособу, або на юрособу — фізособи-підприємці до цього списку власників не включені. Відповідно до п. 1.4 Iнструкції №379, ТЗ, що належать фізособам-підприємцям, реєструються як ТЗ фізосіб.
Причому це не заважає використовувати такі придбані ТЗ на фізосіб ними ж як СПД у підприємницький діяльності — ми говоримо про відсутність потреби в оформленні будь-яких договорів про використання належних фізособі ТЗ у госпдіяльності. Проте ситуація дещо ускладнюється, коли, як у нашому випадку, вантажний ТЗ придбаний чоловіком, а розпоряджатись ним з метою отримання доходу від провадження госпдіяльності планує саме дружина (укладення договорів оренди).
Адже в такому разі йдеться про розпорядження рухомим майном, що є у спільній власності подружжя. I тут є кілька варіантів.
Варіант 1. Усна домовленість подружжя
Частини 1, 2 ст. 65 СКУ вказують на те, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
I навіть якщо йдеться про підприємця-дружину, вона має право здавати такий ТЗ в оренду, скажімо, за усної згоди чоловіка.
При укладенні договорів оренди ТЗ орендар не вимагатиме дозволу від чоловіка на укладення такого договору.
У нашому випадку договір оренди укладатиме дружина як підприємець у межах госпдіяльності, а такі договори не потребують підтвердження законності використання ТЗ.
Нагадаємо!
Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб;
в) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у народі її називають «цивілка») здійснюється як власниками, так і іншими особами, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.4 ст. 1 Закону про ОСЦВ).
Отже, йдеться про те, що чинне законодавство не вимагає для керування ТЗ документів, які вказують на його використання на законних підставах. Це потрібно радше для бухгалтерського та податкового обліку витрат, які несе орендар під час оренди ТЗ.
Можливі ризики!
Справа в тому, що відповідно до ч. 2 ст. 65 СКУ чоловік має право на звернення до суду щодо визнання договору оренди вантажного авто недійсним. Наслідки недійсності прописані у ч. 1 ст. 216 ЦКУ та ч. 2 ст. 208 ГКУ — сторони мають повернути все одержане за правочином. Отже, для орендаря є певні ризики невизнання органами ДФС витрат на ремонт, запчастини, заміну шин, страхування тощо.
Утім, якщо у чоловіка претензій не виникне до договору оренди авто, інших ризиків договір оренди вантажного авто дружиною-підприємцем за усним дозволом не несе. Тут слід врахувати, що фактично таким усним дозволом можна вважати факт передачі документів (техпаспорта і ключів до авто) дружині.
Утім, ми не виключаємо, що обережний орендар при укладенні договору оренди такого ТЗ може вимагати, наприклад, зазначення у договорі, що це суборенда (адже дружина-підприємець не зазначена як власник вантажного ТЗ), або зазначення в шапці договору, що дружина-підприємець діє на підставі договору чи довіреності від власника авто.
Варіант 2. Письмова домовленість подружжя
При цьому варіанті відносин слід врахувати такі нюанси. Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Звісно, про усну домовленість ми зазначили у попередньому варіанті. Відповідно, коли йдеться про домовленість щодо порядку користування майном, мається на увазі певний письмовий документ — договір, довіреність тощо про користування вантажним ТЗ.
Якщо згадати про форму такої письмової домовленості, то, на нашу думку, цілком достатньо простої письмової форми. Адже, наголосимо, Законом встановлено вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення тільки договору найму транспортного засобу за участю фізособи (частина друга статті 799 ЦКУ). При цьому, однак, слід мати на увазі, що такого посвідчення не потребує договір, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності (п. 2.11 постанови Пленуму ВГСУ №12).
Загалом, приписи ч. 3 ст. 65 СКУ вимагають, щоб при укладенні одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згоду другого з подружжя було надано письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Позиція ВСУ
Судова практика при тлумаченні приписів ч. 3 ст. 65 СКУ визнає, що законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з них.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦКУ та ч. 2 ст. 65 СКУ, при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Суд доходить висновку, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той із подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа — контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрем, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (постанова Судової палати у цивільних справах ВСУ від 22.06.2017 р. у справі №6-3058цс16).
Тому якщо подружжя все-таки вирішило домовитися між собою та укласти, наприклад, довіреність на користування вантажним ТЗ у госпдіяльності дружини-підприємця, то вона може бути письмовою у простій або нотаріальній формі (за вибором подружжя).
Варіант 3. Договір між подружжям
Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 1 ст. 64 СКУ).
У цьому варіанті може бути як договір щодо домовленості про порядок користування майном (наведений у попередньому варіанті — ч. 1 ст. 66 СКУ), так і будь-які інші договори, у т. ч. як сказано у запитанні — договір оренди ТЗ між двома фізособами або між фізособою-чоловіком та дружиною-підприємцем.
Щодо договору між чоловіком та дружиною як фізособами, то тут обов'язково діє вимога про нотаріальне посвідчення такого договору (ч. 2 ст. 799 ЦКУ), навіть у тому випадку, якщо договір буде укладатись між чоловіком та дружиною-ФОПом.
Надалі, коли дружина-ФОП укладатиме договори оренди вантажного авто з контрагентами в межах своєї госпдіяльності, то нотаріального посвідчення такі договори не потребуватимуть.
I, на нашу думку, в описаній у запитанні ситуації цей варіант є кращим, ніж договір між двома фізособами, адже мета договору оренди — використовувати ТЗ у власній госпдіяльності (для перевезення чи здавання в суборенду певному колу контрагентів). При цьому дружина при виплаті орендної плати чоловікові як власнику вантажного авто буде податковим агентом у розумінні ПКУ.
Щодо податкових наслідків для чоловіка, то наведений варіант відносин — оренда між чоловіком та дружиною за 100 грн та наступна суборенда дружиною як ФОПом за 20 тис. грн — не несе жодних ризиків з погляду оподаткування. Звісно, ми не виключаємо претензій з боку органів ДФС, однак навряд чи їх можна буде законно обґрунтувати з врахуванням обраного одного з варіантів оформлення відносин між чоловіком та дружиною щодо розпорядження вантажним ТЗ.
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. №2947-III.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про ОСЦВ — Закон України від 01.07.2004 р. №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
- Правила дорожнього руху — Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306.
- Iнструкція №379 — Iнструкція про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затверджена наказом МВСУ від 11.08.2010 р. №379.
- Постанова Пленуму ВГСУ №12 — Постанова Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»