Якесь звичайне середньостатистичне невелике комерційне підприємство добуває, приміром, воду зі свердловини і ні слухом, ні духом, що з нового року воно повинне вести облік за міжнародними стандартами. Чому так і що робити?
Народжені змінами
Законом №2164 до Закону про бухоблік унесено зміни. Наберуть чинності вони вже з 01.01.2018 р. (за окремими винятками, які нашої ситуації не стосуються).
Читаємо там таке.
Відповідно до оновленої частини 2 ст. 12-1 Закону про бухоблік, з нового року складати фінансову звітність за міжнародними стандартами повинні, в тому числі, підприємства, які здійснюють діяльність з видобування корисних копалин загальнодержавного значення (назвемо їх у цій статті умовно «добувачі»).
Що ще такого вони повинні робити?
По-перше, зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством (див. змінену ч. 3 ст. 14 Закону про бухоблік).
Таким чином, підприємства-добувачі повинні будуть уже до 30.04.2018 р. оприлюднити:
1) річну фінзвітність;
2) разом з аудиторським висновком;
3) на своїй веб-сторінці.
Це звітність за 2017 рік. Тому якщо підприємство-добувач за 2017 рік складало звітність за П(С)БО, то й оприлюднює воно у 2018 році звітність за П(С)БО. За МСФЗ звітність подаватиметься тільки за періоди починаючи з 2018 року. Якщо підприємство-добувач не користувалося послугами аудитора, то йому все-таки доведеться спробувати отримати висновок аудитора щодо фінансової звітності за 2017 рік. Щоправда, питання щодо року, за який слід подавати звітність, дискусійне. Зміни до Закону про бухоблік наберуть чинності з 01.01.2018 р. Тому є сенс стверджувати, що публічно звітувати треба тільки за звітний період, який почнеться з 01.01.2018 р. А фінансова звітність за 2017 рік подається за старими правилами. Ми тримаємося цієї останньої точки зору. Власне, логіка тут 50 на 50. Почекаємо ще роз'яснень державних органів.
Якщо підприємство-добувач досі не має власної веб-сторінки, її доведеться створити. Щонайменше для того, щоби виконати вимоги оновленого Закону про бухоблік.
По-друге, підприємства-добувачі мають подавати Звіт про платежі на користь держави (документ, що містить деталізовану інформацію про податки, збори та інші платежі підприємств, належні до сплати на користь держави відповідно до закону). Порядок та строки подання буде визначено Кабміном пізніше. Але подають його тільки ті підприємства-добувачі, які становлять суспільний інтерес (див. доповнену ст. 1 Закону про бухоблік):
— підприємства — емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до біржових торгів;
— банки;
— страховики;
— недержавні пенсійні фонди;
— інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та
— підприємства, які відповідно до цього Закону належать до великих підприємств.
Велике підприємство
Підприємство, яке відповідає щонайменше двом із наведених критеріїв (див. ч. 2 ст. 2 оновленого Закону про бухоблік): 1. Балансова вартість активів понад 20 млн євро. 2. Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 40 млн євро. 3. Середня кількість працівників понад 250 осіб. До уваги беруться показники на дату складання річної фінзвітності за рік, що передує звітному. За буквального розуміння, подаючи звітність за 2018 рік, треба брати показники, що склалися за 2017 рік. Хоча, відверто кажучи, нам це видається нелогічним.
Як бачимо, добувачі можуть належати насамперед до першої чи останньої категорії. Але кількість таких підприємств відносно невелика. Переважна більшість сюди не потрапляє.
Отже, у чому новий головний біль, ми з'ясували. Зараз нам слід з'ясувати, які підприємства належать до тих, які здійснюють діяльність з видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
В оновленій статті 1 Закону про бухоблік сказано, що до підприємств, що здійснюють діяльність з видобування корисних копалин загальнодержавного значення, належать підприємства, які здійснюють діяльність з:
— геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, та/або
— видобування корисних копалин загальнодержавного значення, та/або
— виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції щодо корисних копалин загальнодержавного значення, та/або
— транспортування трубопроводами (у тому числі з метою транзиту) вуглеводнів та хімічних продуктів.
Звучить поважно, ґрунтовно. Складається враження про справді грандіозну діяльність, а не про якусь дрібноту. Але ж давайте все-таки з'ясуємо, що таке корисні копалини загальнодержавного значення.
Такі копалини наведено в Переліку №827. Наприклад, бачимо там газ природний, вугілля, металічні руди, гальку, гравій. I врешті-решт бачимо там наші підземні води:
— мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові);
— питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання);
— промислові;
— технічні;
— теплоенергетичні.
Найпоширеніший випадок — підприємство має власну свердловину, з якої добуває воду для власних питних, санітарно-гігієнічних потреб; обсяг споживання такої води незначний, приміром 200 л на добу тощо. Так от, незважаючи на мікроскопічні обсяги добування води, таке підприємство є повноцінним підприємством, яке добуває корисні копалини загальнодержавного значення.
Абсурдність
Абсурдність цієї ситуації полягає в тому, що наше мікро-, мале, середнє тощо підприємство повинне починаючи з 2018 року складати фінансову звітність за міжнародними стандартами. Крім того, воно повинне оприлюднювати фінансову звітність на власному веб-сайті, попередньо отримавши аудиторський висновок.
I всі ці, як сніг на голову, наслідки — всього-на-всього тому, що йому захотілося води попити.
Що робити?
Дуже сумніваємося, що середньостатистичне українське підприємство (тим більше мікро-, мале тощо) кинеться в обійми міжнародних стандартів. Практика схильна йти шляхом спрощення, а не ускладнення собі життя.
Тож найперша реакція, якої слід очікувати, — ігнорування вимог Закону про бухоблік. Що за це може бути?
Згідно з оновленою частиною 1 статті 11 Закону про бухоблік, відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Разом з тим на сьогодні відповідного законодавства, де би прописувалася така відповідальність, немає.
Але маємо законопроект від 23.10.2017 р. №6016-д «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність»1, який станом на момент підготовки цієї статті прийнято в першому читанні. Відповідно до ч. 9 розділу Х законопроекту №6016-д, КУпАП планують доповнити новою статтею 163-16, згідно з якою порушення власником або посадовою особою, яка здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, порядку подання фінансової звітності та порядку оприлюднення фінансової звітності разом з аудиторським звітом згідно з вимогами законодавства тягне за собою накладення штрафу на посадових, уповноважених осіб у розмірі від 1000 до 2000 н. м. д. г. (від 17000 до 34000 грн).
Отже, перша наша думка — порушить якесь мікропідприємство вимоги щодо складання фінансового звіту за міжнародними стандартами й оприлюднення його на веб-сайті — отримає штраф 34000 грн.
Але читаємо законопроект далі — хто може накласти санкції? Отже, розглядає відповідні справи про адмінпорушення:
— НБУ (зміни до ст. 234-3 КУпАП);
— Нацкомфінпослуг (зміни до ст. 244-16 КУпАП);
— НКЦПФР (зміни до ст. 244-17 КУпАП);
— орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю (нова ст. 244-22 КУпАП).
Жоден із цих органів не має ніякого відношення до середньостатистичного мікро-, малого, середнього підприємства — звісно, за умови що таке підприємство не є фінансовою установою, ПАТ чи аудиторською фірмою2.
1 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62776.
2 Накласти штраф можуть також органи державного фінансового контролю за порушення у веденні бухобліку, складання фінзвітності, її неподання, відповідно до ст. 164-2 і ст. 234-1 КУпАП. Але це стосується тільки підприємств державного сектору економіки.
Висновок
Будь-яке середньостатистичне комерційне підприємство, яке має свердловину і добуває воду, з 01.01.2018 р. повинне складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, оприлюднювати таку звітність на своєму веб-сайті.
Разом з тим якась відповідальність за невиконання цієї вимоги для переважної більшості таких підприємств не передбачена і не передбачається.
Нормативна база
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон №2164 — Закон України від 05.10.2017 р. №2164-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо удосконалення деяких положень».
- Перелік №827 — Перелік корисних копалин загальнодержавного значення, затверджений постановою КМУ від 12.12.94 р. №827.
Олександр ЗОЛОТУХІН, консультант