ФОП на єдиному податку 5% зареєстрований у вересні 2017 р. Банк, посилаючись на постанови НБУ №351 та №417 та низку законів щодо повноважень банків зі здійснення фінмоніторингу, вимагає надати податкову звітність за III кв. 2017 р. (конкретно — Звіт з єдиного податку). Наголошує, що в разі ненадання може розірвати договірні відносини та припинити обслуговування. Чи правомірні вимоги банку?
Умови обслуговування клієнтів банків у договорах
На сторінках «ДК» ми вже не вперше звертаємося до теми надмірних вимог банків під час здійснення фінмоніторингу фінансових операцій своїх клієнтів.
У наведеній у запитанні ситуації йдеться, по суті, про шантаж з боку банку — вимогу до новоствореного суб'єкта господарювання (юрособи чи фізособи-підприємця) надати фінансову та/або податкову звітність замість продовження дії договору на надання банківських послуг.
Але спочатку звернімося до самого договору банківського рахунку у тому вигляді, в якому він укладається більшістю банків.
Як правило, предметом такого договору є відкриття поточного рахунку1 клієнта в національній та/або іноземній валютах та його розрахунково-касове обслуговування, у т. ч. на умовах дистанційного обслуговування клієнтів з використанням системи iFOBS (системи дистанційного банківського обслуговування клієнтів).
1 В основному такі договори містять застереження, що дія договору банківського рахунку укладається один раз та рівною мірою поширюється на всі поточні рахунки, відкриті банком клієнту.
Окремим положенням договору обумовлюються такі важливі моменти, які нас цікавлять у світлі наведеного запитання, як:
1) право на відмову від виконання платіжного доручення клієнта за операціями, які підпадають під фінмоніторинг, якщо клієнт відмовляється надати затребувані банком документи;
2) підстави для закриття поточного рахунку та/або розірвання договору.
Звертаючись до більшості банківських договорів, слід звернути увагу на те, що під час відкриття банківського рахунку банки здійснюють ідентифікацію та верифікацію клієнтів згідно з главою 2 Iнструкції №492. При цьому під час укладення договору банківського рахунку банк:
1) встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені ст. 9 Закону про фінмоніторинг;
Зверніть увагу!
Увага! Iдентифікація та верифікація клієнтів здійснюється щоразу під час здійснення фінансових операцій, які підпадають під фінмоніторинг.
2) зобов'язаний з метою здійснення ідентифікації госпсуб'єкта отримувати відомості, що містяться про нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (у тому числі установчі документи юросіб), у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів;
3) має право витребувати від клієнта інші документи та відомості, крім визначених цією Iнструкцією, з метою ідентифікації та верифікації його особи, змісту діяльності та фінансового становища.
Банк зобов'язаний відмовитися від відкриття рахунку, якщо здійснення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України є неможливим.
Отже, якщо банк все ж таки відкрив поточний рахунок, то надалі він може вимагати такі документи лише у випадках, визначених самим договором банківського рахунку або чинним законодавством України. I лише тоді, як наслідок, у разі ненадання може відмовити у здійсненні фінансової операції та/або розірвати договір.
Та повернімося до положень договорів банківського рахунку. У них, як правило, передбачаються такі умови:
«У разі оформлення Клієнтом Розрахункових документів з порушенням законодавства України, неподання або подання неповного пакета документів, з підстав, передбачених законодавством України, що регулюють відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом1, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.... Уповноважений банк повертає платникові платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах без виконання».
1 Йдеться про Закон про фінмоніторинг.
Зверніть увагу!
Тут буде доречним нагадати, що ст. 17 Закону №1702 дає право банкам зупиняти фінансові операції, які містять ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається внаслідок дій, які містять ознаки вчинення злочину.
В окремих договорах може бути зазначено таке:
«До обов'язків Клієнта належить: ...надавати на першу вимогу Банку документи та/або відомості, необхідні для здійснення Банком процедури ідентифікації Клієнта та фінансового моніторингу його операцій, а також своєчасно надавати до Банку всі зміни та доповнення до установчих та інших документів, що подаються при відкритті Рахунку (зміни власника істотної участі, зміни свого місцезнаходження, внесення змін до своїх установчих документів, закінчення строку дії наданих Клієнту документів (дозволів, свідоцтв, ліцензій тощо), а також «Анкету-опитувальник клієнта»... У разі ненадання або несвоєчасного надання такої інформації Банк має право вимагати від Клієнта відшкодовування своїх збитків, отриманих внаслідок цього, та не несе відповідальності за збитки, що може понести Клієнт...».
Як бачимо, навіть у ситуації, якщо клієнт не надасть або відмовиться надавати документи, за якими здійснюється ідентифікація та верифікація клієнта, умовами договору, як правило, не передбачається його розірвання внаслідок невиконання вимог банку.
У переважній більшості договорів банківського рахунку передбачаються такі умови закриття рахунку:
— на підставі заяви клієнта (уповноваженої особи);
— у разі припинення договору;
— на підставі рішення органу, на який відповідно до законодавства України покладено функції щодо припинення юридичної особи клієнта або припинення підприємницької діяльності клієнта, який є фізичною особою — підприємцем (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо);
— на підставі документа, виданого держреєстратором у порядку, установленому законодавством України, який підтверджує держреєстрацію припинення юрособи клієнта;
— якщо протягом 12 місяців з дня відкриття рахунку або протягом 12 місяців з дати останньої операції (здійсненої за ініціативи клієнта) не здійснюються операції за рахунком і на цьому рахунку немає залишку коштів;
— у разі невиконання клієнтом своїх зобов'язань, передбачених договором та/або нормативно-правовими актами НБУ;
— з інших підстав, передбачених законодавством України або договорами між банком і клієнтом.
Отже, на нашу думку, по-перше, банк має право вимагати додаткові документи у клієнта — суб'єкта господарювання (юридичної особи чи фізичної особи — підприємця), якщо відповідне прописано у договорі; по-друге, відмова надати такі документи не може призвести до розірвання договору банківського рахунку та закриття рахунку, якщо відповідні підстави для такого розірвання/закриття не визначено договором.
Вимога банку про надання фінансової та/або податкової звітності
Вище ми зазначили, що в основному у договорі банківського рахунку зазначається вимога про надання певного пакета документів для ідентифікації клієнта та здійснення фінмоніторингу фінансової операції. Проте вимоги про обов'язковість надання саме фінансової звітності ми у договорах не бачили. Але це лише умови банківських договорів.
Що ж до вимог чинного законодавства, то у запитанні йшлося про закони та нормативні акти НБУ.
Так, банки як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язані, зокрема, здійснювати аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, до наявної інформації про зміст його діяльності та фінансове становище з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу (п. 22 ч. 2 ст. 6 Закону про фінмоніторинг).
Відповідно до п. 23 Положення про фінмоніторинг, програма ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів, яка затверджується банком, має містити, зокрема:
1) оцінку фінансового становища клієнта та уточнення/додаткове уточнення інформації про клієнта та/або осіб, які діють від імені клієнта;
2) порядок ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта), особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, у випадках, передбачених статтею 9 Закону про фінмоніторинг, статтею 64 Закону про банки та Положенням про фінмоніторинг;
3) порядок здійснення заходів щодо отримання інформації та/або документів для встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта, вигодоодержувача за фінансовою операцією, включаючи перелік відповідних процедур із визначенням запитуваної інформації та/або документів.
Відповідно до п. 65 Положення про фінмоніторинг, банк здійснює оцінку фінансового становища клієнтів під час ідентифікації, вивчення клієнтів та у процесі їхнього обслуговування. Банк проводить уточнення оцінки фінансового становища клієнтів на постійній основі відповідно до виявлених ризиків.
Крім того, банк зобов'язаний на постійній основі з урахуванням ризик-орієнтованих підходів здійснювати аналіз фінансових операцій клієнтів з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового становища) та/або змісту діяльності клієнта, економічної доцільності (сенсу) за якими немає, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України (п. 72 Положення про фінмоніторинг).
Таким чином, з метою виконання вимог чинного законодавства в частині здійснення фінмоніторингу банки наділено доволі широкими повноваженнями з вивчення клієнтів, у т. ч. їхнього фінансового становища. Причому у переліку документів, які можуть вимагати банки, вони не обмежені нормативними актами НБУ.
Тому, на нашу думку, надати фінансову та/або податкову звітність або інший документ, що дозволяє банку визначити фінансове становище клієнта (суб'єкта господарювання, у т. ч. податкову звітність з єдиного податку фізособи-підприємця), — це в інтересах самого клієнта, щоб у майбутньому запобігти неприємностям у вигляді зупинення поточних операцій за рахунком чи повернення платіжних доручень без виконання. Проте це у жодному разі не тягне за собою односторонню відмову банку від договору банківського рахунку.
Нормативна база
- Закон про банки — Закон України від 07.12.2000 р. №2121-III «Про банки і банківську діяльність».
- Закон про фінмоніторинг — Закон України від 14.10.2014 р. №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
- Iнструкція №492 — Iнструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою НБУ від 12.11.2003 р. №492.
- Положення №351 — Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затверджене постановою НБУ від 30.06.2016 р. №351.
- Положення про фінмоніторинг — Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Правління НБУ від 26.06.2015 р. №417.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»