• Посилання скопійовано

Термінали самообслуговування

Програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі — ПТКС)1 у наші дні зустрічаються чи не на кожному кроці. До них належать і ті пристрої, що можна зустріти в банках, і ті, що розміщені в магазинах, офісах чи просто на вулиці. Вони можуть бути брендованими або ні, мати різний набір виконуваних операцій, можуть належати банкам, комерційним агентам або іншим фінустановам.

Загальні положення про ПТКС

Визначення ПТКС наведено в пп. 1.32-2 ст. 1 Закону про платіжні системи. Це пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира). У цьому самому значенні цей термін застосовується й у Законі про РРО.

У складі ПТКС є вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, фактично це РРО, призначений для забезпечення реалізації фіскальних функцій. Простіше кажучи, ПТКС дають змогу оплатити готівкою чи за допомогою платіжної картки різні товари та послуги, у тому числі товари інтернет-магазинів, банківські, комунальні послуги, послуги зв'язку, не звертаючись до працівника банку.

В абзаці другому ч. 1 ст. 13 Закону про електронну комерцію визначено такі способи оплати: з використанням платіжних інструментів; електронними грошима; шляхом переказу коштів; готівкою; у інший спосіб, передбачений законодавством. Як зазначалося вище, ПТКС належить до платіжних пристроїв, які дозволяють платнику ініціювати операцію з переказу коштів.

Згідно з пп. 8 ч. 1 ст. 4 Закону про фінпослуги, переказ коштів належить до фінансової діяльності. Надавати фінансові послуги з переказу коштів в Україні можуть виключно банки та небанківські фінансові установи. Небанківська фінансова установа — це одна з установ, перерахованих у визначенні фінансової установи, крім банку (пп. 1 ч. 1 ст. 1 Закону про фінпослуги). Здійснювати фінансову діяльність з переказу коштів фінансова установа може лише після отримання ліцензії на переказ коштів у гривнях без відкриття рахунку2. Таким чином, ПТКС може належати або банку, або комерційному агенту банку, або небанківській фінустанові (див. також п. 1 Постанови №42). Відповідно до п. 3 Постанови №42, комерційні агенти банків та небанківські фінансові установи, визначені в п. 1 Постанови №42, не мають права передавати іншим особам свої повноваження щодо здійснення операцій із приймання готівки.

1 Ще вони часто називаються терміналами самообслуговування.

2 Положення про порядок видачі таких ліцензій затверджено постановою НБУ від 17.08.2017 р. №80, а перелік діючих, зупинених та відкликаних ліцензій можна переглянути на сайті НБУ за посиланням https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=3003638.

Фінансова установа, якій належить ПТКС, повинна бути учасником платіжної системи. Платіжна система включає в себе платіжну організацію, учасників платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що її має виконувати платіжна система. Саме платіжна система1 виступає тим інструментом, на який покладається основна функція — здійснення переказу коштів, і без якої не може працювати ПТКС.

Будь-який суб'єкт господарювання (далі — СГ) може укласти договір з власником мережі ПТКС з метою отримання оплат від покупців за допомогою таких ПТКС. У такому разі СГ буде отримувати оплати на свій поточний рахунок у банку — за допомогою ПТКС та платіжної системи.

Фіскалізація ПТКС

Вимога щодо фіскалізації ПТКС міститься у п. 2 ст. 9 Закону про РРО: операції з переказу коштів через ПТКС вилучено з операцій, які можна здійснювати без РРО, з 23.07.2015 р. Тож від зазначеної дати всі ПТКС повинні були видавати фіскальні касові чеки за формою ФКЧ-32. Але спочатку вони цього не могли робити, тому що лише з 11.03.2016 р. набрала чинності Постанова №149, якою затверджено вимоги щодо реалізації фіскальних функцій РРО, що застосовуються під час здійснення операцій з приймання та переказу готівкових коштів через ПТКС.

З цієї самої дати набрало чинності Положення №13, яким затверджено форму ФКЧ-3. При цьому нормою абз. 4 п. 9 розділу II Закону про РРО суб'єкти господарювання були звільнені від штрафних санкцій при здійсненні операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС — до 01.01.2016 р.

1 На сайті НБУ також можна знайти перелік внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=7746551, https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=10345685&cat_id=10345672.

2 Форма ФКЧ-3 наведена у додатку 5 до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Мінфіну від 21.01.2016 р. №13.

I вже в 2017 р. до Державного реєстру РРО були внесені дві моделі РРО, що можуть використовуватись в ПТКС (накази ДФС від 17.02.2017 р. №102 та від 20.04.2017 р. №275). Податківці ще у 2015 році стверджували, що відповідні моделі РРО були в реєстрі ще на той момент, — див. лист ДФСУ від 28.12.2015 р. №27905/6/99-99-22-07-03-15.

Тож на сьогодні власники ПТКС мають не лише обов'язок, а й можливість фіскалізувати ці пристрої, а це означає, що всі вони повинні видавати тільки фіскальні чеки за формою ФКЧ-3. Утім, варто уважно стежити за тим, якої форми документ видав вам ПТКС, — справді фіскальний касовий чек чи документ, який схожий на нього, але ним не є. Відрізнити такий документ від чека за формою ФКЧ-3 досить просто — він не може містити реквізит «ФН» та напис «фіскальний чек».

У листі ДФСУ від 04.11.2016 р. №23689/6/99-99-14-05-01-15 зазначено, що госпсуб'єкти, які використовують ПТКС при розрахунках за реалізовані товари (надані послуги), повинні видавати покупцеві розрахунковий документ установленої форми (фіскальний чек). У цьому самому листі вони роблять досить сумнівний висновок (процитуємо його дослівно): «Якщо споживач, використовуючи мережу Iнтернет, замовив товар і розрахунок за нього було здійснено із застосуванням платіжних систем FORPOST, LiqPay, PayPal, Portmone.com тощо, у тому числі і з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (ПТКС), суб'єкт господарювання зобов'язаний видати розрахунковий документ встановленої форми (чек з РРО)… та чек із ПТКС». Невже фіскальний касовий чек РРО має видавати продавець товару, а не власник ПТКС? Складно погодитися з такою точкою зору.

Хто видає фіскальний касовий чек

Хто повинен видати покупцеві фіскальний касовий чек — платіжна організація, яка приймає через ПТКС готівку від покупця для її перерахування продавцеві, чи сам продавець, що отримує безготівкові кошти від платіжної організації на свій поточний рахунок? Податківці у листі ДФСУ від 19.11.2015 р. №42704/7/99-99-22-07-03-17 наголосили, що РРО мають застосовуватися при здійсненні операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу, в тому числі із застосуванням ПТКС (з обов'язковим дотриманням вимог статті 3 Закону про РРО). Додатково це підтверджує визначення «реєстратор розрахункових операцій», наведене у ст. 2 Закону про РРО. Отже, податківці слушно стверджують: хто власник ПТКС, той і зобов'язаний його фіскалізувати та видавати фіскальні касові чеки.

Тож, враховуючи неоднозначну думку податківців, варто звернутися до них за наданням IПК відповідно до ст. 52 ПКУ.

Отже, ми дотримуємося точки зору, що чек ПТКС має видавати власник ПТКС, а не той суб'єкт господарювання, що продав товар або послугу. Чому так, ми розповіли на початку цього розділу. Саме власник ПТКС повинен його фіскалізувати, щоб він міг друкувати чеки за формою ФКЧ-3. I цей документ є розрахунковим документом, надрукованим ПТКС при проведенні операцій приймання та переказу готівкових коштів.

Під час повернення товару споживач, що придбав товар, оплата за який здійснювалася через ПТКС, звертається до представника інтернет-магазину та надає всі наявні документи, у тому числі розрахунковий документ установленої форми — чек із ПТКС. У разі повернення товару, оплату за який було здійснено з використанням ПТКС, повернення коштів споживачу здійснюється у готівковій або безготівковій формі — про це податківці прямо зазначають у листі ДФСУ від 04.11.2016 р. №23689/6/99-99-14-05-01-15.

Якщо СГ не має РРО, то повернення коштів рекомендуємо здійснити безготівково (хоча прямої заборони Положення №637 не містить, але відразу попереджаємо: цю операцію податківці будуть розглядати «під лупою»). При цьому споживач має надати інформацію зі своїми платіжними реквізитами, на які слід повернути безготівкові кошти.

Підзвітна особа здійснила оплату товарів (послуг) через ПТКС

Підприємство-роботодавець видало працівнику кошти для оплати певних товарів чи послуг, а він оплатив їх через ПТКС, який видав документ, що не містить фіскального номера та напису «фіскальний чек». За наказом керівника можна відшкодувати працівнику такі витрати, але дуже ймовірно, що податківці під час перевірки будуть вимагати оподаткувати ці кошти ПДФО та військовим збором як надміру використані підзвітні кошти (пп. 164.2.11 ПКУ) — оскільки за пп. 170.9.1 ПКУ немає факту підтвердження розрахунковим документом при використанні ПТКС. Тому що документ не містить усіх належних реквізитів, адже розрахунковий документ — це документ установленої форми та змісту. У такому розрахунковому чеку повинні зазначатися, зокрема: номер ПТКС ‹Номер›, адреса розміщення ПТКС та фіскальний номер.

Тож якщо підзвітна особа надасть документ ПТКС неналежної форми, утримати ПДФО та військовий збір можна і не чекаючи перевірки. Нагадаємо, що сума ПДФО в такому випадку визначається з урахуванням «натурального коефіцієнта» відповідно до п. 164.5 ПКУ, а сума військового збору розраховується без нього (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Пам'ятайте: згідно з п. 3 розділу I Положення №13, у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Банківські ПТКС

Щодо ПТКС, які належать банкам, варто зазначити, що на них формально не поширюються закон про РРО та відповідні підзаконні акти, зокрема щодо реєстрації та застосування РРО, а також Положення №13. Банки не здійснюють розрахункових операцій, а Закон про РРО поширюється лише на тих суб'єктів господарювання, які такі операції здійснюють.

У листі НБУ від 19.10.2016 р. №57-0002/86441 чек банківського ПТКС визнається повноцінним касовим документом. Цей лист можна взяти на озброєння тим СГ, які вносять готівку на свій банківський рахунок шляхом внесення її до банківського ПТКС. На практиці можливі претензії податківців до форми документа, що підтверджує внесення готівки на рахунок у банку: у п. 3.7 Положення №637 зазначено, що «документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку». На квитанції ПТКС про прийняття готівки для зарахування її на рахунок немає ані підписів, ані відбитків печаток чи штампів, тому податківці розглядають цю готівку як таку, що не вносилася до банку. Проте серед реквізитів у такій операції, якщо отримувач є юридичною особою, друкуються найменування отримувача, податковий номер, номер розрахункового рахунку в банку, найменування банку отримувача, код банку, а також призначення платежу.

Податківці — про банківський ПТКС

Податківці в IПК ДФСУ від 31.10.2017 р. №2453/6/99-99-14-05-01-15/IПК слушно зазначають, що банківський ПТКС не повинен видавати фіскальний касовий чек. Відповідно до абз. 3 п. 2 ст. 9 Закону про РРО, РРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, в тому числі з використанням ПТКС. У листі сказано: «Якщо оплата за товар здійснюється покупцем через ПТКС, який належить банку та перебуває у приміщенні банку, фіскальний чек РРО продавцю такого товару видавати не обов'язково». На нашу думку, уточнення про розташування ПТКС у приміщенні банку є зайвим, адже банківський ПТКС може стояти де завгодно. Головне, що він належить банку та здійснює банківські операції.

Як додатковий аргумент можна звернути увагу податківців на те, що касовий документ ПТКС повинен містити код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі (п. 1.19 гл.1 р. IV Iнструкції №174). Для впевненості у позиції контролерів щодо цього питання рекомендуємо звернутися до них за отриманням IПК згідно зі ст. 52 ПКУ.

Iнформація про платника у квитанції ПТКС має зазначатися згідно з п. 1.21, 1.22 гл.1 р. IV Iнструкції №174. Пунктом 1.19 гл. 1 р. IV Iнструкції №174 встановлено вимоги до касових документів, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв (до яких належить і ПТКС), а в пп. 1.21 гл. 1 р. IV Iнструкції №174 — для квитанцій/чеків банкоматів, що формуються з використанням платіжних пристроїв за результатами операцій з приймання готівки для зарахування її суми на рахунки без застосування електронного платіжного засобу.

У першому випадку інформація про платника не згадується, у другому — це обов'язковий реквізит.

Нормативна база

  • Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
  • Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
  • Закон про електронну комерцію — Закон України від 03.09.2015 р. №675-VIII «Про електронну комерцію».
  • Закон про фінпослуги — Закон України від 12.07.2001 р. №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
  • Iнструкція №174 — Iнструкція про ведення касових операцій банками в Україні, затверджена постановою НБУ від 01.06.2011 р. №174.
  • Постанова №42 — Постанова НБУ від 12.02.2013 р. №42 «Про врегулювання питань щодо приймання готівки для подальшого її переказу».
  • Постанова №149 — Постанова КМУ від 02.03.2016 р. №149 «Про вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для окремих сфер застосування».
  • Положення №13 — Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Мінфіну від 21.01.2016 р. №13.
  • Положення №637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.

Ганна ЛІСОВА, консультант з бухобліку та оподаткування

До змісту номеру