Чи можуть виникнути проблеми з ДФСУ, якщо українці є власниками бізнесу в іншій країні? Ці фізособи в Україні працюють підприємцями. Чи можуть в Україні стягуватися податки з них через володіння закордонним бізнесом?
Бенефіціари — формальні чи реальні?
Якщо ми говоримо про українських бенефіціарів, то інформація про таких кінцевих власників українського бізнесу обов'язково має бути внесена до Єдиного державного реєстру ФОП та ЮО.
Причому така інформація «розподіляється» залежно від суб'єкта. Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону про держреєстрацію1, про фізичних осіб — власників українського бізнесу не обов'язково зазначати в ЄДР саме як про бенефіціарів. Наприклад, засновники ТОВ — дві фізособи. Отже, вони є автоматично і засновниками, і бенефіціарами (кінцевими власниками). Якщо ж засновником юрособи є інша юридична особа (наприклад, засновником ТОВ 1 є ПП та ТОВ 2), то тут не обійтися без внесення відомостей про фізосіб — власників бізнесу до ЄДР (ідеться про фізосіб — засновників таких ПП та ТОВ 2, і так далі — за ланцюгом до останнього засновника-фізособи). Відповідна інформація про бенефіціарів має подаватись як при створенні юрособи, так і при внесенні змін до ЄДР.
1 Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Кінцевий бенефіціарний власник (контролер)
Під терміном «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» Закон №1702* розуміє фізичну особу, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати:
1) або вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління;
2) або вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
* Пункт 20 ч. 1 ст. 1 Закону України від 14.10.2014 р. №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Основна частина так званої бенефіціарної інформації, яка вноситься до ЄДР, стосується саме розміру корпоративних прав у статутному капіталі таких юросіб, як ТОВ, ПП, ТзДВ, інших підприємств (ідеться про фізосіб, які є засновниками юрособи та володіють часткою 25% та більше у статутному капіталі).
Останнім часом пошук таких кінцевих власників українського бізнесу можливий не лише шляхом відвідування Єдиного державного реєстру за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch. Річь у тім, що пошук у цьому реєстрі відбувається за такими критеріями, як повне або скорочене найменування, код ЄДРПОУ. За П. I. Б. одного із засновників пошук неможливий.
Тому для зручності пошуку саме кінцевих власників (бенефіціарів) була створена окрема платформа — Єдиний державний веб-портал відкритих даних (http://data.gov.ua), де можна шукати вже за П. I. Б. власників бізнесу.
Проте інформація, яка міститься в обох інтернет-джерелах, стосується лише українського бізнесу, тобто юросіб та фізосіб-підприємців, які реєструються госпсуб'єктами для здійснення своєї госпдіяльності на території України.
У практичній діяльності найактивніше інформацію про бенефіціарів вимагає та досліджує банківська система. Банки під час ідентифікації клієнтів-юросіб (резидентів/нерезидентів) мають встановити, зокрема, дані, що дають змогу визначити їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів). I з метою встановлення всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юрособи-клієнта або факту їх відсутності банк зобов'язаний витребувати в клієнта-юрособи інформацію та/або документи, що містять відомості про структуру власності клієнта (лист НБУ від 19.02.2016 р. №25-00008/15199).
Власники закордонного бізнесу — тепер також у відкритому доступі
Що ж до власників закордонного бізнесу, то чинне законодавство України не зобов'язує фізосіб повідомляти про нього держоргани. Хоча зареєстровані на території України юрособи та підприємці не позбавлені права провадити госпдіяльність не лише на території України, а й за кордоном.
Якщо діяльність ведеться через відокремлені підрозділі (філії, представництва), то відомості про них не вносяться до ЄДР, проте вони створюються за правилами країни перебування, а інформація про них подається лише НБУ та органам ДФС у вигляді декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами в порядку та за формою, встановленою наказом Мінфіну від 25.12.95 р. №207.
Зверніть увагу!
Виникає питання з фізособами-підприємцями, які є власником закордонного бізнесу, але вже як з фізособами. Для такого випадку чинне законодавство не встановлює окремих прав та обов'язків, проте, на нашу думку, Декларація про валютні цінності стосується госпсуб'єктів, а не фізосіб.
Щодо джерел інформації про власників закордонного бізнесу, то на сьогодні вона стає доступнішою. Нагадаємо, що нещодавно Україна стала першою країною у світі, яка приєдналася до Глобального реєстру бенефіціарних власників (постанова КМУ від 18.05.2017 р. №339).
Мін'юст разом з Державним агентством з питань електронного урядування, за ініціативи українського офісу Transparency International та глобальної ініціативи OpenOwnership підписали меморандум. Він має гарантувати передачу даних про бенефіціарів українського бізнесу до глобального реєстру бенефіціарних власників компаній.
Тобто відомості про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичних осіб, які містяться в ЄДР, тепер надаються (фактично — інтегруються) в електронному вигляді до Глобального реєстру бенефіціарних власників у межах міжнародного проекту Open Ownership.
Мета приєднання до цього проекту та відкриття цієї інформації — створення умов для запобігання корупції та забезпечення корпоративної звітності, впровадження міжнародних стандартів щодо боротьби з відмиванням грошей, фінансуванням тероризму з впровадженням повного та ефективного доступу правоохоронних органів та підрозділів фінансової розвідки країни-партнера до інформації про кінцевих бенефіціарів компаній.
Наразі доступ до Глобального реєстру юросіб Open Ownership має й інший бік — українська сторона також матиме права доступу до цього реєстру та, відповідно, має можливість відслідковувати власників закордонного бізнесу.
Проте на сьогодні ми не знайшли у цьому Глобальному реєстрі жодної юрособи. Можливо, внесення даних відбувається повільніше, ніж має бути.
Але це ще не все. НБУ й тут не пасе задніх. У листі від 25.10.2017 р. №25-0007/72658 (детальніше див. «ДК» №43/2017) НБУ вказує на те, що, за повідомленням Держфінмоніторингу, Державний департамент США вніс до переліку осіб, щодо яких застосовані санкції, окремих фізосіб. На будь-які активи зазначених осіб та організації у США накладено арешт, усім фізичним та юридичним особам США заборонено здійснювати будь-які транзакції з ними. I робота з такими особами чи підприємствами, бенефіціарами (кінцевими власниками) яких вони є, може створити проблеми й українській стороні чи закордонній юрособі, власником якої є фізособи — резиденти України.
Отже, на сьогодні інформація про закордонний бізнес, у т. ч. власниками якого є резиденти України (фізичні та юридичні особи), стає більш відкритою та доступною як для пересічних громадян, установ та організацій, так і для органів державної влади.
Чи можуть бути наслідки для таких резидентів-власників?
Звісно, відповідь на це запитання ми будемо розглядати в контексті поставлених запитань: чи можуть виникнути проблеми з органами ДФСУ в українських власників закордонного бізнесу та чи треба сплачувати податки на території України за володіння цим бізнесом.
Будемо відверті — відкритий доступ до інформації про бенефіціарів закордонного бізнесу (говоримо про проект Open Ownership) однозначно зацікавить органи ДФС.
Але така «цікавість» може реалізуватися виключно в межах повноважень, наданих фіскальним органам ПКУ та міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування.
Утім, по-перше, для здійснення пошуку у всіх відкритих та доступних реєстрах про кінцевих власників закордонного бізнесу слід мати точну інформацію, що відповідне іноземне підприємство чи конкретна фізособа — резидент України є таким бенефіціаром (кінцевим власником) іноземного підприємства.
Адже, скажімо, пошук в Глобальному реєстрі1 відбувається за назвою компанії або ім'ям одного з власників.
1 https://register.openownership.org.
Дані у Глобальному реєстрі бенефіціарних власників
У Глобальному реєстрі містяться такі дані про власників (наразі ми говоримо про фізосіб): інформація про дату народження (наразі зазначаються лише місяць та рік), резидентство, адреса проживання. Окрім того, щодо деяких власників зазначаються також відомості про право власності на акції — понад 25%, але не більше ніж на 50%, право власності на права голосу — більше 25%, але не більше ніж на 50%, право призначати та зміщувати/звільняти директора.
По-друге, ПКУ вимагає оподатковувати доходи, отримані на території України та з джерел за межами України. Відповідно до пп. 163.1.3 ПКУ, об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Оподаткування іноземних доходів, отриманих фізичними особами — резидентами України, його порядок, підтвердження та застосування міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування наведено у п. 170.11 ПКУ.
Оскільки ми говоримо про доходи від закордонного бізнесу, то такі доходи оподатковуються за правилами, встановленими у країні перебування та міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування (ставка податку для таких доходів може бути іншою, ніж передбачено ПКУ). Але це лише у разі, якщо така фізособа отримує ці доходи на свій рахунок в українському банку (тобто перераховується безпосередньо на територію України).
Якщо ж дохід отримується за кордоном та використовується в країні перебування чи іншій іноземній державі, то такі доходи не підпадають під контроль органів ДФСУ та не потребують їх декларування за річною декларацією.
Насамкінець
Не варто забувати, що органи ДФС можуть звертатись до фізосіб — бенефіціарів закордонного бізнесу із запитами щодо належної сплати податків з отриманих доходів. Але для цього запити мають відповідати вимогам, установленим п. 73.5 ПКУ, та містити вичерпну інформацію про доходи, отримані такими фізособами саме на території України з іноземних джерел, та порушення щодо їх оподаткування.
За певних обставин українська сторона може скористатись нормами ст. 4, 5, 8, 9 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 25.01.88 р. NETS №127, яка передбачає право як на обмін інформацією у податкових справах, так і на проведення одночасних податкових перевірок.
Обмін інформацією може бути як спонтанний, так і на прохання (ст. 5, 7 Конвенції). Щодо перевірок, то одночасна податкова перевірка означає домовленість між двома чи більше сторонами про проведення одночасно перевірки на своїй території стану сплати податків особою чи особами, які становлять для них спільний чи суміжний інтерес, з метою обміну будь-якою відповідною інформацією, яку вони таким чином отримують (ст. 8 Конвенції).
I хоча така практика не є поширеною, все ж наголосимо, що таке право обмежене порушеннями у сфері оподаткування, а не випливає зі самого факту належності фізособи-резидента України до бенефіціарів закордонного бізнесу.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»