Які види діяльності повинні бути відкриті у фізосіб-підприємців, які перебувають на 2-й групі платників єдиного податку, коли один продає готові страви за договором іншому (ресторанне господарство) для перепродажу? Як це правильно оформити — договір загальний чи на кожне замовлення? Які документи повинні мати обидва підприємці?
КВЕДи для продажу готових страв
Нагадаємо, що на відміну від КВЕД ДК009:20051, нові КВЕДи не містять розшифрування видів діяльності, які належать до цього КВЕДу, проте вказують на відповідність КВЕД (за КВЕД 2010) одному або кільком КВЕДам (за 2005).
1 Затверджений наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. №375.
КВЕД ДК 009:2010 об'єднує кілька видів діяльності, які були визначені та розділені згідно з КВЕД ДК 009:2005.
У нашому випадку згідно з КВЕДом 2010 для здійснення діяльності з продажу готових страв одним «спрощенцем» 2-ї групи іншому на тій самій групі фактичний виробник таких готових страв може мати такі коди видів економічної діяльності (які можуть бути внесені до ЄДР та заяви про застосування спрощеної системи оподаткування), зокрема, але не виключно:
10.85 «Виробництво готової їжі та страв», який, враховуючи розшифрування КВЕД ДК009:2005, може включати такі види діяльності, як:
— виробництво ковбасних виробів;
— виробництво готових м'ясних страв, консервів та напівфабрикатів;
— виробництво продуктів з риби;
— виробництво харчових продуктів з фруктів або овочів;
— виготовлення варення, джему, повидла, желе, мармеладу, конфітюрів тощо;
— виробництво хліба та хлібобулочних виробів, свіжих пирогів, тістечок, тортів тощо;
— виробництво макаронних виробів, у т. ч. з начинкою (пельменів, вареників тощо);
56.21 «Постачання готових страв для подій», який також може включати продаж готової їжі і напоїв певному колу осіб;
56.29 «Постачання інших готових страв», який дозволяє також здійснювати діяльність постачальників готової їжі (послуги постачання готової їжі), яка готується спеціалізованими пунктами для споживання в інших місцях.
Окрім наведеного, можна додати КВЕД ДК 009:2010, зокрема:
56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування»;
96.09 «Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.».
Утім, продаж цього всього закладам ресторанного господарства може призвести до проблем з перебуванням на спрощеній системі оподаткування, якщо покупець страв виявиться юрособою — неплатником ЄП. Госпсуб'єкти, які належать до 2-ї групи платників єдиного податку, — це фізособи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства (п. 2 пп. 291.4 ПКУ). Тому, щоби визначити, чи є ризики для «спрощенця» 2-ї групи, виробника таких страв та їх покупця, слід відштовхуватись насамперед від договорів, які при цьому укладаються.
Продаж готових страв — товар чи послуга?
На практиці, як ми з'ясували, поставка готової продукції (страв чи іншої продукції, що замовляється) доволі часто асоціюється з кейтерингом.
Кейтеринг
Кейтеринг (англ. catering від cater — «постачати провізію») — галузь громадського харчування, пов'язана з наданням послуг на віддалених точках, що включає всі підприємства і служби, які надають підрядні послуги з організації харчування співробітників компаній і приватних осіб у приміщенні і на виїзному обслуговуванні, а також здійснюють обслуговування заходів різного призначення і роздрібний продаж готової кулінарної продукції. На практиці під кейтерингом мається на увазі не тільки приготування їжі і доставка, а й обслуговування персоналом, сервірування, оформлення столу, розлив і подача напоїв гостям і тому подібні послуги.
Види кейтерингу розрізняють за місцем, способом надання послуг та їхньою вартістю: подієвий кейтеринг (харчування гостей на приватному святі чи торгова точка на загальноміському святі), харчування на транспорті (в тому числі авіаційний кейтеринг, або бортове харчування), соціальне харчування (корпоративне харчування, освітні і медичні установи, виправні заклади, армія тощо). Як правило, послуги кейтерингу включають в себе (разом чи окремо) такі складові послуг/продажу продукції:
— приготування їжі в приміщенні;
— приготування їжі поза приміщенням (виїзне ресторанне обслуговування);
— контракт на поставку (доставка до офісу);
— соціальний кейтеринг;
— роздрібний продаж готової кулінарної продукції;
— VIP-кейтеринг;
— кейтеринг напоїв і коктейлів (виїзний бар).
За даними Вікіпедії
Проте, як свідчить практика врегулювання відносин такого роду в Україні, підприємці обирають для себе менш епатажні умови роботи та не створюють з цього бізнес-проекти. Враховуючи приписи ПКУ щодо умов перебування на спрощеній системі оподаткування, переважно зупиняються на приготуванні в домашніх умовах готових страв на замовлення громадян чи приватних структур. Причому подекуди такі домашні смаколики замовляють і як обіди до офісів.
Утім, на практиці оформлення таких правовідносин надто різниться.
Так, в одних випадках, предметом таких договорів на приготування готових страв є безпосередньо їх продаж/поставка, в інших — надання послуг.
Приклад 1 Умовами договору поставки (з попереднім замовленням чи без такого) є поставка вже готових страв за переліком (як правило, такі переліки самі виробники виставляють у соцмережах, на візитках, розміщують у своїх блогах або на власних веб-сайтах). За таким договором виконавець (виробник смаколиків) зобов'язується:
1) поставити продукцію гарячого харчування, а також інші готові страви за обраним замовником переліком, у строки, передбачені домовленостями сторін;
2) забезпечити належну якість приготування страв, дотримуватись санітарних норм та правил, технологічних режимів виробництва, умов зберігання та транспортування, реалізації, встановленого для відповідної харчової продукції обов'язкового температурного режиму.
Для таких умов договору поставки харчової продукції слід врахувати, що в цьому випадку відбувається продаж товарів (готових страв) безпосередньому замовнику.
Отже, виробник готових страв — «спрощенець» 2-ї групи може здійснювати виробництво та продавати готові страви як товари як платникам ЄП, так й іншим госпсуб'єктам, у т. ч. закладам у сфері ресторанного господарства. При цьому сторонам договору бажано обумовлювати заздалегідь як вартість страв, яка може змінюватись залежно від попиту, вартості продуктів, що закуповують для виробництва, інших чинників (у т. ч. вартості електроенергії, газу тощо). Не варто забувати, що продукти (інгредієнти) також мають обумовлюватись сторонами для запобігання можливим непорозумінням з боку споживачів таких страв.
Своєю чергою, ФОП — платник ЄП 2-ї групи, який здійснює діяльність у сфері ресторанного господарства, має право приймати замовлення від суб'єктів господарювання (юросіб та фізосіб-підприємців), у тому числі від тих, які не є платниками єдиного податку, на кейтерингове обслуговування, оскільки платник єдиного податку під час обслуговування таких замовлень здійснює продаж і організацію споживання продукції власного виробництва і закупних товарів1.
1 https://consulting.dtkt.ua/simple/individual-single-tax/8766.
Приклад 2 Між виробником продукції та замовником (кафе, ресторан) укладений договір про надання послуг. Предметом договору визначені послуги з організації і проведення для замовника комплексного заходу. До складу послуг з проведення заходу входить: 1) закупівля продуктів харчування, безалкогольних напоїв в кількості і асортименті, зазначених в додатку 1 до цього договору; 2) приготування замовленого переліку страв, доставляння їх до закладу власними силами, 3) організація обслуговування заходу (сервірування, обслуговування офіціантами, подання страв тощо).
У прикладі 2 договір більш схожий на кейтерингове обслуговування заходу, проте маємо ситуацію, за якої:
1) виробник готових страв надає послуги закладу ресторанного господарства — це ризик позбавлення права перебування на спрощеній системі оподаткування, адже ФОПи на 2-й групі ЄП можуть здійснювати господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, лише платникам єдиного податку та/або населенню. Тому юрособа, яка здійснює діяльність через кафе/ресторан, має бути теж платником єдиного податку, або постачання таких послуг має здійснюватися ФОПу, якому належить таке кафе/ресторан. Не можна укладати такі договори з юрособами — платниками податку на прибуток;
2) надання послуг як таких включає в себе лише приготування готових страв, проте є не єдиним видом госпдіяльності виробника такої готової їжі. Поряд із тим виробник бере на себе обов'язки з безпосередньої організації певних розважальних, культурних або комплексних заходів у закладі громадського харчування чи в іншому місці (за вибором замовника).
Чи пов'язувати процес виробництва готових страв з плануванням та організацією комплексних заходів, — вирішувати вже такому ФОПу-«спрощенцю». Але у будь-якому разі, окрім приготування страв, організація виїзних комплексних заходів можуть замовляти та оплачувати не лише громадяни, а й госпсуб'єкти, які можуть і не перебувати на спрощеній системі оподаткування. У такому разі, знову ж таки, повертаємось до ризику порушення припису п. 2 пп. 291.4 ПКУ, що може призвести до позбавлення права перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Приклад 3 Виробник готових страв укладає договір з постачання приготованих готових страв та їх доставки працівникам офісу (так звані комплексні обіди) або в кафе чи ресторан (ресторанний комплекс) — у цьому випадку йдеться про страви, які замовляють працівники офісу за запропонованим переліком або на замовлення кафе/ресторану за переліком страв у меню, що пропонується споживачам.
Загалом, якщо такі договори будуть укладатись без згадки про послуги, навіть за умови надання послуг з їх доставки та сервірування столів (а такі послуги можуть бути визначені як супутні послуги з постачання готових страв безпосередньо замовнику або за вказаною ним адресою), то ризик порушити умови перебування на спрощеній системі таким ФОПом 2-ї групи практично нульовий.
Тому, зважаючи на вищевикладені умови договорів, що укладаються в подібних до нашої ситуаціях, ФОПу — виробнику готових страв доведеться ретельно підійти до організації своєї діяльності, щоб не зашкодити своєму статусу «спрощенця».
Чи є вимоги щодо якості готових страв?
З огляду на наведені вище умови укладення договорів кожен у запропонованих схемах роботи має розуміти, що вимоги до харчових продуктів наведені у ст. 32 Закону №771.
Так, харчові продукти, які є в обігу на території України, повинні відповідати вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.
Сертифікація харчових продуктів необов'язкова. Під час виробництва харчових продуктів фізособа-підприємець може користуватися технічними умовами, державна реєстрація яких є необов'язковою.
Зверніть увагу!
Під час виробництва харчових продуктів в Україні забороняється:
1) використання харчових добавок, які не зареєстровані в Україні відповідно до вимог цього Закону;
2) використання ароматизаторів, не зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
3) використання допоміжних матеріалів для переробки та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо вони не зареєстровані відповідно до вимог цього Закону.
Закон №771 передбачає й інші вимоги до забезпечення та дотримання якості харчових продуктів, у т. ч. гігієнічні вимоги:
— до приміщень, де обробляються або переробляються харчові продукти;
— до транспортних засобів;
— до обладнання та інвентарю;
— під час поводження з харчовими відходами;
— щодо постачання води;
— до гігієни персоналу потужностей, який працює у зоні поводження з харчовими продуктами;
— до пакування харчових продуктів, включаючи первинне пакування.
Відповідальність за якість готових страв — замовника чи виконавця?
З огляду на організацію госпдіяльності, описану в запитанні, за якість проданих страв відповідальність несе не сам виробник, а керівник закладу ресторанного господарства, який продає такі страви кінцевому споживачу. Виробник нестиме відповідальність вже за укладеними з такими закладами ресторанного господарства договорами (тобто за договорами поставки чи надання послуг), у т. ч. й щодо відшкодування шкоди, якщо діяльність такого закладу буде призупинена.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону №771, за недотримання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами і присутність яких на робочому місці може спричинити виробництво та/або обіг небезпечних харчових продуктів, —
— тягне за собою накладення штрафу на юросіб — у розмірі від 5 до 8 МЗП;
— на фізосіб-підприємців — у розмірі від 2 до 5 МЗП.
I такі штрафи можуть бути застосовані до будь-якої зі сторін договору (наведені у прикладах вище).
Хто складає протокол
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону №771, протокол про правопорушення, передбачені ст. 64 Закону №771, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати головні державні інспектори Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужби) або їх заступники. Повноваження та обов'язки державних інспекторів прописані у ст. 9 та ст. 10 Закону №771.
Відповідно до ст. 65 Закону №771, розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону. Заява про правопорушення, передбачені ст. 64 Закону №771, разом з іншими матеріалами надсилається до суду у 15-денний строк з моменту складення протоколу про правопорушення. Сплата штрафу не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку щодо усунення допущеного правопорушення, а також від відшкодування заподіяної внаслідок такого правопорушення шкоди (завданих збитків). У випадках, передбачених ч. 1 ст. 64 Закону №771, Держпродспоживслужба має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів, що несуть загрозу для здоров'я та/або життя людей, строком не більш ніж на 10 календарних днів із поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.
Нормативна база
- Закон №771 — Закон України від 23.12.97 р. №771/97-ВР «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
- КВЕД ДК 009:2010 — Класифікація видів економічної діяльності, затверджена наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 р. №457.
Наталія КАНАРЬОВА, Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»