На приватному підприємстві у власності є дві будівлі (інструментальна майстерня та склад). Чи можливо переоформити будівлі на засновників (їхні частки 50х50) у рахунок заборгованості за дивіденди? Як це правильно зробити юридично? Підприємство сплачує податок на землю та на нерухомість, а госпдіяльність припинена. Грошей на рахунку немає.
Якщо до СК внесено гроші — як забрати майно?
За загальним правилом, вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ст. 13 Закону про госптовариства).
Враховуючи приписи ст. 54 Закону про госптовариства та ст. 148 ЦКУ, учасник має право при виході з товариства:
1) вимагати виплати вартості частини майна товариства пропорційно до внеску у статутному капіталі товариства;
2) вимагати повернути вклад у натуральній формі або частково в натуральній та частково в грошовій формі — таке можливе лише за згодою товариства. При цьому ЦКУ зазначає, що за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Загалом порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що є пропорційною до частки учасника в СК, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Тому учасник, який виходить з товариства, має право за згодою товариства вимагати виплати внеску в натурі (частково або повністю) у разі, якщо:
1) внесок до СК здійснювався учасником у грошовій формі;
2) внесок частково вносився коштами та/або в натурі (майном, очевидно, у розумінні ст. 190 ЦКУ). Виняток становить ситуація, коли внесок до СК був здійснений шляхом передання права користування майном — у такому випадку відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Увага!
У п. 4.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» роз'яснено, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Якщо учасники не планують полишати товариство
Проблема, яка описана у запитанні, виникла у зв'язку з відсутністю діяльності та неспроможністю товариства сплачувати податки. Зазвичай у таких випадках засновники вносять власні кошти на рахунки підприємства, за рахунок яких погашаються борги з податків, у т. ч. й з податку на землю та податку на нерухоме майно.
Проте передачі будівлі засновникам діючим підприємством чинне законодавство не передбачає. Як ми зазначили вище, будівлі можуть перейти у власність засновників лише у разі їх виходу з ТОВ або за договорами, які передбачають передання право власності на такі будівлі засновникам як фізособам чи ФОПам (за договорами купівлі-продажу, дарування тощо).
Утім, ми не виключаємо ситуації, коли в рахунок заборгованості за дивідендами учасники ТОВ можуть отримати такі будівлі. Але зробити це насправді не так просто, як здається.
По-перше, дивіденди виплачуються коштами — йдеться про розподіл прибутку, розрахованого за підсумками звітного періоду (кварталу, півроку, року — як зазначено у статуті) за даними бухобліку та фінзвітності на певну дату.
По-друге, дивіденди виплачуються в порядку, у строки та на умовах, визначених загальними зборами засновників. Отже, на момент прийняття рішення про виплату дивідендів факту заборгованості з їх виплати ще немає, за винятком сум дивідендів, щодо яких рішення про їх виплату прийнято раніше. При цьому, вирішуючи питання про виплату поточних дивідендів, звісно, засновники не позбавлені права вирішити долю заборгованості за попередні періоди.
По-третє, питання виплати дивідендів чітко обумовлюється у статуті або в іншому порядку, визначеному засновниками. Як свідчить практика, статути містять доволі стандартні фрази щодо виплати дивідендів. Як правило, це або право на їх виплату, або посилання на порядки (інші документи), які затверджуються засновниками окремо від статуту. При цьому далеко не у всіх випадках засновники сумлінно виконують вимоги ними ж прийнятого та підписаного статуту та затверджують порядки чи інші документи щодо виплати дивідендів.
За таких умов визначити правомірність та законність операції із заміни виплати заборгованості з дивідендів за попередні періоди переданням у власність засновників нерухомості, яка належить юрособі, може бути непросто. Складність тут ще й у тому, що, незважаючи на заміну грошової виплати дивідендів переданням нерухомості у власність, закон не звільняє таке ТОВ від сплати податків на визначену дату. За приписами пп. 170.5.4 ПКУ, дивіденди остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 ПКУ. I відсутність коштів на рахунку може призвести ще й до заборгованості з виплати ПДФО та ВЗ з суми поточних дивідендів.
Щодо заборгованості за попередні періоди, то, загалом, ми не можемо заперечувати права засновників вирішити питання виплати такої заборгованості. Проте замінити попереднє рішення про виплату дивідендів засновникам (скажімо, за період 2015 — 2016 років) переданням нерухомості в рахунок погашення заборгованості засновники не мають права. Принаймні такого права не передбачено ані чинним законодавством, ані, як правило, статутом.
Загалом, для того щоб не створювати прецедентів у таких питаннях під час перевірок фіскальними органами, на нашу думку, краще звернутися до суду за стягненням такої заборгованості та в процесуальному порядку або вже під час виконання судового рішення передати будівлі в рахунок погашення боргу ТОВ перед засновниками або на виконання рішення суду.
Як бути з податками на нерухомість «непрацюючого» ТОВ?
Нагадаємо, що є цілком законні шляхи сплати податку на нерухомість та податку на землю в ситуації, коли підприємство не має коштів та призупинило госпдіяльність. Наприклад, передати таке майно в оренду, а суму податку включити до орендної плати.
Хоча ми розуміємо, що такий спосіб вирішення проблеми не є найкращим. Адже знайти орендарів на нерухомість, зважаючи на місцевість, вартість оренди з врахуванням сум податків на нерухоме майно, інші ознаки попиту на такі будівлі, може бути доволі складно.
Якщо в найкоротший час це таки не вдасться, то варто або вивести одного із засновників та віддати йому частку будівлями, або укласти договір купівлі-продажу корпоративних прав обома засновниками з третьою особою та продати фактично все підприємство разом із його майном. При цьому слід врахувати, що відступлення корпоративних прав за ціною більшою, ніж внесок до статутного капіталу, потягне за собою сплату ПДФО та ВЗ з суми інвестиційної прибутку, тобто з різниці між внеском та ціною продажу корпоративного права за відповідним договором (п. 170.2 ПКУ).
У разі якщо у підприємства накопичилась значна сума заборгованості за невиплаченими дивідендами, ми не виключаємо можливості продажу будівлі засновнику(ам) з одночасним зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заборгованістю з виплати дивідендів і заборгованістю з оплати за договором купівлі-продажу нерухомості.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»