Чи має право військкомат перевіряти техніку юрособи? Підприємство займається будівництвом доріг та має лише важку та специфічну техніку для прокладання та укочення доріг, — навіщо така техніка в зоні АТО? Склали акт перевірки. Які наслідки?
Юрособи інформують військкомати про власну техніку
Листом від 22.07.2015 р. №322/2/6598 Міноборони нагадало, що відповідно до п. 15 Положення про ВТО керівники підприємств, установ та організацій подають військовим комісаріатам двічі на рік (до 20 червня та 20 грудня) інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за встановленою Положенням формою. Йдеться про затверджену як додаток 1 до Положення про ВТО Відомість про наявність і технічний стан транспортних засобів і техніки, а також про громадян, які працюють на підприємстві, в установі та організації на таких транспортних засобах і техніці, станом на ____ _____________ 20___ р.
Зверніть увагу!
Це не звіт — це просто інформація про наявну у підприємства автотранспортну техніку, яку керівники підприємств подають військовому комісару.
Зазначена інформація подається незалежно від змін щодо облікових даних транспортних засобів і техніки, а також громадян, які на них працюють.
Але назвати подання такої інформації (Відомостей) обов'язком доволі складно. Адже обов'язки керівників підприємств перелічено у п. 14 Положення про ВТО, — і подання Відомостей про наявність та технічний стан транспортних засобів і техніки у ньому не передбачене. Хоча, з іншого боку, подання таких Відомостей у певному розумінні є виконанням військового обов'язку, зокрема в частині забезпечення дотримання належного технічного стану та укомплектованості ТЗ і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у т. ч. у стані постійної готовності до передачі військовим формуванням.
Відповідальність за невиконання вимог Положення про ВТО наведено у п. 5: «Посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов'язку відповідно до закону».
У ч. 1 ст. 42 Закону про військовий обов'язок передбачено відповідальність посадових осіб та громадян за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу: «Керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форм власності та громадяни України, винні у порушенні порядку військового обліку, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до військового комісаріату, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом».
На сьогодні єдиний закон, який передбачає таку відповідальність, — це КУпАП, статті 210 — 210-1 та 211 — 211-6. Водночас, на нашу думку, у цьому випадку можливо застосувати лише одну статтю, а саме ст. 210-1 КУпАП. Так, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію:
— тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб — від 30 до 100 н. м. д. г.;
— у разі повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 1 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, — штраф на посадових осіб від 100 до 300 н. м. д. г.
Але у контексті наведеної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП зазначимо, що безпосередньо у Законі про військовий обов'язок немає вимог щодо виконання військово-транспортного обов'язку та подання Відомості про технічний стан наявної у підприємств автотранспортної техніки.
Тому притягнути посадових осіб до відповідальності за неподання таких Відомостей, на нашу думку, неможливо.
Зазначимо також, що згідно з п. 10 Положення про ВТО завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням військових комісаріатів та доводяться до відома:
— керівників підприємств, установ та організацій у мирний час — через військові комісаріати шляхом вручення відповідних зведених нарядів;
— керівників підприємств, установ та організацій під час мобілізації — через військові комісаріати шляхом вручення відповідних часткових нарядів;
— громадян — власників транспортних засобів під час мобілізації у разі введення правового режиму воєнного стану — через військові комісаріати шляхом вручення часткових нарядів.
Військові комісаріати та органи військового управління ведуть військовий облік транспортних засобів і техніки з метою планування передачі підприємствами, установами та організаціями транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань на особливий період (п. 12 Положення про ВТО). Причому відповідну інформацію військові комісаріати також отримують від МВС, органів Державної служби з безпеки на транспорті, інспекцій державного технічного нагляду місцевих держадміністрацій (п. 13 Положення про ВТО).
Отже, викладене вище дає право дійти висновку, що подавати Відомості про наявність та технічний стан слід лише щодо тих ТЗ, які:
1) призначені для передачі військовим формуванням, переліченим у п. 1 Положення про ВТО;
2) містяться в завданні з підготовки та передачі ТЗ, і керівника повідомлено про відповідне розпорядження місцевої держадміністрації. До речі, всі рішення держадміністрацій, що стосуються прав та обов'язків підприємств та громадян, мають бути офіційно оприлюднені на веб-сайті.
Хоча у п. 1 Положення про ВТО йдеться про транспортні засоби і техніку «усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва».
Перевірки військкоматів та (не)допуск
Звертаємо увагу на те, що будь-які перевірки можуть проводитись органами державної та виконавчої влади лише в межах повноважень та з підстав, передбачених відповідним законом. А власне Положення про ВТО не посилається на жоден закон, який надавав би право проводити будь-які перевірки, встановлював можливість недопуску осіб, відповідальність за незаконний недопуск, оформлення результатів перевірок (актів, рішень про виявлені порушення тощо).
Відповідно до п. 18 Положення про ВТО, транспортні засоби і техніка підприємств, установ та організацій, призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, підлягають не частіше одного разу на рік, але не рідше трьох разів на п'ять років у мирний час перевірці їх мобілізаційної готовності представниками військових комісаріатів.
Перевірка мобілізаційної готовності транспортних засобів і техніки проводиться за окремими графіками та планами, що розробляються військовими комісаріатами, погоджуються з місцевими держадміністраціями, затверджуються обласними військовими комісаріатами та доводяться районними (міськими) військовими комісаріатами до відома керівників підприємств, установ та організацій.
До перевірки мобілізаційної готовності транспортних засобів і техніки також можуть залучатися уповноважені представники місцевих держадміністрацій, органів військового управління, військових формувань.
По-перше, йдеться про ТЗ та техніку, які призначені для задоволення потреб військових формувань. Проте у запитанні зазначено, що з перевіркою прийшли на підприємство, яке будує дороги. Постає цілком логічне запитання: навіщо така техніка в зоні АТО? На жаль, надати відповідь на таке запитання неможливо: такого переліку не затверджено.
Що каже Міноборони
Нагадаємо відповідь Міноборони у листі від 23.09.2015 р. №266/із/2226: за інформацією Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генштабу ЗСУ, для задоволення потреб військових формувань на особливий період призначаються транспортні засоби, які є штатними в Збройних силах України та інших військових формуваннях, такі як: легкові — ГАЗ, УАЗ, ВАЗ, Хюндай; вантажні — КамАЗ, ЗіЛ, ГАЗ, Урал, КрАЗ. За відсутності цих марок автомобілів на підприємствах, в установах та організаціях для задоволення потреб військових формувань можуть призначатися транспортні засоби вітчизняного та іноземного виробництва незалежно від марок, тактико-технічні характеристики яких відповідають штатним або кращі ніж штатні.
По-друге, відкритим залишається питання щодо повідомлення про перевірку, визначення графіків перевірок — звідки вони беруться (де оприлюднюються, хто приймає рішення).
Адже, з огляду на приписи Положення про ВТО, графіки та плани перевірок керівників підприємств, установ та організацій доводяться до відома районними (міськими) військовими комісаріатами. Тож це не має бути спонтанне відвідування на власний розсуд військкоматів.
Тому, на нашу думку, якщо керівник про плани та графіки перевірок навіть не чув, недопуск цілком можливий.
Поведінку керівників прописано у пункті 19 Положення про ВТО: керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити доступ представників військових комісаріатів до транспортних засобів і техніки для проведення перевірки їх мобілізаційної готовності.
Наголошуємо, що допустити до перевірки можуть лише керівники, — тож можна припустити, що за відсутності керівника допуск неможливий.
Висновки
1. Допуск до перевірки можливий лише за умови повідомлення керівника підприємства, установи, організації про графік та плани перевірок.
2. Відсутність керівника є підставою для недопуску представників військкомату до перевірки технічного стану автотранспорту.
Оформлення результатів перевірки
Згідно з приписами п. 19 Положення про ВТО, за результатами перевірки складається акт у чотирьох примірниках, один з яких подається місцевій держадміністрації, другий — підприємству, установі чи організації, транспортні засоби і техніка яких перевірялися, третій — військовому комісаріату, четвертий — військовій частині (підрозділу), установі чи організації військового формування, для яких призначені транспортні засоби і техніка, що перевірялися.
Постають прості запитання: про який акт взагалі йдеться? Ким його затверджено? В якому нормативному документі можна з ним ознайомитись?
Iдеться про Акт перевірки технічного стану транспортних засобів та їх готовності до передачі військовим формуванням на період мобілізації та у воєнний час. У ньому зазначаються загальні відомості про підприємство, результати перевірки технічного стану ТЗ (причому незрозуміло, чи бачили вони їх на власні очі, чи описали ті ТЗ, відомості про які вони отримали офіційним шляхом), дані про укомплектованість та документацію, а також висновки та пропозиції (як правило, зазначають, що всі перевірені ТЗ перебувають у справному стані).
Далі — підпис перевіряльників та дата ознайомлення з Актом керівника підприємства, що перевірявся.
Відомості про кількість складених примірників Акта та про те, чи подаються будь-кому копії Акта, у ньому не наводяться. Єдине, що відомо достеменно, — керівникові підприємства примірник надається.
Отже, після складання Акта керівник підприємства повинен очікувати дату, якою він має забезпечити доставку і передачу військовим формуванням в установлені строки у визначених пунктах ТЗ у технічно справному стані з відповідними реєстраційними документами та документами, що засвідчують їх технічний стан, а також укомплектованих запасними частинами, шанцевим інструментом і заправним інвентарем, відповідно до вимог, визначених у додатку 2 до Положення про ВТО.
Якщо ТЗ в оренді чи «кредитні» — як бути?
Є ще два моменти, які цікавлять читачів нашого тижневика:
1) як бути з орендованими ТЗ чи ТЗ, придбаними у кредит;
2) як це вплине на сплату транспортного податку?
Щодо ТЗ, якими користуються підприємства за договорами оренди чи лізингу, нагадаємо, що дія Положення про ВТО поширюється на центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадян — власників транспортних засобів.
Під термін «власні ТЗ» підпадають і ТЗ, придбані у кредит. Для таких ТЗ є спеціальна норма — п. 16 Положення про ВТО. Так, керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби і техніку яких призначено для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у разі передачі права власності на транспортні засоби і техніку іншим юридичним особам або громадянам, у довгострокову оренду (лізинг), а також якщо транспортний засіб або техніка є предметом застави як виконання зобов'язання за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою, та в інших випадках, коли унеможливлюється передача транспортних засобів і техніки військовим формуванням, зобов'язані у семиденний строк повідомити про це військовим комісаріатам, на військовому обліку яких перебувають транспортні засоби і техніка.
Звісно, дотриматися такого строку щодо ТЗ, взятих у кредит ще до 07.07.2015 р.1, доволі складно. Після цієї дати строку варто дотримуватись. Але відповідальності за це немає — факт придбання ТЗ у кредит чи в лізинг може з'ясуватись і під час перевірки.
1 Дата набрання чинності новою редакцією Положення про ВТО за постановою КМУ від 17.06.2015 р. №405.
Те саме стосується і передання в оренду ТЗ, які перебувають на обліку та можуть бути перевірені військовим комісаріатом.
Що ж до податкового обліку, то в акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки від підприємства до військкомату зазначається залишкова (балансова) вартість ТЗ, визначена відповідно до даних балансу підприємства, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року). За власною ініціативою власника та за рахунок його коштів може проводитися незалежна оцінка транспортного засобу.
Після взяття на облік в установленому порядку у відповідній військовій частині (підрозділі), установі та організації військових формувань прийнятих ТЗ проводиться їх відомча реєстрація зі здійсненням обов'язкового технічного контролю (у разі відсутності документів, що підтверджують його здійснення).
Якщо ТЗ пошкоджено чи знищено
У разі завдання шкоди ТЗ підприємству відшкодовують вартість ТЗ, але протягом п'яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації та їх повернення.
У разі втрати чи знищення ТЗ вони підлягають списанню з балансового обліку підприємств на підставі наданих військовими формуваннями документів, які підтверджують знищення таких ТЗ.
Жодних звільнень від сплати транспортного податку у зв'язку з передачею ТЗ на суспільні потреби військових формувань у ст. 267 ПКУ не наведено.
I наостанку наголосимо, що попри величезне бажання кожного з нас допомогти армії, дії і військкоматів, і юросіб не повинні порушувати прав обох сторін.
Нормативна база
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про військовий обов'язок — Закон України від 25.03.92 р. №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
- Положення про ВТО — Положення про військово-транспортний обов'язок, затверджене постановою КМУ від 28.12.2000 р. №1921, в редакції постанови КМУ від 17.06.2015 р. №405 (чинна з 07.07.2015 р.).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»