ТОВ володіє на території міського ринку об'єктом нежитлової нерухомості загальною площею 85 кв. м. Нежитлова нерухомість, яка використовується госпсуб'єктами малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у малих архітектурних формах та на ринках, не є об'єктом оподаткування. Проте ДПI вимагає сплатити податок на нерухомість. Чи правомірна її позиція?
Нерухомість на ринку як об'єкт оподаткування
Перелік об'єктів, звільнених від оподаткування, наведено у пп. 266.2.2 ПКУ. Так, не є об'єктом оподаткування, зокрема, об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять діяльність у малих архітектурних формах та на ринках (пп. «е» пп. 266.2.2 ПКУ).
Загалом, якщо читати цю норму уважно, то, на нашу думку, тут ідеться про ведення госпдіяльності в МАФах (незалежно від місця розташування, у т. ч. на ринках) та на ринках (ідеться про здійснення торгівлі в об'єктах нежитлової нерухомості, розташованої на території ринку).
Щодо терміна «ринок», то його визначення можна знайти в Правилах торгівлі на ринках. Зокрема, ринком вважається «суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій».
Щодо МАФів, то відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону №3038 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності — одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 кв. м за зовнішнім контуром) або не мати такого приміщення.
Розміщення МАФів здійснюється відповідно до Закону №2807.
Мала архітектурна форма
Мала архітектурна форма — це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.
До малих архітектурних форм належать:
— альтанки, павільйони, навіси;
— паркові арки (аркади) і колони (колонади);
— вуличні вази, вазони і амфори;
— декоративна та ігрова скульптура;
— вуличні меблі (лавки, лави, столи);
— сходи, балюстради;
— паркові містки;
— огорожі, ворота, ґрати;
— інформаційні стенди, дошки, вивіски;
— інші елементи благоустрою, визначені законодавством.
Не сплачується податок на нерухомість суб'єктами малого та середнього бізнесу.
Суб'єкти малого та середнього бізнесу
Суб'єктами малого підприємництва є:
— фізособи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізособи-підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ;
— юрособи — госпсуб'єкти будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
Госпсуб'єкти, які не віднесені до суб'єктів мікропідприємництва, малого або великого підприємництва, належать до суб'єктів середнього підприємництва.
Отже, на нашу думку, суб'єкти малого та середнього бізнесу, які мають МАФи, розташовані на ринках та в інших місцях, а також нежитлову нерухомість, розташовану на ринках, можуть не сплачувати податок на нерухомість. Але не все так просто.
Позиція органів ДФС — «преференцій» немає
Фіскальна позиція тут є доволі цікавою, адже для фіскальних органів мають значення як вид діяльності, що здійснюється госпсуб'єктом, так і факт розміщення на ринку саме МАФу, а не будь-якої іншої нерухомості.
Приклад 1 ТОВ до березня 2017 року володіло на території міського ринку об'єктом нежитлової нерухомості загальною площею 85 кв. м. Приписи пп. «е» пп. 266.2.2 ПКУ вилучають із об'єкта оподаткування об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються госпсуб'єктами малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у МАФах та на ринках. Чи повинне було ТОВ сплачувати податок за цей об'єкт нежитлової нерухомості до березня 2017 року?
З погляду органу ДФС, відповідь однозначна: так, повинне.
На думку ДФС, одним із можливих визначень слів «та на ринках» може бути перебування об'єктів нерухомості у власності суб'єктів господарювання, що утворені та зареєстровані в установленому порядку як ринки і належать до категорій суб'єктів господарювання малого та середнього бізнесу.
При цьому перебування об'єкта нерухомого майна у межах відведеної земельної ділянки ринку, у власності інших суб'єктів господарювання, ніж ті, що створені та зареєстровані як ринок, для ідентифікації розміщення саме в межах земельних ділянок, виділених для облаштування ринку, має бути підтвердженим відповідно зареєстрованою цивільно-правовою угодою про право платного користування земельною ділянкою під таким об'єктом нерухомого майна.
Разом з тим, зазначений у пп. «е» пп. 266.2.2 ПКУ термін «мала архітектурна форма» обмежує застосування податкової преференції об'єктами нежитлової нерухомості площею до 30 кв. м на будь-якій за місцезнаходженням земельній ділянці, у тому числі земельній ділянці, відведеній для організації ринку (ч. 2 ст. 28 Закону №3038).
Таким чином, за логікою ДФС, звільнення від оподаткування може застосовуватись лише таким госпсуб'єктом, як ринок, та лише щодо МАФів, які розташовані на земельній ділянці, виділеній для влаштування саме ринку, та належать йому на праві власності.
Це доволі дивно, адже навіть за умови, що ринок може бути віднесений до суб'єктів малого та середнього бізнесу, приписи пп. «е» пп. 266.2.2 ПКУ не обмежують застосування цієї преференції лише такими госпсуб'єктами, як ринки. У цій нормі йдеться про всіх суб'єктів малого та середнього бізнесу, наведених у ст. 55 ГКУ.
До цього додамо: щодо земельних ділянок на території ринку, то звернімося до цільового призначення такої землі. Для розташування оптового ринку сільгосппродукції виділяється земельна ділянка з цільовим призначенням — землі сільгосппризначення.
Землі сільгосппризначення
Землі сільгосппризначення — землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільгосппродукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше.
Розділ II «Класифікація видів цільового призначення земель»
(наказ Держкомзему від 23.07.2010 р. №548)
Якщо ми говоримо про ринки на території населеного пункту, то це можуть бути й землі, зокрема, громадської забудови, землі промисловості з різним виробничим та іншим функціональним використанням.
При цьому, незалежно від цільового призначення землі, наданої саме «ринку», чи функціонального використання землі, стверджувати, що на цих землях не можуть бути розміщені відповідні об'єкти для обслуговування відвідувачів ринку, доволі складно. В Україні неможливо отримати дозвіл на будівництво об'єктів інфраструктури на земельних ділянках, які для цього не призначені.
Тому, на нашу думку, висновки ДФС передчасні, і нерухомість, розташована на території ринку (МАФи до 30 кв. м), або інші виробничі об'єкти незалежно від площі, які належать ринку чи госпсуб'єктам малого та середнього бізнесу, мають право на звільнення від сплати податку на нерухомість згідно з пп. «е» пп. 266.2.2 ПКУ.
Те саме стосується й госпсуб'єктів малого та середнього бізнесу, які мають у власності нерухоме майно на ринку (наприклад, торговельний центр площею понад 1000 кв. м) та здають його в оренду таким же особам малого та середнього бізнесу.
Приклад 2 Основним видом госпдіяльності ТОВ є «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (68.20 за КВЕД 2010). Чи має таке ТОВ як власник Торгового центру (загальна площа більше 8000 м2 (далі — Об'єкт), розташованого на території критого ринку, підстави для застосування податкової преференції, визначеної пп. «е» пп. 266.2.2 ПКУ?
Позиція ДФС за умовами цього прикладу нічим не відрізняється від попереднього: жодних преференцій. Але тут важливу роль вже відіграє вид діяльності: нерухомість нібито на території ринку, проте вид діяльності — здавання в оренду власного нерухомого майна.
Так, ДФСУ вказує на те, що преференція передбачає вилучення із об'єкта оподаткування податком об'єктів нежитлової нерухомості, які використовуються госпсуб'єктами малого та середнього бізнесу, що «провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках».
Ну, і не слід забувати ще про два важливі фактори:
по-перше, сам торговельний центр не належить ринку як госпсуб'єкту на праві власності (як це було згадано у поясненнях до прикладу 1);
по-друге, Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Держстандарту від 17.08.2000 р. №507, у класі 1230 «Будівлі торговельні» відносить до різних підкласів «Торгові центри, універмаги, магазини» (підклас 1230.1) та «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків» (підклас 1230.2).
ДФСУ говорить: «За таких обставин [торговельний центр площею 8000 кв. м], який, очевидно, класифікується у підкласі «Торгові центри, універмаги, магазини» (підклас 1230.1), що розташований на території критого ринку, не може бути ідентифікованим як об'єкт нерухомості, на який поширюється дія преференції в значенні «на ринках» (підкреслення наше).
Висновок, звісно, цікавий, але у приписах пп. «е» пп. 266.2.2 ПКУ йдеться про госпдіяльність в об'єктах нерухомості «на ринках», без уточнення, яким саме видом діяльності займається власник такої нерухомості.
Але тут виникає інше питання: якою буде відповідь ДФСУ, якщо сам ринок як госпсуб'єкт побудує торговельний центр на своїй території та буде здавати приміщення в оренду?
Очевидно, тут про право власності вже не згадуватимуть, проте не нададуть преференції через класифікацію торговельного центру за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.
Звісно крапку в цій історії може поставити тільки суд. I це стосується не лише оскарження ППР чи повернення надміру сплачених коштів (якщо за наявності преференції суб'єкт малого чи середнього бізнесу все-таки платив податок на майно за попередні роки), а й оскарження наданої IПК (п. 53.2 ПКУ).
Нормативна база
- Закон №2807 — Закон України від 06.09.2005 р. №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів».
- Закон №3038 — Закон України від 17.02.2011 р. №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».
- Правила торгівлі на ринках — Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Мінекономіки, МВС, ДПАУ, Держстандарту від 26.02.2002 р. №57/188/84/105.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»