ТОВ придбаває алкоголь в українського товаровиробника і продає його на експорт. Умова постачання — зі складу виробника до складу покупця (за кордоном). ТОВ має експортну ліцензію на торгівлю алкоголем, проте фіскали кажуть, що потрібна також і на оптову торгівлю. Чи правомірно ДФС вимагає наявності двох ліцензій?
Підстави для занепокоєння є!
Нагадаємо, що на вимогу Закону №481 здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями (тютюновими виробами) на території України потребує наявності у госпсуб'єкта ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, а вивезення зазначеної продукції за межі митної території України — ліцензії на експорт алкогольних напоїв.
Позиція ДФС
Фіскали щодо цього мають сталу позицію — у «ЗIР», підкатегорія 115.02, на запитання: «Чи потрібно виробнику алкогольних напоїв (тютюнових виробів) для експорту власної продукції додатково до ліцензії на експорт отримувати також ліцензію на оптову торгівлю?» — дається відповідь: «Оптова торгівля алкогольними напоями (тютюновими виробами) та експорт (вивезення за межі митної території України) зазначеної продукції є окремими видами діяльності, які потребують наявності окремих ліцензій на провадження діяльності».
Для прикладу згадаємо іншу ситуацію. ТОВ вирішило звернутися за IПК щодо можливості продажу виноматеріалів виноградних без ліцензії на оптову торгівлю за «одноразовим дозволом» як їх власник.
ДФСУ в IПК від 27.06.2017 р. №833/6/99-99-12-01-01-15/IПК зазначила, що чинним законодавством не передбачено надання одноразових дозволів на продаж виноматеріалів без ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тому для реалізації виноматеріалів необхідно придбавати ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями.
ТОВ також цікавило питання щодо можливості повернення товару та коштів (двостороння реституція у зв'язку з розірванням договорів на вимогу ТОВ). Однак ДФСУ вказала на відсутність повноважень у фіскальних органів щодо втручання в госпдіяльність платників податків. Хоча, на нашу думку, якби така ситуація сталася на практиці, застосувати фінансову санкцію у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару (абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону №481) було би неможливо через відсутність факту постачання самого алкоголю.
Утім, підстав для занепокоєння, на думку госпсуб'єктів, цілком достатньо. Спробуймо з'ясувати цю ситуацію — хоча заперечити доводи фіскалів Закон можливості не дає.
Оптова торгівля та експорт — не взаємовиключні!
Звернімося до термінології, наведеної у Законі №481.
Під терміном «оптова торгівля» закон розуміє діяльність з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (абз. 12 ст. 1 Закону №481).
Щодо експорту, то Закон №481 не містить окремих чи спеціальних вимог до госпсуб'єктів-експортерів або щодо здійснення такої діяльності.
Натомість, відповідно до абзацу 1 ст. 15 Закону №481, чітко зазначено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.
Отже, йдеться про окремі ліцензії на кожен вид діяльності.
Розгляньмо дві ситуації.
Ситуація 1. ТОВ придбаває у виробника алкоголь, який згодом відвантажує на власний чи інший склад для обробки вантажу з метою митного оформлення.
Формально будь-яке придбання товару та його перетворення для наступної реалізації потребує наявності «оптової» ліцензії. Тому навіть у разі коли товар планується не відвантажувати покупцям-резидентам на території України, а відразу з власного складу ТОВ відправляти на митне оформлення, слід зважати на те, що в такому разі ТОВ укладає два договори: спочатку з виробником на придбання оптової партії алкоголю, відтак — договір із нерезидентом на експортну поставку придбаної оптової партії.
Про таку ситуацію Закон №481 каже, що кожна з цих господарських операцій не залежить одна від одної, — формально ми говоримо про діяльність з придбання оптової партії алкоголю та діяльність з експорту цієї оптової партії. Тому кожен із цих видів діяльності (господарських операцій) потребує окремої ліцензії.
Ситуація 2. ТОВ забирає (оплачує) у виробника алкоголь, який відвантажує відразу покупцю, — машина завантажується відразу з метою митного оформлення.
Якщо товар одразу зі складу прямує на митне оформлення та, скажімо, перевізник забирає товар зі складу виробника і доставляє його безпосередньо на склад покупця за кордоном, то, на нашу думку, ліцензія такому ТОВ-експортеру на оптову торгівлю не потрібна. Адже тут багато що залежатиме від умов ЗЕД-контракту. При цьому може не мати місця факт придбання товару у виробника — наприклад, алкоголь за дорученням та в інтересах нерезидента отриманий (оплачений) у виробника. Такі умови свідчать про відсутність факту «придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання» (тобто факту здійснення оптової торгівлі).
Цілком можливим тут може бути й укладення ЗЕД-контракту на умовах IНКОТЕРМС EXW або FCA.
Правила IНКОТЕРМС
1. EXW: ex works (... named place), франко-завод (... назва місця)
Термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймальний транспортний засіб.
Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
2. FCA: free carrier (... named place), франко-перевізник (... назва місця)
Термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює постачання товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження і розвантаження товару у такому місці. Якщо постачання здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за завантаження товару.
Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо постачання товару з моменту його передання такій особі.
Отже, залежно від умов постачання товару нерезиденту, придбання товару у виробника з метою його постачання за ЗЕД-контрактом не завжди відбувається стандартним шляхом — через укладення окремого договору на придбання оптової партії алкоголю.
Утім, за логікою ДФСУ, наведеною на початку статті, ліцензія на оптову торгівлю дає право здійснювати торгівлю лише з госпсуб'єктами на території України. Відвантаження товарів за межі України не підпадає під оптову — для цього є спеціальна «експортна» ліцензія. Але вирішувати цей спір платникам податків — постачальникам алкоголю за ЗЕД-контрактами доведеться вже в суді.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»