Державний контроль за працевлаштуванням щойно набирає обертів. Держпраці «бере собі на підмогу» органи місцевого самоврядування і навіть дає вказівки, як організовувати їм роботу.
Органи місцевої влади на службі у Держпраці
З 1 січня 2017 року органи місцевого самоврядування отримали повноваження на проведення перевірок у сфері контролю за дотриманням законодавства про працю і зайнятість населення (ч. 3 ст. 18 Закону про місцеве самоврядування, ст. 1 Закону про держнагляд). Тепер вони можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, організовувати їх проведення, а при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Тобто виконавчим органам міськрад міст обласного значення та об'єднаним територіальним громадам надано право перевіряти дотримання законодавства про працю і зайнятість населення, складати адміністративні протоколи та накладати фінансові санкції. Але ні Порядок №390, ні Порядок №509 на органи місцевого самоврядування не поширюються.
Держпраці у листі-роз'ясненні від 22.06.2017 р. №6827/1/4-ДП-17 (див. «ДК» №29/2017) орієнтує на розрахунок: один інспектор праці — на 20 тисяч населення, що мешкає на території відповідної міської ради міста обласного значення чи об'єднаної територіальної громади.
До посадових обов'язків інспектора праці Держпраці відносить, зокрема, і фіксацію процесу інспекційного відвідування з використанням засобів аудіо-, фото- та відеотехніки. Мало того, в коментованому листі дається установка безперешкодно, без попереднього повідомлення здійснювати інспекційні відвідування суб'єктів господарювання.
Держпраці жодним чином не бачить різниці між власними працівниками як інспекторами праці та працівниками органів місцевого самоврядування, орієнтуючи їх на той факт, що вони можуть претендувати на повноцінне робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування, а за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів.
У коментованому листі як висновок звучить той факт, що інспектором праці може бути будь хто із працівників конкретного виконавчого органу. Для цього протягом двох місяців від усіх відповідних працівників доцільно одержати письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або про їхню відмову працювати в нових умовах (добре, що хоч визнається можливість відмови від нових обов'язків і можливість змінити своє рішення). Безпосередньо перед початком робіт при змінених істотних умовах праці необхідно ознайомити працівників з новими інструкціями та іншими документами, що визначають змінені посадові обов'язки. Працівники, що відмовилися продовжувати роботу у зв'язку зі змінами істотних умов праці, підлягають звільненню на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП.
Перспективи. Сподіваємося, найближчі
У той час як бізнес завмер в очікуванні перевірок місцевими органами управління, Верховна Рада України голосами 236 депутатів 12 липня прийняла в першому читанні законопроект №6489 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання надмірному тиску на суб'єктів господарювання заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення».
Цим законопроектом пропонується дати визначення поняттю «створення перешкод органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю)». Передбачається, що такому терміну відповідатиме невиконання законних вимог посадових осіб органу нагляду (контролю) або недопущення посадових осіб цього органу до проведення перевірки. Якщо роботодавець створює перешкоди органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів держконтролю, в акті обов'язково зазначається опис конкретних дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми законодавства. Але чіткого визначення поняття «недопущення» контролерів до перевірки так і немає.
Планується встановити виключне право ініціювання перед Держпраці проведення перевірок місцевими органами управління в частині перевірок дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на підприємствах, в установах та організаціях комунальної форми власності. Чітко сказано, що органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.
Передбачається встановити адміністративну відповідальність фізосіб та посадових осіб органів місцевого самоврядування за подання до Держпраці безпідставних скарг про порушення роботодавцем законодавства про працю та зайнятість населення.
Безпідставне звернення до органів державного нагляду про порушення суб'єктом господарювання чинного законодавства, а так само подання завідомо неправдивих відомостей про їх діяльність, які стали підставою для ініціювання заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), тепер відповідно до ст. 166-24 КУпАП коштуватиме від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 — 1700 грн), а повторне правопорушення — від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів (2550 — 5100 грн).
А для інспекторів при здійсненні заходів контролю у сфері господарської діяльності буде передбачено нову підставу адміністративної відповідальності за статтею 166-21 КУпАП: винесення приписів, розпоряджень, податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень про накладення фінансових стягнень, що згодом будуть скасовані в адміністративному чи судовому порядку. Крім того, розмір штрафу за цією статтею буде збільшено — від 80 до 130 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1360 — 2210 грн).
Важливо, що законопроект уже орієнтований на новий механізм застосування штрафних санкцій. Штрафи, які є фінансовими, а не адміністративно-господарськими санкціями, можуть бути накладені протягом шести місяців з дня виявлення порушень вимог законодавства про працю, але не пізніш як через один рік з дня вчинення правопорушення.
Крім того, в разі виявлення у роботодавця порушення вперше державний інспектор вносить попередження про усунення такого порушення без застосування штрафних санкцій. Про строк, в який роботодавець зобов'язаний усунути порушення, державний інспектор зазначатиме у матеріалах перевірки. Припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства про працю має містити і граничний строк його виконання, і він не може бути меншим ніж п'ятнадцять робочих днів.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- Закон про держнагляд — Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
- Закон про місцеве самоврядування — Закон України від 21.05.97 р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
- Порядок №390 — Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. №390.
- Порядок №509 — Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор