Автострахування на підприємстві

Використання автомобіля на підприємстві передбачає витрати на страхування. Як обліковувати страхові платежі? Чи належать вони до витрат господарської діяльності? Як відобразити в обліку отримані від страхової компанії відшкодування? Про все це поговоримо в статті.

Види страхування

З автострахуванням стикається кожне підприємство чи фізична особа, що має намір використовувати транспортний засіб, тому що на території України забороняється використовувати транспортні засоби без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Така норма міститься у статті 21 Закону №1961. I лише для транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим.

Наголосимо також, що згідно зі ст. 5 Закону про страхування воно може бути не лише обов'язковим, а й добровільним. При цьому обов'язкові види страхування, навіть визначені іншими законами, повинні зазначатися в Законі про страхування.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності (зазначене у п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону про страхування) здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону №1961). При цьому йдеться про збитки, завдані майну, життю або здоров'ю третіх осіб, що потерпіли внаслідок ДТП з вини водія застрахованого транспортного засобу. Варто зазначити, що такий поліс укладається на певний транспортний засіб, а не на особу, яка ним керує. I навіть у разі зміни власника транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії (ст. 20-1 Закону №1961).

Окремим видом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є так звана «Зелена картка» — це страхування, що є обов'язковим для автовласників на території країн — членів міжнародної системи автострахування «Зелена картка» (ст. 10 Закону №1961). З таким видом страхування можна зіткнутися під час відрядження працівника за кордон на автомобілі або при здійсненні міжнародних перевезень.

Однак підприємство чи фізична особа може розширити спектр дії страхування, придбавши додатково поліс страхування КАСКО. КАСКО — це термін, застосовуваний для позначення страхування тільки самого транспортного засобу від ризиків, які можуть виникнути у процесі експлуатації, воно не включає в себе страхування пасажирів, перевезеного майна, відповідальності перед третіми особами тощо. Такі поліси можуть мати різну кількість ризиків і, відповідно, різну вартість. Наявність страхування КАСКО не звільняє від придбання поліса обов'язкового страхування.

Порядок оформлення страхування

Суб'єкт господарювання, який бажає застрахувати свій автомобіль, повинен звернутися до страхової компанії та укласти письмовий договір страхування. Такий договір може бути у формі поліса, сертифіката, страхового свідоцтва (ст. 16 Закону про страхування). Обов'язкові реквізити, що мають міститися в договорі, прописані у ст. 16 Закону про страхування. Поміж інших обов'язкових реквізитів повинен бути зазначений розмір страхової суми. Крім того, наводиться розмір франшизи.

Франшиза

Франшиза — це частина збитків (відсоток страхової суми або стала величина), що не підлягає компенсуванню страховиком у разі настання страхового випадку.

Бухгалтерський облік витрат на страхування

Згідно з пунктами 15, 18, 19 П(С)БО 16 «Витрати», до витрат підприємства в бухгалтерському обліку можуть бути віднесені витрати на страхування майна підприємства. Це стосується як обов'язкового, так і добровільного страхування.

Утім, часто страхові платежі сплачуються не щомісяця, а наперед, наприклад за рік, тому їх облік відбувається відповідно до п. 8 П(С)БО 16 — витрати визнаються шляхом систематичного розподілу їх вартості між відповідними звітними періодами. У такому разі, згідно з Iнструкцією №291, страхові витрати визнаються витратами майбутніх періодів і їх облік здійснюється за рахунком 39 «Витрати майбутніх періодів». З цього рахунку суми страхування списуються на відповідні рахунки витрат залежно від напряму використання автомобіля. Наприклад, якщо було проведено страхування транспортного засобу, що використовується з адміністративною метою, то витрати на страхування визнаватимуться частинами за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати». При цьому на кожне таке списання не завадить скласти бухгалтерську довідку¹.

Однак якщо строк дії договору припадає на один звітний період — місяць (наприклад, у випадку страхування «Зелена картка», якщо такий договір було укладено для разової поїздки на короткий період користування автомобілем за кордоном), то такі витрати доцільно відразу відносити на рахунок відповідного виду витрат без використання рахунку 39.

Для відображення розрахунків зі страхування зі страховими організаціями у Плані рахунків передбачено субрахунок 655 «За страхуванням майна», на якому за дебетом відображається сума перерахованої оплати за страхування, а за кредитом — факт отримання страхового поліса в кореспонденції з рахунком 39.

Якщо сталося ДТП

У разі ДТП автомобілю може бути завдано пошкоджень, в тому числі і таких, що автомобіль буде неможливо далі використовувати за його цільовим призначенням. Як зрозуміло із зазначеного вище, отримати відшкодування завданого збитку власник такого автомобіля може від страхової компанії, у якій уклав договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності винний у ДТП (потерпілим — юридичним особам, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону №1961, страховик відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну; види такої шкоди наведені у статтях 29, 30 Закону №1961). А якщо потерпілий має поліс добровільного страхування його автомобіля, — то і від своєї страхової компанії, відповідно до укладеного договору.

Дії осіб у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, для обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наведені в ст. 33 Закону №1961 (аналогічними, як правило, бувають дії і за добровільним страхуванням, хоча вони встановлюються відповідним договором).

Зверніть увагу!

У разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на це працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, що діяли на день настання страхового випадку. На сьогодні такий максимальний розмір становить 50 тис. грн, він затверджений розпорядженням Нацкомфінпослуг від 17.11.2011 р. №698.

Дії водія на місці ДТП. У разі настання ДТП водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний², зокрема:

— вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

¹ Бухгалтерська довідка як первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

² Стаття 33 Закону №1961.

— поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

— невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів із дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір, повідомлення про ДТП установленого договором зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він повинен підтвердити це документально.

Дії після ДТП. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів із дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (обов'язкові реквізити якої та документи, що подаються страховику разом із такою заявою, наведено у ст. 35 Закону №1961).

Страховик протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення зобов'язаний скерувати свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Також страховик протягом 15 днів із дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів із дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний — у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими — може прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Протягом трьох робочих днів із дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний надіслати заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення (ст. 36 Закону №1961). Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Облік наслідків ДТП

Витрати на ремонт автомобіля, згідно з п. 15 П(С)БО 7, включаються до складу витрат одноразово й у повному обсязі (після закінчення ремонту). Такі ремонтні витрати відображаються на рахунку 977 «Iнші витрати звичайної діяльності» в періоді їх виникнення. Підставою для визнання витрат на ремонт автомобіля можуть бути: акт наданих послуг (при ремонті на СТО), акт списання запасів (при використанні власних автозапчастин для ремонту), акт за формою №ОЗ-2¹ (при виконанні ремонту власними силами). Такі документи повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів (ст. 9 Закону про бухоблік).

¹ Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, типова форма №ОЗ-2, затверджена наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352.

Якщо під час ремонту відбувається і модернізація автомобіля, тоді витрати варто розподілити: суму вартості витрат саме на модернізацію списати за дебетом субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», зі списанням після закінчення модернізації на збільшення вартості такого автомобіля (субрахунок 105 «Транспортні засоби»).

Якщо внаслідок аварії та подальшого ремонту справедлива вартість автомобіля зменшилася, підприємство має право провести переоцінку такого об'єкта основних засобів. Порядок проведення переоцінки та її обліку наведено у пунктах 16 — 21 П(С)БО 7.

Справедлива вартість

Справедлива вартість — сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату.

Пункт 4 П(С)БО 7

Автомобіль, який перестає відповідати критерію активу (тобто його використання не зумовить отримання економічних вигід у майбутньому), повинен бути списаний з балансу. Для цього за формою №ОЗ-4 складається акт на списання автотранспортних засобів. На підставі цього акта списується знос автомобіля проведенням Д-т 131 К-т 105.

Залишкова вартість такого автомобіля (за наявності) списується проведенням Д-т 976 «Списання необоротних активів» К-т 105.

Доречі, при списанні автомобіля можна буде оприбуткувати справні запчастини або металобрухт. Таке оприбуткування отриманих запчастин та металобрухту на рахунок 20 «Запаси» (субрахунки 207 або 209) за справедливою вартістю буде розцінено як інші доходи від звичайної діяльності з відображенням на рахунку 746 «Iнші доходи».

Страховик у разі настання страхового випадку компенсує суму збитку у межах страхової суми за мінусом франшизи. Така сума включається до доходів платника згідно з п. 19 П(С)БО 15 «Дохід». Причому вона повинна бути включена до доходу одночасно з визнанням її як дебіторської заборгованості, яка обліковується на рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків», а дохід — на рахунку 746 «Iнші доходи».

Підставою для визнання доходу та заборгованості є документ про узгоджені зі страховиком причини настання страхового випадку та розмір збитків та подана заява про їх відшкодування. Погашення дебіторської заборгованості страховика відбувається під час отримання страхового відшкодування на поточний рахунок в банку (Д-т 311 К-т 375). У разі якщо страховик перераховує компенсацію на рахунок СТО, яка проводить ремонт автомобіля, то для погашення такої заборгованості страхувальнику потрібно отримати від страховика документ про перерахування (і, бажано, підтвердження від СТО про зарахування суми страхового відшкодування).

Наголошуємо, що документи, якими підтверджує СТО виконаний ремонт (акт наданих послуг), виписуються не на страховика, а на підприємство, яке є власником автомобіля, незалежно від того, з чийого рахунку була здійснена оплата.

Приклад Підприємство — платник ПДВ та податку на прибуток на загальних підставах уклало договір добровільного страхування автомобіля, що належить підприємству, та сплатило страховий платіж. Автомобіль використовується менеджером зі збуту. Термін дії страхового договору один рік. Страховий платіж — 11115,00 гривень. Франшиза — 1000,00 гривень. Після ДТП підприємство закупило автозапчастини на суму 7800,00 грн та отримало ремонтні послуги від СТО на суму 20010,00 грн (ціни зазначено з урахуванням ПДВ). Відображення відповідних операцій в обліку показано в таблиці.

Таблиця

Відображення в обліку страхування автомобіля (за умовами прикладу)

Податок на прибуток

Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до П(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Зрозуміло, що здійснювати таке коригування мають лише особи, в яких за останній звітний період сума доходу за даними бухобліку перевищила 20 млн грн, або ті особи, які вирішили здійснювати це коригування добровільно.

Але й вони повинні знати, що різниць у страхувальника, які виникають у зв'язку зі страхуванням майна (обов'язковим чи добровільним), немає, тож коригувати об'єкт оподаткування на суму страхових платежів йому не треба.

Різниці виникають, лише якщо автомобіль належить до невиробничих основних засобів. Згідно зі ст. 138 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію такого автомобіля або на суму залишкової вартості у разі його ліквідації.

Податок на додану вартість

Страхові платежі не підлягають оподаткуванню ПДВ (відповідно до пп. 196.1.3 ПКУ), а отже, у платника не виникає і податкового кредита. А ось використання страхового відшкодування на проведення ремонту, модернізації автомобіля після ДТП може призвести до придбання робіт та товарів, у ціні яких є ПДВ. У такому разі страхувальник матиме право на податковий кредит на підставі податкових накладних чи інших документів за п. 201.11 ПКУ, отриманих під час такого придбання.

Часто вартість робіт страховик сплачує безпосередньо суб'єкту господарської діяльності, який надає послуги з ремонту (див. приклад). Незалежно від того, від кого надійшли кошти на оплату ремонту автомобіля, СТО зобов'язана виписати акт виконаних робіт на повну суму на власника автомобіля, а якщо такий власник є платником податку на додану вартість, — ще й податкову накладну. Чи має в такому разі страхувальник право на податковий кредит за отриманою податковою накладною?

Податківці вважають, що ні, а точніше — слід нарахувати умовні ПЗ за п. 198.5 ПКУ, оскільки за ремонт у цьому разі платить не страхувальник, а страховик (така точка зору була зазначена у листі ДПСУ від 12.01.2012 р. №809/7/15-3417-26, див. «ДК» №41/2014, і цим роз'ясненням податківці користуються й досі, а також див. ЗIР, підкатегорія 101.13). Погоджуватися з ними чи ні — вибір підприємства (у прикладі розглядаємо ситуацію, коли підприємство вирішило скористатися правом на податковий кредит за податковою накладною, отриманою від СТО), але будьте готові обстоювати власну думку в судовому порядку, якщо вона не збігається з думкою податківців.

Якщо внаслідок ДТП автомобіль не підлягає ремонту, то платник може прийняти рішення про ліквідацію. При цьому пунктом 189.9 ПКУ встановлено, що у разі ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника така операція розглядається як постачання основних засобів за цінами, не нижчими від балансової вартості на момент ліквідації. Однак цей пункт не поширюється на ліквідацію основних засобів у зв'язку з їх знищенням унаслідок дії непереборної сили або коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку. Така ліквідація повинна підтверджуватися документами відповідно до законодавства або поданням платником до контролюючого органу документа про знищення, розібрання або перетворення, внаслідок чого вони не можуть використовуватись. Для встановлення таких фактів на підприємстві створюється постійно діюча комісія, яка складає та підписує акт на списання автотранспортних засобів (форма №ОЗ-4). ДФСУ в листі від 11.02.2016 р. №2976/10/28-10-06-11 роз'ясняла, що такі документи (або акт) платник податку повинен додати до податкової декларації з ПДВ за звітний період, у якому відбулася ліквідація основного засобу.

Якщо внаслідок ліквідації отримують деталі, інші частини, то під час їх зарахування на баланс ПЗ з ПДВ не нараховують (п. 189.10 ПКУ).

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
• Закон №1961 — Закон України від 01.07.2004 р. №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
• Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
• Закон про страхування — Закон України від 07.03.96 р. №85/96-ВР «Про страхування».
• Iнструкція №291 — Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291.
• П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
• П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. №290.
• П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.

Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»