Попри звернення Державної регуляторної служби до Кабінету Міністрів України у листі від 25.04.2017 р. №2782/1/20-17 (див. «ДК» №21/2017), де надається комплексний аналіз недоліків Постанови №295, цей документ все ж таки набрав чинності 16.05.2017 р.
У коментованому листі ДРС нагадує, що регуляторний акт, яким, по суті, є Постанова №295, не може бути прийнято чи схвалено уповноваженим органом. Мало того, ДРС прийняла рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта через низьку якість його підготовки без будь-якого адекватного законодавчого підґрунтя для створення нових правових норм.
Коло суб'єктів. Пункт 1 Порядку №295 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 КЗпП у частині кола суб'єктів, на яких поширюватиметься зазначений порядок. За приписами ч. 1 ст. 259 КЗпП держнагляд та контроль за додержанням трудового законодавства має здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Головну роль у забезпеченні такого нагляду і контролю належить виконувати Державній інспекції з праці. Відповідно до Положення про Держпраці, цей урядовий орган входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його діяльність координується міністром соціальної політики. А от Постановою №295 до складу інспекторів з праці безпідставно віднесено і представників органів місцевого самоврядування.
Безпідставне наділення повноваженнями на здійснення державного нагляду (контролю) органів, яким законами таких повноважень не надано. ДРС слушно зазначає, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Орган держнагляду (контролю) не може здійснювати державного нагляду (контролю), якщо законом цього не передбачено і не визначено повноважень під час здійснення державного нагляду (контролю).
ДРС, звертаючись до ч. 3 ст. 34 Закону про місцеве самоврядування, нагадує, що до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, поряд з іншими повноваженнями, належать:
1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;
2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.
Тобто інспектори з праці як посадові особи Держпраці та її територіальних органів уповноважені здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, а виконавчі органи міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад уповноважені на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю.
ДРС твердо стоїть на позиції того, що ані Закон про держнагляд, ані Закон про місцеве самоврядування не передбачають жодних повноважень виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад на здійснення ними державного нагляду (контролю).
Безпідставне поширення норм міжнародних конвенцій на відносини, які такими конвенціями не регулюються. ДРС логічно звертає увагу на той факт, що в Порядку №295 не розмежовано коло суб'єктів, на яких поширюватиметься зазначений порядок. Окремо слід прописати нюанси проведення перевірок з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією 81 для торговельних і промислових підприємств та Конвенцією 129 щодо сільгосппідприємств, а також коло суб'єктів господарювання, під час перевірки яких не застосовуються міжнародні договори, — для них такі перевірки проводитимуться у межах Закону про держнагляд.
Кабмін, затверджуючи Порядок №295, посилається на ч. 1 ст. 259 КЗпП. Проте цією законодавчою нормою не передбачено затвердження відповідного порядку.
ДРС у коментованому листі закликає Кабмін визначити для інспекторів праці обов'язковим дотримання всіх ключових аспектів проведення перевірок у межах Закону про держнагляд: зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої — восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої — четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої — четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього закону. Проте Кабмін проігнорував це застереження ДРС і, попри відмову у погодженні цього нормативного акта, прийняв Постанову №295.
Ми вже наголошували і зараз повторюємо, що Постанова №295 — це правовий нонсенс, це набір слабо погоджених між собою важелів «кошмарення» бізнесу. Жодним нормативним актом не передбачено таких прав інспекторів праці, які визначені цим документом. Ми вже писали, що розроблений Кабінетом Міністрів документ жодним чином не корелює ані із Законом про держнагляд, ані зі ст. 259 КЗпП. Тому закликаємо всіх докласти максимум зусиль, аби Постанова №295 була скасована і на її заміну був наданий для опрацювання на комунікативних майданчиках бізнесу та ДРС із представниками органів нагляду та контролю якісно підготовлений нормативний акт, за яким будуть здійснюватися трудові перевірки.
Нормативна база
- Закон про держнагляд — Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
- Закон про місцеве самоврядування — Закон України від 21.05.97 р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
- Постанова №295 — Постанова КМУ від 26.04.2017 р. №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
- Порядок №295 — Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295.
- Положення про Держпраці — Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. №386/2011.
- Конвенція 81 — Конвенція 81 Міжнародної організації праці 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (ратифікована 08.09.2004 р.).
- Конвенція 129 — Конвенція 129 Міжнародної організації праці 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві (ратифікована 08.09.2004 р.).
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор