Після численних змін у ПКУ платники податків знову отримують запити, в яких фіскали просять розкрити карти щодо контрагентів. Iдеться про діяльність з придбання ними товарів, робіт і послуг, які згодом продавалися чи придбавалися за ланцюгом постачання. Подив викликає не лише порівняння у видах госпдіяльності, а й висновки, яких доходять органи ДФС при вивченні ПН. Наведемо один із запитів та розглянемо його по частинах.
Джерело інформації для запитів
Навряд чи платникам податків варто нагадувати, що переважна більшість запитів базується на інформації, яка є в інформаційних базах органів ДФС, — зокрема, йдеться про податкову звітність, ЄРПН, бази митних органів, а також про головну для нас базу — дані про камеральні та документальні перевірки, зустрічні звірки платників податків (окрема складова бази АС «Податковий блок»).
Але на сьогодні ситуація дещо змінилася. Наведемо зразок одного з таких запитів (див. нижче).
Зразок
Керівнику ПП «Н»
Про надання інформації
(пояснень та їх документальних підтверджень)
ГУ ДФС у ... області виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ПП «Н» (код ЄДРПОУ ...) даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «А» (код ЄДРПОУ ...) за жовтень 2016 року.
Про зазначене вказують результати аналізу податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст. 72 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних та аналізу фінансової та податкової звітності ТОВ «А». Відповідно до яких з'ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки неможливе виконання будівельних робіт наявними трудовими ресурсам (згідно зі звітом за формою №1ДФ за IV кв. 2016 р. працювала у штаті 1 особа (директор): враховуючи, з одного боку, незначну кількість працівників, розмір їх заробітної плати на рівні мінімальної та, з іншого боку, конкретні операції, які характеризуються необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня їх оплати праці тощо.
Аналізом податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, на адресу ПП «Н» у жовтні 2016 року виписано накладні з номенклатурою окремих будівельних робіт від ТОВ «А».
У ході аналізу податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, установлено, що підприємством ТОВ «А» зареєстровано операції з придбання різноманітних товарів, а саме: матрац, ліжко, послуги механічної обробки металу та інші товари. Тобто ці ТМЦ мають різноманітні характеристики, що свідчить про необхідність застосування особливих умов їх транспортування та зберігання.
Згідно з наявною податковою інформацією щодо ТОВ «А» встановлена неможливість виконання операції з постачання ТМЦ та надання послуг наявним трудовим ресурсом (зокрема, одна особа), враховуючи значні обсяги поставлених ТМЦ та обсяги виконаних послуг без залучення сторонніх організацій. Крім того, у ТОВ «А» відсутнє придбання товарів (робіт, послуг), необхідних для ведення господарської діяльності, зокрема: газу, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, транспортних послуг.
Проведеним аналізом податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, установлено придбання ТОВ «А» у жовтні 2016 року окремих будівельних робіт. Згідно з наявною податковою інформацією встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів, робіт/послуг.
Виникає сумнів у наявності ділової мети проведених господарських операцій ТОВ «А». Тобто ТОВ «А» створено з метою лише оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, та з метою мінімізації сплати податків іншим підприємствам.
Зазначене свідчить про неможливість продажу послуг за ланцюгом усіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій до ПП «Н».
У зв'язку з цим та керуючись нормами пп. 16.1.5 і 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 14 Порядку періодичного подання інформації органами державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1245, просимо протягом 15 робочих днів з дня отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу наведених вище фактів.
При цьому необхідно надати засвідчені підписом посадової особи ПП «Н» та скріплені печаткою (за наявності) копії документів та пояснення, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ «А» у періоді з 01.10.2016 р. до 31.10.2016 р.
Отже, як видно з наведеного запиту, підприємство, основний вид діяльності якого — будівельні роботи, придбало ліжко, матрац та замовило послуги з обробки металевих конструкцій. Тож у податкових органів виникає цілком логічне запитання: яким чином це підприємство могло виконати будівельні роботи на значну суму, якщо придбавало товари/послуги, не пов'язані з будівництвом?
Але цікавим тут є й інший момент: податковий кредит за придбаними будівельними роботами відобразило підприємство-покупець ПП «Н», яке й отримало цей запит. I до нього претензій жодних — лише сумніви щодо реальності госпоперацій із контрагентом.
Фактично цим запитом орган ДФС просить підтвердити господарську діяльність контрагента-покупця — чи справді, придбаваючи ліжко, ваш контрагент виконував будівельні роботи?
Як би смішно це не звучало, проте все-таки повернімося до норм ПКУ.
За приписами пп. 78.1.1 ПКУ, призначенню позапланової документальної перевірки завжди передує запит, який може надсилатися платнику податків лише у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення саме цим платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто йдеться про те, що в запиті мають бути визначені/перелічені порушення саме того платника податків, якому адресовано цей запит.
А вже сама позапланова документальна перевірка може бути призначена лише за умови, що платник податків не надасть пояснень та їх документальних підтверджень на такий обов'язковий письмовий запит протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Що ж до посилання органу ДФС у наведеному нами запиті на приписи пп. 78.1.4 ПКУ, то нагадаємо, що запит з таких підстав має містити інформацію про виявлену недостовірність даних, що містяться у відповідних податкових деклараціях, поданих платником податків.
Причому, на нашу думку, навряд чи цю норму можна тлумачити як придбання певного виду товарів контрагентом та відображення сум податкового кредиту за роботами, з якими не пов'язане придбання таких товарів.
Тим більше що вимога до запиту згідно з пп. 78.1.4 ПКУ вказує на необхідність надання пояснень саме щодо цих недостовірних даних — це можливо лише щодо виконаних будівельних робіт, а не придбаних контрагентом товарів.
Надавати відповідь чи відмовити?
Отже, як бачимо зі змісту запиту, органи ДФС не змінили свого підходу ні до складення запитів, ні до аналізу податкової інформації, якою вони володіють завдяки виконанню своїх функцій.
То що робити підприємству, яке отримало такий запит?
Перше, на що звертаємо увагу платників податків, — ви не відповідаєте за дії своїх контрагентів.
В одній зі своїх останніх справ ВАСУ1 вже вкотре наголосив, що норми Податкового кодексу України вказують на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме:
— наявність у платника податку — покупця належно оформленої податкової накладної (та зареєстрованої в ЄРПН — від ред.);
— фактична сплата коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній;
— фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Тобто платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Формування госпсуб'єктом податкового кредиту не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
ВАСУ також наголошує на неприпустимості притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини
Так, у пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
На нашу думку, надсилаючи такого роду запити, органи ДФС мають на меті з'ясувати реальність госпоперацій контрагентів за ланцюгом постачання, а не отримати інформацію про порушення платника податків, якому цей запит адресовано.
Наслідки у вигляді перевірки — як запобігти?
Звісно, надавати відповідь на такий запит чи аргументовану відмову — вирішувати платнику податків. Якщо ж він усе-таки прийме рішення надати документи та їх пояснення, то, зважаючи на останню судову практику, слід надавати пояснення та/або їх документальне підтвердження на кожен пункт переліку, наведений у запиті.
Iнакше перевірка буде призначена без будь-якої перспективи визнання наказу на перевірку недійсним. Адже ненадання чи неповне надання інформації на обов'язкові письмові запити податкового органу мають наслідком прийняття наказу на проведення позапланової документальної перевірки2 на законних підставах.
Утім, ми вже неодноразово нагадували, що платник податків має право просити орган ДФС уточнити відомості за запитом, якщо з його змісту не можна зрозуміти, які документи/пояснення слід надати та щодо яких порушень3.
1 Ухвала ВАСУ від 07.09.2016 р. №К/800/31623/15 (справа №808/1064/14), http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61194966, постанова Верховного суду України від 27.01.2015 р. у справі №21-425а14.
2 Наприклад, ухвала ВАСУ від 26.07.2016 р. №К/800/16476/15 (справа №2а-0770/3163/12), http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59378289.
3 Ухвала ВАСУ від 18.09.2014 р. №К/9991/27352/12 (справа №2а-4823/11/1470), http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40747379.
Надалі — вирішувати щодо надання відповіді вже за уточненими запитами, якщо такі будуть надіслані платнику податків.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»