ЄСВ сплачено на бюджетний рахунок за прибутком. Ми писали листа про перезарахування коштів на рахунок ЄСВ. Проте орган ДФС виніс вимогу. Як повернути кошти з одного рахунку на інший, якщо вже надіслали постанову про відкриття виконавчого провадження?
Сплата ЄСВ на помилковий рахунок
Помилкова сплата ЄСВ чи інших податків, зважаючи на нескінченні податкові реформи та реформи у лавах податкових органів, нікого не дивує. Якби не одне «але» — оскільки сплачений податок або внесок не надходить на відповідний рахунок, то фіскали вважають, що податок або внесок не сплачено, і застосовують штрафні санкції. До речі, і приписи ПКУ не вказують на неможливість застосування фінансової відповідальності у разі помилки при заповненні реквізитів платіжного документа на сплату податку, збору.
Позиція судів теж неоднозначна.
В одній зі справ1 ВАСУ зазначив: оскільки зарахування сум ЄСВ на неправильний рахунок ПФУ відбулося з вини платника (неправильне зазначення номера рахунку під час сплати), прийнята вимога про нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені є правомірною.
В іншій справі2 висновок є цілком протилежним: ЄСВ сплачувався платником внеску помилково на інший розрахунковий рахунок, але у платіжних дорученнях було зазначено призначення платежу — нарахування ЄСВ. ВАСУ вважає, що в такому разі платник внеску вчинив усі дії для сплати ЄСВ у встановлені законом строки, а помилкове зазначення розрахункового рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми у визначений Законом про ЄСВ строк, а отже, і для застосування штрафних санкцій та пені. При цьому суд послався на позицію Верховного суду України3, згідно з якою допущення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, установлений ст. 9 Закону про ЄСВ, кваліфікується як дія, хоча й помилкова. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.
1 Ухвала ВАСУ від 18.12.2015 р. №К/800/43242/13, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54511842.
2 Ухвала ВАСУ від 16.01.2017 р. №К/800/34918/16, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64507310.
3 Постанова ВСУ від 16.06.2015 р. №21-377а15, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45985213.
Дії платника податків у разі виявлення помилки
У Законі про ЄСВ прямо прописано порядок повернення помилково сплачених коштів.
Частиною тринадцятою ст. 9 Закону про ЄСВ передбачено, що суми помилково сплаченого ЄСВ зараховуються у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Мінфіном за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, ПФУ та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зарахування у рахунок майбутніх платежів з ЄСВ або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів регулюється Порядком №6. Відповідно до п. 6 Порядку №6, помилково сплачені суми у випадках, передбачених пп. 3 та 4 п. 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 ПКУ та п. 12 ст. 9 Закону про ЄСВ. Наразі ми говоримо про випадки помилкової сплати сум ЄСВ на рахунок з обліку доходів бюджету та/або застосування фінансових санкцій, а також помилкової сплати податкового зобов'язання з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених ПКУ, на рахунок 3719.
Рахунок 3719
Рахунок 3719 — відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України (п. 3 Порядку №6).
Тому в разі помилкової сплати сум ЄСВ на рахунок з обліку доходів бюджету та/або застосування фінансових санкцій платники податків можуть подати до органу ДФС лист у довільній формі з проханням здійснити перезарахування коштів з помилкового рахунку на правильний.
Але це затягується у часі. I навіть коли таке перезарахування коштів нарешті відбувається, гроші потрапляють на правильний рахунок значно пізніше. Тому платник ЄСВ отримує вимогу про сплату пені та штрафів з ЄСВ (а якщо органи ДФС не здійснили такого перезарахування, то й із сумою недоїмки).
I далі платнику податків доведеться обов'язково дотримуватися процедури оскарження отриманої вимоги у порядку, передбаченому ст. 25 Закону про ЄСВ.
Процедура оскарження вимоги про сплату пені та штрафів з ЄСВ
УВАГА! Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Нагадаємо, що відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату ЄСВ подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник ЄСВ має право протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу ДФС оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Якщо платник ЄСВ не оскаржив вимогу у наведеному вище порядку, то ця вимога надсилається до підрозділу державної виконавчої служби на примусове стягнення.
ДВС — без права на оскарження
Коли вимога про сплату недоїмки з ЄСВ потрапляє до органів державної виконавчої служби (не приватних виконавців), то тут на платника податків очікує сюрприз від наших законотворців.
Річ у тім, що з 05.10.2016 р. набрав чинності новий Закон про виконавче провадження.
У статті 4 цього закону визначено вимоги до виконавчого документа та підстави його неприйняття державним виконавцем. Зважаючи на це, вимога про сплату недоїмки з ЄСВ, окрім випадків наявності підстав для повернення (ч. 4 ст. 4 Закону про виконавче провадження), приймається на виконання.
Далі — виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження, яка надсилається боржнику на виконання (для сплати недоїмки з ЄСВ).
До речі, закон містить досить жорсткі норми, які не дозволяють, скажімо, зупинити виконавче провадження доти, доки платник оскаржить вимогу чи вчинить інші дії для з'ясування з фіскальним органом самої ситуації. Навіть пояснення ситуації державному виконавцю та посилання на згадане вище рішення ВСУ не принесуть бажаного результату — недоїмку доведеться сплатити.
Отже, враховуючи приписи нового Закону про виконавче провадження, платник податків (боржник):
1) не може зупинити стягнення недоїмки, оскільки таке є можливим лише за судовим рішення (п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону про виконавче провадження);
2) не може оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження до керівника органу ДВС — боржнику, як учаснику виконавчого провадження, це заборонено (ч. 3 ст. 74 Закону про виконавче провадження).
Платнику ЄСВ залишається лише одне — звернутися до адміністративного суду з позовом про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. На нашу думку, навіть оскарження дії державного виконавця не принесе жодної користі — адже він приймає документи на виконання лише формально, виходячи з їх змісту та форми, враховуючи при цьому підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Тож писати цю позовну вимогу додатково та сплачувати зайвий судовий збір не варто.
Але при складенні позовної заяви до адміністративного суду на такого платника ЄСВ очікує ще один сюрприз — відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону про виконавче провадження, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 181 КАСУ, позовну заяву учасниками виконавчого провадження, у т. ч. боржником, може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як свідчить практика, адміністративні суди радо приймають подібні позови саме у строк, визначений ч. 2 ст. 181 КАСУ. Поновити його у разі пропущення — вкрай складно.
Таким чином, на нашу думку, платникам податків слід вирішувати питання зі сплатою чи оскарженням вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ ще на етапі адміністративного оскарження — тобто з органами ДВС вищого рівня. Або не гаяти часу — й у разі залишення вимоги органу ДФС у силі звертатися до суду. Надалі — строки вкрай суперечливі, а державні виконавці обмежені у своїх діях, так само як і боржник. I тут уже без поради досвідченого юриста не обійтись.
Хоча можливим є і такий варіант, як сплата ЄСВ повторно (або, за умовами запитання, виконання постанови про відкриття виконавчого провадження щодо сплати ЄСВ, штрафу та пені), а надміру сплачену суму ЄСВ, перераховану на рахунок податку на прибуток, — повернути на поточний рахунок платника податку за ст. 43 ПКУ.
У такому разі платнику податків доведеться подати заяви про таке повернення протягом 1095 днів з дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п. 43.4 ПКУ заява про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені складається у довільній формі, в якій платник податків зазначає напрям перерахування коштів:
— на поточний рахунок платника податків в установі банку;
— на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;
— повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Далі орган ДФС не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів повертає помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання та пеню платникам податків у порядку, встановленому Мінфіном (п. 43.5 ПКУ).
Нормативна база
- КАСУ — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. №2747-IV.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про виконавче провадження — Закон України від 02.06.2016 р. №1404-VIII «Про виконавче провадження».
- Порядок №6 — Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Мінфіну від 16.01.2016 р. №6.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»