Послуги, що надаються нерезидентам українськими виконавцями, приносять досить значущий дохід для держбюджету. Проте їх не можна проконтролювати: ані дату виконання, ані реальний обсяг (ніхто не заважає підписати акт виконаних робіт лише на частину реально наданих послуг, аби не наражатися на обмеження валютного контролю). З огляду на це законодавець намагається спростити документообіг та валютний контроль при експорті послуг1.
Розпочнімо з доволі приємної деталі — спрощення укладання ЗЕД-договору. Коментованим законопроектом експортерам будь-яких послуг (крім транспортних) буде надано можливість укладати ЗЕД-договір:
— або шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти);
— або шляхом обміну електронними повідомленнями;
— або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойса), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
Тобто публічна оферта, електронне листування, інвойс (навіть в електронному вигляді) вважатимуться укладеним договором. Утім, це стосується лише експортерів послуг. Що ж до інших суб'єктів ЗЕД, то коментованим законопроектом передбачається можливість укладати контракти не лише в письмовій формі, а і в електронній.
А тепер про резонансні зміни, запропоновані коментованим законопроектом.
1. Скасування валютного контролю для експорту послуг та прав інтелектуальної власності. Повністю знімається валютний контроль для експорту послуг (крім транспортних). Банкам буде заборонено вимагати перекладу документів, у т. ч. рахунка (інвойса), українською, якщо їх складено англійською. Найімовірніше, банки проситимуть документи, аби ідентифікувати валютну виручку як таку, що отримана від експорту послуг чи прав інтелектуальної власності.
Отже, контроль за поверненням валютної виручки здійснюватиметься виключно стосовно експорту продукції, робіт і транспортних послуг.
2. Рахунок (інвойс) вважатиметься первинним документом. Коментованим законопроектом пропонується забрати з визначення первинного документа, наведеного в абз. 11 ст. 1 Закону про бухоблік2, слова «та підтверджує її здійснення». Тож виходить, що первинний документ, який є підставою для бухобліку госпоперації, не обов'язково повинен підтверджувати факт її виконання. Як наслідок, звичайний рахунок-фактура (інвойс) може бути первинним документом. Це знімає потребу в актах виконаних робіт не тільки для експортних операцій, а й узагалі для будь-яких госпоперацій.
1 На день підписання номера до друку офіційного тексту закону не було, коментар складено на основі тексту законопроекту №4496, підготовленого до другого читання: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58833.
2 Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Мало того, для первинних документів дозволятиметься й електронна форма. Тобто не буде більше обов'язку складати первинні документи виключно на паперових чи на машинних носіях. У зв'язку з цим із обов'язкових реквізитів первинного документа усувається «місце складання». А щодо такого реквізиту, як підпис, то первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухобліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Як бачимо, в тексті законопроекту, підготовленого до другого читання, передбачалося чимало істотних змін, які стосуються не лише експортерів послуг, а й усіх суб'єктів господарювання. Але повторимося, що це лише текст законопроекту до другого читання. Хоча сам закон прийнято 03.11.2016 р., остаточного тексту самого закону досі (08.11.2016 р.) немає. Тому невідомо, чи залишилося без змін усе, що було зазначено вище.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор,
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»