Підприємство має виробничі, складські будівлі, адмінкорпус, їдальню тощо. Яким чином визначити, що ці будівлі належать до промислових об'єктів з метою несплати податку на нерухомість? При цьому назва у свідоцтві про право власності не збігається з назвою промислових об'єктів за їх класифікацією. Чи буде пільга застосовуватися у такому разі?
Наразі всі питання оподаткування податком на нерухоме майно визначено ст. 266 ПКУ.
Платниками податку, відповідно до п. 266.1 ПКУ, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. «ґ» пп. 14.1.129-1 ПКУ, до об'єктів нежитлової нерухомості належать будівлі промислові та склади.
Не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ).
Як визначити, які саме будівлі та споруди належать до будівель промисловості з метою застосування пільги з податку на нерухомість та як це розуміють фіскали?
Наприклад, як зазначено у запитанні, підприємство має виробничі, складські будівлі, адмінкорпус, споруду їдальні, гаражі (створені як тимчасові споруди).
Причому залежно від того, яким чином такі споруди (разом чи окремо) переходили у власність підприємства, вони можуть бути окремими спорудами та/або ЦМК, дані про що зазначаються на сьогодні у Державному реєстрі речових прав.
Але в Україні діє Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Держстандарту від 17.08.2000 р. №507 (далі — ДК 018-2000). За цим Державним класифікатором будівлі промислові (криті будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові», група 125 «Будівлі промислові та склади», клас 1251 «Будівлі промислові».
Підкласи класу 1251 «Будівлі промислові»
Цей клас включає підкласи:
1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»;
1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»;
1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»;
1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»;
1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»;
1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»;
1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»;
1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»;
1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Тож можна було б зробити висновок, що з метою застосування норм пп. 266.2.2 ПКУ до будівель промисловості належать об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промислові» (підкласи 1251.1 — 1251.9). Проте у Держреєстрі речових прав будівлі та споруди не поділяють за ДК 018-2000.
Крім того, за інформацією вищезгаданого ДК 018-2000, клас 1251 «Будівлі промислові» включає:
— криті будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їхнім функціональним призначенням.
Цей клас не включає:
— резервуари, силоси та склади (1252);
— будівлі сільськогосподарського призначення (1271);
— комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).
Група «Будівлі офісні» (код 122) включає клас «Будівлі офісні» (код 1220) та шість підкласів, у тому числі «Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств» (код 1220.5).
Отже, нежитлові приміщення, описані у запитанні, які є складовими цілісного майнового комплексу та у правовстановлюючих документах на які зазначено тип об'єкта «Комплекс» за однією адресою, мають бути наведені у графі «опис об'єкта». Тільки у такому разі проблем із пільгою зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не виникає.
Зверніть увагу!
Оскільки для формування Держреєстру речових прав не застосовують тип та опис об'єкта з використанням ДК 018-2000, то у кожному конкретному випадку та щодо конкретної будівлі/споруди варто звертатися до Українського науково-дослідного центру проблем стандартизації, сертифікації та якості* для отримання відповідних роз'яснень.
* http://www.ukrndnc.org.ua/index.php?option=com_content&task=category§ionid=9&id=55&Itemid=59.
Якщо ж виробничі, складські будівлі, адмінкорпус, їдальня є окремими приміщеннями, то тут питання дещо складніше.
Адже з огляду на відомості, які заносяться до Державного реєстру речових прав, щодо об'єкта нерухомості1) у графі «тип об'єкта» нерухомого майна зазначають — житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо. Якщо ж для виробничої будівлі та складу не буде відповідного уточнення «промислова будівля», «виробнича будівля», «промисловий склад» тощо, то навряд чи можна буде розраховувати на те, що підприємство зможе довести правомірність застосування пільги.
1 Пункт 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 р. №1141.
Але можливість скористатися пільгою платникам податку на нерухоме майно не обмежується лише проблемою класифікації таких будівель та споруд за даними документів, які свідчать про право власності (на даний час — Витягу з Держреєстру речових прав, раніше — даними БТІ). Важливо також, чи підприємство, яке претендує на пільгу, є промисловим.
Зверніть увагу!
Пільгу за пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ можуть застосовувати лише промислові підприємства. Отже, податківці будуть ретельно відстежувати, до якої категорії належить підприємство, яке скористалося пільгою.
Приклад 1 Товариство згідно з КВЕД, відображеними в ЄДР, займається торгівлею (основний КВЕД). Воно звернулося до ДПІ із запитом, де наголосило, що воно є власником нежитлових приміщень і в описі об'єкта нерухомого майна (зазначеного у правовстановлюючих документах) занотовано, що нерухоме майно є нежитловим приміщенням виробничого корпусу.
Товариство поставило запитання: чи є об'єктом оподаткування такі нежитлові приміщення? Чи повинне Товариство сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?
Фіскали, як правило, зазначають, що приписи пп. 266.2.2 ПКУ стосуються будівель промисловості, але саме промислових підприємств. Тому лише за виконання цих двох умов товариство мало би скористатися пільгою з податку на нерухоме майно. А оскільки згідно з даними КВЕД (за даними Єдиного державного реєстру юросіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань) та ДК 018-2000 Товариство не належить до промислових підприємств, пільга на нього не поширюється. З таким тлумаченням норми ПКУ фактично погодився суд, хоча, по суті, лише визнав відсутність у відповіді власної інтерпретації цієї норми фіскалами. Тож яким чином надалі розглядатимуться подібні справи, — нам ще належить довідатися.
Що сказав суд (справа №826/6920/15)
...з наданої консультації та ... норм податкового законодавства вбачається, що у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади (пп. «ґ» пп. 14.1.129 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).
На наведене, як вбачається із оскаржуваної консультації, посилається і ДПІ, не додаючи власної інтерпретації щодо застосування зазначених норм, яка б суперечила зазначеним нормам, та правильно зазначаючи по суті, що пільга поширюється на будівлі промисловості промислових підприємств. При цьому ДПІ по суті правильно зазначено, що наведені норми ПК України не містять окремих правил оподаткування нерухомості залежно від факту її використання або не використання чи її стану.
Постанова окружного адміністративного суду
міста Києва від 05.06.2015 р. у справі №826/6920/15,
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44678994...Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Ухвала Київського апеляційного адміністративного
суду від 27.07.2015 р. у справі №826/6920/15,
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47710394
Приклад 2 Умови аналогічні до прикладу 1, але окремі з таких приміщень підприємство не використовує за призначенням (за відсутності виробництва та замовлень) або вони взагалі не придатні для використання за прямим призначенням. Товариство звернулося із запитом, у якому просило пояснити, чи є об'єктом оподаткування такі нежитлові (виробничі) приміщення.
Податківці у відповіді, як правило, наголошують, що пп. 266.2.2 ПКУ визначено об'єкти нежитлової нерухомості, що не оподатковуються. Серед них немає норми щодо пільги в оподаткуванні податком на нерухоме майно, у разі якщо нежитлові приміщення не використовуються або є непридатними для використання. Тож у такому разі такі приміщення є об'єктом оподаткування і відповідно за них підприємство має сплачувати податок на нерухоме майно. Суди погодилися з тим, що наведені норми ПКУ не містять окремих правил оподаткування нерухомості залежно від факту її використання або невикористання чи її стану.
Проте у листі від 13.04.2016 р. №773 ГУ ДФС у Закарпатській області фіскали висловилися дещо м'якше: «...Будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Обмежень щодо використання або невикористання таких об'єктів нерухомості пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ не передбачено...». Але вони забули уточнити, що це стосується лише промислових підприємств.
Тож, зважаючи на неузгодженість багатьох норм чинного законодавства, платникам для реалізації свого права на застосування пільги з податку на нерухоме майно варто спочатку визначитися з класифікацією будівель, потім внести зміни до ЄДР щодо кодів КВЕД для підтвердження своєї належності до промислових підприємств, а відтак звернутися до фіскального органу за індивідуальною письмовою консультацією.
Чому треба мати саме індивідуальну податкову консультацію?
Наразі нормою п. 53.1 ПКУ визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована (п. 53.1 ПКУ). При цьому платник не позбавлений права звернутися до суду з оскарженням наданої йому індивідуальної податкової консультації як правового акта індивідуальної дії (п. 53.3 ПКУ).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»