Чи можна перерахувати за кордон безповоротну фінансову допомогу в національній валюті на поточний рахунок юрособи-нерезидента, яка є засновником товариства резидента? Чи треба робити перерахування в іноземній валюті лише за рахунок власних коштів, чи є можливість придбати валюту? Як відобразити в обліку резидента відповідні операції, які мають місце у грудні 2015 року, і які тонкощі оподаткування і перерахунку такої безповоротної фінансової допомоги?
Термін «безповоротна фінансова допомога» трапляється лише в податковому законодавстві. Так, за пп. 14.1.257 ПКУ, це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів. Відповідно до ст. 717 ЦКУ за договором дарування одна сторона передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні безоплатно майно (дарунок) у власність. Предметом договору дарування, згідно зі ст. 718 ЦКУ, в тому числі можуть бути гроші. Формально ЦКУ, який регулює відносини дарування, не встановлює обмежень щодо подарунків нерезидентам.
Немає заборони і на перерахування гривневих коштів нерезидентам, проте не всі банки за кордоном працюють із гривнею. Але при цьому слід зважати на обмеження та вимоги, встановлені Нацбанком для такого перерахування у гривнях на користь нерезидентів. Звісно, можна подарувати нерезиденту кошти і в іноземній валюті. Але і в цьому разі слід враховувати валютні обмеження та вимоги Нацбанку щодо операцій в іноземній валюті, які є ще суворішими.
Гривневі обмеження
Відповідно до чинної зараз Постанови №863, банки зобов'язані перераховувати кошти у гривнях на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, відкриті в уповноважених банках, за дорученням клієнтів-резидентів за укладеними цими клієнтами договорами (контрактами) з нерезидентами не раніше четвертого операційного дня з дня зарахування цих коштів на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 1919 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками» (пп. 13 п. 6 Постанови №863).
При цьому банкам заборонено перераховувати за дорученням клієнтів-резидентів кошти у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, відкриті в уповноважених банках, якщо ці кошти в гривнях було залучено клієнтами у формі кредиту (пп. 14 п. 6 Постанови №863).
Валютні обмеження
Стосовно самого резидента-юрособи. Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету №15-93, переказування за межі України валютних цінностей потребує отримання індивідуальної ліцензії. А згідно з пп. 20 п. 6 Постанови №863, перерахування іноземної валюти на підставі індивідуальних ліцензій НБУ на сьогодні заборонено. І хоча з цієї заборони є винятки, але до ситуації, зазначеної у запитанні, можна застосувати лише один із них: за умови що загальна сума цих операцій у межах однієї індивідуальної ліцензії протягом одного календарного місяця не перевищує 50 тисяч доларів США (еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату переказу).
Стосовно уповноваженого банку. Наразі запроваджено низку заходів щодо діяльності банків та фінансових установ. Одним із таких заходів є заборона уповноваженому банку на купівлю іноземної валюти за дорученням клієнта-резидента (крім фізособи), який має кошти в іноземних валютах, розміщені на поточних та депозитних рахунках, як грошове забезпечення (покриття) клієнта за гарантіями/контргарантіями/резервними акредитивами, у цьому та/або інших уповноважених банках. Такий клієнт-резидент виконує операції в іноземній валюті за рахунок наявних у нього коштів в іноземній валюті (пп. 16 п. 6 Постанови №863). Отже, якщо резидент матиме власну валюту та бажатиме перерахувати валюту за кордон, йому доведеться робити це за рахунок власних валютних накопичень.
Хоча і з цієї заборони є низка винятків — приміром, якщо загальна сума такої валюти на рахунках на дату подання заяви на купівлю валюти є меншою ніж 25 тис. доларів США (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до відповідних валют).
Інші вимоги
З метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій банки формують реєстр операцій за дорученнями клієнтів із купівлі іноземної валюти/перерахування за межі України іноземної валюти/перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів та подають його до Нацбанку в день отримання від клієнта заяви про купівлю іноземної валюти/платіжного доручення (пп. 17 п. 6 Постанови №863).
Уповноваженим банкам забороняється проводити операцію клієнта в разі отримання від Нацбанку повідомлення про непідтвердження можливості її здійснення.
Операція з надання нерезиденту фінансової допомоги підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до Закону №1702. Фактично, це аналіз фінансової операції з переказу коштів за кордон. На думку Нацбанку1, обов'язковому фінансовому моніторингу підлягає будь-яка фінансова операція із переказу коштів за кордон за контрактом резидента України — суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, яка проводиться на суму, що дорівнює чи перевищує 150 тисяч грн або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 тисячам грн, за винятком тих фінансових операцій, що здійснюються за контрактами, умовами яких передбачено постачання товарів, що є рухомою річчю у тлумаченні Митного кодексу України, на митну територію України, яке здійснюється з дотриманням вимог Митного кодексу щодо переміщення (перетину) та пропуску товарів через митний кордон України, тобто з дотриманням відповідної митної процедури, що передбачає митне оформлення.
1 Див. http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=39979.
Відповідно до ст. 1 Закону про ЗЕД, зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Наведеною нормою не визначено виду контракту (експортний чи імпортний), за яким слід переказувати кошти за кордон. Істотною умовою застосування цієї ознаки є здійснення переказу коштів за кордон за наявним контрактом суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, умовами якого взагалі не передбачено поставки товару. Отже, перерахування певної суми коштів нерезиденту за договором безповоротної фінансової допомоги теж, на нашу думку, підлягатиме фінансовому моніторингу з боку НБУ.
Облік фіндопомоги
Не слід забувати і про оподаткування суми такої безповоротної допомоги, адже вона для нерезидента-юрособи є іншим доходом, отриманим із джерелом походження з України, який виплачує резидент. Такі доходи оподатковуються за нормами пп. «й» пп. 141.4.1 ПКУ, а це зобов'язує резидента утримати податок із доходів нерезидента. Тому, якщо нерезидент отримує дохід, юрособа, яка надає безповоротну фіндопомогу, повинна під час виплати утримати податок за ставкою 15% за рахунок такого доходу.
За п. 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Доходимо висновку, що надання безповоротної фіндопомоги відповідає ознакам витрат. Тому в бухгалтерському обліку сума коштів, які є безповоротною фіндопомогою, що надана засновнику, відображається відповідно до положень П(С)БО у складі витрат у періоді їх виникнення і при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток бухгалтерський фінансовий результат не коригується (ця ремарка стосується тих платників податку на прибуток, які визначають фінрезультат до оподаткування із урахуванням різниць відповідно до норми пп. 134.1.1 ПКУ).
І насамкінець — за пп. 39.2.1.4 ПКУ господарською операцією з метою трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема фінансові операції. Оскільки сума безповоротної допомоги в бухгалтерському обліку резидента буде списана на інші витрати, а отже, зменшить фінансовий результат до оподаткування (об'єкт оподаткування податком на прибуток), то сума такої допомоги буде врахована в обсягу операцій із нерезидентом-засновником з метою трансфертного ціноутворення. При одночасному виконанні умов, зазначених у пп. 39.2.1.7 ПКУ, господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, які здійснюються платниками податків з пов'язаними особами — нерезидентами, є контрольованими операціями. Тому треба звернути увагу і на цей момент.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №1702 — Закон України від 14.10.2014 р. №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
- Закон про ЗЕД — Закон України від 16.04.91 р. №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність».
- Декрет №15-93 — Декрет КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
- Постанова №863 — Постанова НБУ від 04.12.2015 р. №863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (діє з 05.12.2015 р. до 04.03.2016 р. включно).
- П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»