ПДВ — до витрат?!

Є певні послуги, які хоч і надаються нерезидентами, проте потребують сплати ПДВ від покупця, навіть якщо він не є платником цього податку. Проаналізуймо, чи має право неплатник ПДВ у цьому разі віднести сплачений податок до складу витрат.

Сплата податку

Нагадаємо, що згідно з п. 180.2 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету в разі постачання послуг нерезидентами, у т. ч. їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг. Є загальне правило: постачання послуг на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому місце постачання окремих видів послуг визначається за місцем, у якому їх отримувач зареєстрований як госпсуб'єкт. Зверніть увагу: обов'язок сплатити ПДВ виникає, навіть якщо покупець не є платником цього податку, і про це слід пам'ятати.

Отримувач послуг нараховує податок за основною ставкою — 20% на базу оподаткування. Відповідно до п. 190.2 ПКУ, базою оподаткування є договірна вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання. Визначена вартість перераховується в гривні за курсом НБУ на дату виникнення ПЗ.

Враховуючи, що покупець не є платником ПДВ, зрозуміло, що податкова накладна не складається. Але це не звільняє покупця від звітування. За місцезнаходженням особи у періоді, в якому отримано послуги від нерезидента, покупець зобов'язаний подати Розрахунок податкових зобов'язань (далі — Розрахунок) у вигляді додатка до декларації з ПДВ¹. ПЗ з ПДВ відповідно до п. 9 розділу І Порядку №966² виникають у податковому періоді, в якому отримано послуги. Отже, у разі оплати послуг авансом Розрахунок подається вже аж тоді, коли послуги буде отримано. Сума, зазначена у колонці 8 Розрахунку, підлягає сплаті до бюджету не пізніше 10 днів після граничної дати подання Розрахунку. У п. 9 розділу І Порядку №966 сказано, що Розрахунок «подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано».

Хоча зауважимо: є думка, що неплатник ПДВ має дотримуватися правила «першої події» за п. 187.8 ПКУ. На наш погляд, це не так: п. 208.5 ПКУ зазначає, що отримувач послуг — неплатник ПДВ прирівнюється до платника податку щодо сплати податку. Пункт 187.1 ПКУ обумовлює, що перша подія за передоплатою виникає, коли аванс сплачується покупцем продавцю — платнику ПДВ, а в цьому разі це не так. Далі у ст. 187 ПКУ також не уточнюється порядок сплати податку у разі придбання послуг від нерезидента неплатником ПДВ. Відповідно, до уваги слід брати правила, визначені п. 9 розділу І Порядку №966.

Приклад Підприємство — неплатник ПДВ, яке займається видавництвом книг, отримало від нерезидента право доступу до файлів (у т. ч. до інформаційних продуктів на його веб-сайтах в Інтернеті). Підприємство — отримувач таких послуг є відповідальною особою за нарахування та сплату ПДВ, адже ці послуги зазначені у пп. «д» п. 186.3 ПКУ³. Вартість послуг підтверджена актом і становить 1000 євро, послуги отримано 23.11.2015 р. (курс НБУ на 23.11.2015 р. становив 25,63 грн):

1) датою виникнення ПЗ з ПДВ є дата отримання послуг — 23.11.2015 р.;

¹ Форма Розрахунку затверджена наказом Мінфіну від 23.09.2014 р. №966.

² Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну від 23.09.2014 р. №966.

³ Додатково див. лист ДФСУ від 10.04.2015 р. №7695/6/99-99-19-03-02-15, «ДК» №31/2015, коментар «ДК».

2) база оподаткування ПДВ — 1000 євро;

3) вартість послуг, перерахована в національну валюту, — (25,63 х 1000 євро) = 25630,00 грн;

4) сума ПДВ — 5126,00 грн;

5) Розрахунок слід подати до 21.12.2015 р. (20.12.2015 р. — вихідний день)¹;

¹ Відповідно до п. 49.20 ПКУ, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, наступний за вихідним або святковим днем.

6) сплатити ПЗ з ПДВ треба до 30.12.2015 р.

Цілком логічно постає запитання, чи можна в такому разі віднести сплачену суму податку до складу витрат підприємства. Адже скористатися нормою п. 208.2 ПКУ і відобразити у складі ПК такі витрати неможливо.

ПДВ і витрати

Сплата ПДВ підприємством — неплатником цього податку не відшкодовується, у покупця «імпортних» послуг виникають ПЗ з ПДВ, проте права на ПК немає. Якби, приміром, неплатник ПДВ придбавав товар, то сплачені суми податку формували б собівартість товару за п. 9 П(С)БО 9 як суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству. Проте придбаваються не запаси, а послуги, які формуватимуть собівартість реалізованої продукції — книг.

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16, собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно. Якщо уважно проаналізувати перелік витрат, які формують собівартість (п. 11 — 16 П(С)БО 16), знайти місце для сплаченого ПДВ з придбаних послуг у нерезидента складно. Але сплачена сума податку цілком відповідає ознакам витрат. Адже за п. 5 та 6 цього П(С)БО витрати — це зменшення активів або збільшення зобов'язань, за умови що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Тоді слід скористатися п. 18 П(С)БО 16, у якому сказано, що податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг) належать до адміністративних витрат. Хоча логічніше (і ми схиляємося саме до такої позиції) сплачену суму ПДВ, яка не відшкодовується підприємству, визнавати іншими витратами діяльності. До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Відображаються такі витрати у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (нараховані), на субрахунку 949.

Отже, підсумуймо:

— право доступу до файлів, що було оплачено як послуга нерезиденту, є складовою собівартості реалізованої продукції — книг (адже ця послуга пов'язана з виробництвом продукції);

— сплачений до бюджету ПДВ є іншими витратами підприємства (адже це є обов'язковим платежем і платіж не пов'язаний безпосередньо з виробництвом продукції).

Приклад (продовження). Підприємство — неплатник ПДВ є відповідальною особою за нарахування та сплату ПДВ. До бюджету було сплачено 5126 грн податку. Відображення операцій див. у таблиці.

Таблиця

Сплата послуг нерезиденту та суми ПДВ

Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»