Торгівля в інтернет-магазині

Електронна комерція почала розвиватися в нашій країні давно, але законодавчого акта, який би регулював правові відносини під час здійснення електронних операцій, не було. Прийнятий 3 вересня Закон про електронну комерцію став основою не лише для подальшого розвитку такої комерції, а й для вирішення багатьох питань, що накопичилися в податковому полі, пов'язаних із роботою, зокрема, інтернет-магазинів. Розгляньмо нюанси обліку та застосування РРО у світлі нового Закону про електронну комерцію.

Визначення того, що таке «інтернет-магазин», досі в нормативних документах не було. Тож стаття 3 Закону про електронну комерцію, що визначає терміни електронної комерції, потрібна як повітря. Завдяки прийнятому закону ми отримаємо, зокрема, такі визначення:

інтернет-магазин — засіб представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину;

електронна операція — дія особи, спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

На сьогодні також НБУ в своєму Положенні №705 (пп. 11 п. 4 розділу І) визначає поняття «системи електронної торгівлі (комерції)» — це сукупність правил, процедур та програмно-технічних засобів, використання яких дозволяє користувачу здійснити віддалений доступ до прейскурантів торговців, подати замовлення на постачання й оплату замовлених товарів (послуг).

Власне, це визначення відповідає тому, як визначає електронну комерцію новий закон: електронна комерція — відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, унаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.

Який вид діяльності слід обрати СГ, якщо він планує займатися продажем товарів (послуг) через Інтернет?

Обрати правильний вид діяльності за КВЕД особливо важливо для платника єдиного податку, але й суб'єктам господарювання на звичайній системі оподаткування не варто ігнорувати це питання. До кодів видів економічної діяльності, що дозволяють займатися інтернет-торгівлею, можна віднести 47.91 — «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет».

Крім того, деякі фахівці рекомендують зазначати вид економічної діяльності 47.99 — «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами». На наш погляд, це неправильно, бо цей клас належить до інших видів роздрібної торгівлі будь-якими товарами, не віднесених до попередніх класів (а для роздрібної інтернет-торгівлі, як бачимо, є свій КВЕД).

Чи всі види діяльності придатні для роботи через інтернет-магазин?

Продаж через Інтернет — це поле, що розвивається, в якому, здавалося б, немає особливих обмежень. Проте, перш ніж займатися електронним продажем, слід уважно вивчити нормативні документи, що регламентують продаж саме запланованої до продажу групи товарів (послуг).

Наприклад, здійснювати торгівлю через інтернет-магазин сигаретами або алкоголем — заборонено! Наявність ліцензії — недостатня умова для таких продажів.

Адже роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами повинна здійснюватися відповідно до Правил №854, що передбачають наявність торгових приміщень для реалізації площею не менше 20 кв. м, з охороною і протипожежною сигналізацією, які відповідають санітарно-технічним, санітарно-гігієнічним, технологічним та іншим нормам. Аналогічні вимоги щодо роздрібної торгівлі тютюновими виробами містяться у Правилах №218. Отже, не всі види торгівлі можуть здійснюватися через інтернет-магазин.

До якого виду розрахунків належатимуть розрахунки в інтернет-магазині — готівкових чи безготівкових?

Згідно з п. 1.4 Інструкції №22, безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств та фізосіб коштів, унесених ними готівкою до каси банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки здійснюються банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді. Отже, якщо оплата за товар (послугу) в інтернет-магазині відбувається безпосередньо на поточний рахунок суб'єкта господарювання, то така оплата вважатиметься безготівковою. Якщо продавець отримає готівку — це готівковий вид розрахунків (див. таблицю).

Таблиця

Приклади розрахунків в інтернет-магазині

Наголосимо, що новоприйнятий Закон про електронну комерцію розширить види оплат у сфері електронної комерції і дозволить здійснювати розрахунки з використанням платіжних інструментів та електронних грошей. При цьому розрахунки у сфері електронної комерції повинні будуть здійснюватися відповідно до Закону про платіжні системи та Закону про фінпослуги, а також інших законів та нормативно-правових актів НБУ.

Електронні гроші — це важливий елемент електронної комерції. Це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу особами, відмінними від емітента (особа, що випускає електронні гроші), та є грошовим зобов'язанням емітента коштів, яке виконується в готівковій або безготівковій формі (п. 15.1 ст. 15 Закону про платіжні системи). Приклади таких електронних грошей — WebMoney, UkrMoney, «Яндекс.Деньги».

Позиція податківців щодо таких грошей завжди була неоднозначною. Наприклад, платники єдиного податку використовувати такі гроші в своїх розрахунках не могли. Податківці роз'яснювали¹: такі платники можуть здійснювати розрахунки тільки готівковими або безготівковими коштами на розрахунковий рахунок підприємця (п. 291.6 ПКУ), а відповідно, електронні гроші не можуть застосовувати платники єдиного податку. Водночас варіант розрахунків електронними коштами уможливлюється, якщо підприємець укладе договір із банком про отримання банком електронних коштів від клієнтів такого підприємця та переведення їх на розрахунковий рахунок підприємця у вигляді безготівкових коштів.

¹ Див. роз'яснення ДФСУ від 2015 р. http://sfs.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/print-90965.html. Така позиція податківців не є новою — вона була оприлюднена раніше: див., наприклад, http://kyiv.sfs.gov.ua/okremi-storinki/arhiv1/125858.html.

У разі застосування в своїй діяльності платником єдиного податку електронних розрахунків, виходячи з норм пп. 4 пп. 298.2.3 ПКУ, він повинен перейти на загальну систему оподаткування, а до доходу, отриманого із застосуванням таких розрахунків, застосовується ставка згідно з пп. 3 п. 293.4 ПКУ — у розмірі 15%.

Сподіваємося, внаслідок ухвалення Закону про електронну комерцію фіскали переглянуть свою позицію щодо «єдинників» та нададуть їм право здійснювати розрахунки, в тому числі й електронними коштами.

Чи треба застосовувати РРО під час продажу товарів через інтернет-магазин у разі проведення розрахунків платіжними картками?

Застосування банківської платіжної картки з оформленням відповідного розрахункового документа з оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця є розрахунковою операцією, згідно зі ст. 2 Закону про РРО. Обов'язок застосовувати РРО суб'єктам господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток) під час продажу товарів (надання послуг), закріплено в ст. 3 Закону про РРО.

У зв'язку з цим податківці роз'яснюють (лист ДФСУ від 30.03.2015 р. №6556/6/99-99-22-07-03-15, див. «ДК» №17-18/2015): згідно з п. 2 ст. 3 Закону про РРО, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) під час продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Винятки з правил стосуються зв'язку такої розрахункової операції з місцем проведення розрахунків: якщо не визначено місця розрахунків, здійснених на підставі рахунка в безготівковій формі при наданні інформаційно-консультаційних послуг, отриманні комп'ютерних та інших програм за допомогою мережі Інтернет, РРО не використовується (вищезазначений лист ДФСУ від 30.03.2015 р. №6556/6/99-99-22-07-03-15).

Випадки, коли РРО не треба застосовувати, зазначені в ст. 9 Закону про РРО. Серед інших винятків: якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо), РРО не застосовується (п. 12 ст. 9 Закону про РРО). Якщо до 01.01.2015 р. вилучений п. 13 ст. 9 Закону про РРО прямо вказував на звільнення від застосування РРО і РК при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції), то можливість, надана п. 12 ст. 9 (з урахуванням фіскальних роз'яснень), є настільки вузькою, що уникнути застосування РРО інтернет-магазинам стає дедалі тяжче.

Якщо суб'єкт господарювання є фізособою-підприємцем зі сплатою єдиного податку й оборот його діяльності не перевищує 1 млн протягом 12 календарних місяців — він може сміливо продавати через інтернет-магазин, не застосовуючи РРО¹.

¹ З 29.07.2015 р., згідно зі зміненою редакцією п. 296.10 ПКУ.

Інакше варто замислитися над механізмами практичного виконання законодавчої вимоги застосовувати РРО під час торгівлі через інтернет-магазин.

Чи повинен суб'єкт господарювання, що здійснює дистанційний продаж товару, видавати розрахунковий документ? Якщо так, то яким чином?

Суб'єкт господарювання, що здійснює розрахункові операції в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток) під час продажу товарів, зобов'язаний видавати споживачу розрахунковий документ установленої форми на повну суму здійсненої операції (п. 2 ст. 3 Закону про РРО).

В якій формі має бути такий розрахунковий документ? Загальні правила документообігу за операціями з використанням електронних платіжних засобів на сьогодні встановлені розділом VII Положення №705. Зокрема, визначено, що такі документи можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Наголосимо, що новоприйнятий Закон про електронну комерцію містить точне визначення поняття «електронна форма представлення інформації». Це спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною.

Також, згідно з п. 2 ст. 3 Закону про РРО, розрахункові документи, зокрема при продажу товарів (послуг) через мережу Інтернет, видаються у момент надання товарів споживачеві. При цьому вже сьогодні податківці дозволяють формувати документи за розрахунковою операцією в електронній формі за умови доставки такого документа його користувачеві з відповідним роздруком. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа і можуть бути використані під час врегулювання спірних питань.

До речі, новоприйнятий Закон про електронну комерцію встановлює обов'язок продавця або оператора платіжної системи чи іншої особи, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, надати покупцю електронний документ, квитанцію, товарний або касовий чек, квиток, талон чи інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку¹.

¹ Докладніше про особливості документального оформлення електронних операцій див. у «ДК» №38/2015.

Відносини між споживачем та суб'єктом господарювання — продавцем товарів поштою на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на відстані, й оператором поштового зв'язку регулюються Правилами №206/699. Ці правила також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно якості, безпеки товарів та належного торгового обслуговування.

Так, згідно з п. 10 Правил №206/699, при продажу товарів через підприємства поштового зв'язку підприємство-продавець має вкласти до поштового відправлення розрахунковий документ установленої законодавством форми та змісту на повну суму здійсненої операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів, а при продажу товарів, на які встановлено гарантійні терміни, — також технічний паспорт або інший документ, що замінює його, в яких обов'язково робиться відмітка про дату продажу та найменування суб'єкта господарювання, яка засвідчується штампом (печаткою) та підписом суб'єкта господарювання.

Нормативна база

• ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
• Закон про електронну комерцію — Закон України від 03.09.2015 р. №675-VIII «Про електронну комерцію».
• Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
• Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
• Закон про фінпослуги — Закон України від 12.07.2001 р. №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
• Інструкція №22 — Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004 р. №22.
• КВЕД — Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. №457.
• Положення №705 — Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою НБУ від 05.11.2014 р. №705.
• Правила №206/699 — Правила продажу товарів поштою, затверджені наказом Мінекономіки і Мінтрансу від 11.06.2008 р. №206/699.
• Правила №218 — Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 р. №218.
• Правила №854 — Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою КМУ від 30.07.96 р. №854.

Олександра ОЛЕФІРЕНКО, «Дебет-Кредит»