З 1 липня запрацювала норма п. 37 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ1, яка регламентує непроведення податковим органом документальних позапланових виїзних перевірок щодо бюджетного відшкодування (далі — БВ).
Загальні аспекти БВ
Норми ч. «б» п. 200.4 ПКУ накладають на суму БВ низку ключових ознак, відповідність яким дасть змогу отримати таку суму на поточний рахунок платника ПДВ:
— сума ПДВ має бути фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до держбюджету (при розмитненні);
— сума БВ не повинна перевищувати суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ПКУ на момент отримання податківцями податкової декларації2.
Як бачимо, сума БВ чітко зав'язана на моменті подання декларації (не день, а саме момент, адже витяг із СЕА протягом дня може змінюватися зовсім непередбачувано). Саме на момент подання звітності сума, обчислена за приписами п. 200-1.3 ПКУ, зазначається платником ПДВ у додатковій комірці рядка 22.1 декларації з ПДВ.
1 Ця норма з'явилася в ПКУ завдяки Закону від 28.12.2014 р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
2 Якщо за підсумками червня чи ІІ кв. 2015 року реєстраційна сума має від'ємне значення, обмеження таким значенням суми БВ не застосовується (п. 43 підр. 2 р. ХХ ПКУ).
Сума, яку платник бажає повернути на свій поточний рахунок, має бути відображена в рядку 23.2 декларації з ПДВ із відповідним заповненням додатків Д3 та Д4. Якщо має місце перевищення реєстраційної суми над сумою, яка може набути статусу БВ, наприклад не вся сума вхідного ПК з ПДВ фактично сплачена постачальникам, то різниця (перевищення) між цими показниками відображається в рядку 23.3 і є складовою значення рядка 24 декларації з ПДВ. Також сума з ряд. 24 у наступних звітних періодах може набути або статусу БВ (за дотримання таким від'ємним значенням ПДВ критеріїв із ч. «б» п. 200.4 ПКУ), або зменшувати поточні зобов'язання перед бюджетом (шляхом відображення в рядку 20.1 або 23.1 декларації).
Як бачимо, реєстраційна сума, обчислена за нормами п. 200-1.3 ПКУ, та сума БВ є взаємовпливаючими складовими: сума БВ обмежується реєстраційною сумою, а реєстраційна сума, своєю чергою, зменшується на суму БВ.
Зміни з 1 липня 2015
Перелік підстав, за яких податківці мали би проводити документальні позапланові виїзні перевірки в розрізі БВ, визначено постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1238. З 1 липня ці підстави моніторитися не повинні. У частині перевірок БВ залишилися тільки камеральні перевірки (проводяться протягом 30 к. д. після граничного строку подання звітності з ПДВ, п. 200.10 ПКУ).
Тепер виключно за підсумками камеральної перевірки податківці з'ясовуватимуть, чи вся сума БВ підлягатиме відшкодуванню на рахунок і наскільки правомірно вона була сформована. Якщо ж буде виявлено, що сума БВ занижена щодо тієї суми, яка буде обчислена податківцями за підсумками камеральної перевірки, сума такого заниження вже ніколи не потрапить до ряд. 23.2, її доля тепер — тільки ряд. 24 декларації з ПДВ. Вважається, що платник добровільно відмовився від цієї суми як БВ на свій поточний рахунок (ч. «а» п. 200.14 ПКУ). Якщо сума від'ємного значення була сформована до 01.02.2015 р., але як БВ була заявлена вже після 01.07.2015 р., має місце двояка ситуація: БВ за періоди до 01.02.2015 р. можуть бути повернені тільки за підсумками позапланової документальної перевірки (п. 33 підр. 2 р. ХХ ПКУ), які за заявами з 01.07.2015 р. уже не проводяться (п. 37 підр. 2 р. ХХ ПКУ). На нашу думку, за такими сумами все-таки будуть проведені документальні позапланові перевірки, і тільки за їх підсумками заявлені суми зможуть бути повернені на поточний рахунок платника ПДВ.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор