Сама процедура застосування податкового компромісу спричинила багато запитань, проте чимало моментів ми бачимо лише тепер — коли платники податків уже отримали рішення та сплатили необхідні суми. Наприклад, як бути в ситуації, коли податковий компроміс застосовано, а ВАСУ скасувала попереднє рішення? Чи може застосовуватися податковий компроміс за узгодженими сумами? Розгляньмо ситуацію, що виникала на практиці.
Податковий компроміс після рішення ВАСУ
Обставини справи. Підприємство отримало позитивне для себе рішення у спорі з фіскальним органом у суді першої інстанції, а суд апеляційної інстанцій виніс рішення на користь органу ДФС. Під час розгляду справи в апеляційній інстанції (тобто коли ПЗ ще було неузгодженим) подали заяву про намір досягнення податкового компромісу (заява подана до органу ДФС 18.02.2015 р.). Оскільки до прийняття рішення апеляційним судом не було рішення органу ДФС про застосування податкового компромісу, то апеляційний суд розглянув справу та виніс рішення на користь органу ДФС (19.02.2015 р.). Платник податків оскаржив рішення апеляційної інстанції до ВАСУ.
У зв'язку з можливістю застосувати податковий компроміс ВАСУ розглянув справу у найкоротші строки та 24.04.2015 р. виніс рішення, яким задовольнив скаргу платника податків і спрямував справу на новий розгляд.
Проте 04.03.2015 р. податковий орган прийняв рішення про відсутність необхідності проведення позапланової перевірки.
У підприємства виникло два запитання:
1. Чи не вплине вся ця ситуація на рішення про податковий компроміс, адже станом на момент, коли відкрито провадження у першій інстанції (розпочато новий розгляд справи), юрособа вже сплатила 5% від оскаржуваної суми?
2. Чи може бути анульоване рішення органу ДФС про досягнення податкового компромісу?
Справді, слід звернути увагу на те, що рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Тобто, за нашим прикладом, якщо дата рішення — 19.02.2015 р., то вже 02.03.2015 р. оскаржувана сума стала податковим боргом. А починаючи з 24.04.2015 р. (тобто з дати рішення ВАСУ) — знову неузгоджене ПЗ.
Але розгляньмо все за порядком.
Правила застосування компромісу за Законом
Згідно з п. 7 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПКУ: «Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу».
Відповідно до п. 3.1, 3.2 Методрекомендацій №13, для початку застосування процедури податкового компромісу платник податків, який вирішив скористатися такою процедурою, може подати протягом 90 днів з дня набрання чинності Законом №63 (з 17.01.2015 р.) до контролюючого органу за основним місцем свого податкового обліку, зокрема:
— за неузгодженими сумами податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначеними у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження (п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ), — заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо таких неузгоджених сум податкових зобов'язань (далі — Заява про компроміс по ППР).
Але найважливіше, що:
по-перше, днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу;
по-друге, у разі несплати платником податків 5 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
ДФСУ в додатку 1 до листа від 23.02.2015 р. №5996/7/99-99-20-07-03-17 (п. 6) вказує на те, що право застосування податкового компромісу належить платнику податків, але податковий компроміс поширюється лише на неузгоджені суми податкових зобов'язань. Після прийняття рішення судом апеляційної інстанції на користь контролюючого органу та з моменту набрання ним чинності оскаржуване ППР є узгодженим, тож платник податків не має права на застосування податкового компромісу.
Водночас, як свідчить наведений нами приклад, не все так однозначно.
Адже 19.02.2015 р. податкове зобов'язання є узгодженим (прийнято рішення апеляційною інстанцією). Проте заява про намір досягнення податкового компромісу подана 18.02.2015 р., тобто з цієї дати ПЗ за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є узгодженим.
Звертаємо увагу, що п. 3.12 Методрекомендацій №13 передбачено: рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу підписується керівником контролюючого органу та надсилається платнику податків у порядку, визначеному п. 3.5 цих Методрекомендацій.
Крім того, відповідно до п. 3.14 Методрекомендацій №13, у разі подання заяви про компроміс щодо ППР під час процедури судового оскарження до моменту набрання законної сили рішенням суду (винесення рішення судом апеляційної інстанції незалежно від факту оскарження до Вищого адміністративного суду України) після досягнення податкового компромісу відповідний орган ДФС подає до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивоване письмове клопотання із дотриманням установлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог щодо затвердження примирення сторін у справі у зв'язку з досягненням такими сторонами податкового компромісу.
Проте щодо нашого випадку на момент винесення рішення судом жодна зі сторін цього не зробила, адже такого рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу станом на 19.02.2015 р. ще не було винесено.
ДФСУ у додатку 1 до листа від 23.02.2015 р. №5996/7/99-99-20-07-03-17 (п. 9) наголошує, що Закон не визначає чіткого строку для прийняття рішення про застосування податкового компромісу. Водночас, відповідно до п. 3.5, 3.16 Методрекомендацій №13, рішення, передбачені цими рекомендаціями, за якими досягається податковий компроміс, керівник контролюючого органу приймає не раніше ніж через 3 робочі дні після надіслання повідомлення до координаційно-моніторингового підрозділу та підрозділу правової роботи Державної фіскальної служби України. Таким чином, рішення про застосування податкового компромісу приймається у період з 4-го робочого дня після подання платником заяви про застосування компромісу до 10-го дня.
Отже, платник податків не порушив головної умови — заява про намір досягнення податкового компромісу подана 18.02, в той момент, коли ПЗ за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було неузгодженим. А вже той факт, що наступного дня (19.02) апеляційна інстанція прийняла рішення, яке призвело до узгодження сум ПЗ за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, фактично не змінив статусу оскаржуваних за таким ППР сум — станом на 18.02.2015 р. воно однаково вже було узгоджене в силу закону (п. 7 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПКУ).
За таких обставин, на нашу думку, ні платник податків, ні податковий орган не порушили вимог закону щодо застосування податкового компромісу.
Тепер далі — у підсумку маємо ситуацію, коли на момент винесення рішення ВАСУ (24.04.2015 р.) ДПІ та платником податків не лише досягнуто податкового компромісу, а й сума у розмірі 5% від оскаржуваної в суді вже сплачена.
Увага! Зважаючи на роз'яснення ДФСУ щодо порядку та вимог до застосування податкового компромісу у вищенаведених листах та Методрекомендаціях №13, не потрібне обов'язкове повідомлення суду про прийняті рішення щодо погодження на застосування податкового компромісу. Тому не дивно, що в описаній нами ситуації не тільки податкова,а й платник податків не скористалися можливістю та не повідомили про застосований податковий компроміс та сплату 5 відсотків від оскаржуваних сум податкового повідомлення-рішення. Відповідно, суд, розглянувши скаргу податкової, виніс рішення по суті та скерував справу на новий розгляд.
Утім, це не заважає скористатися такою можливістю як органу ДФС, так і платнику податків у суді першої інстанції після відкриття провадження.
Тому прийняття рішення ВАСУ про задоволення скарги органу ДФС та скерування її на новий розгляд уже жодним чином не може вплинути на дії фіскального органу та платника з реалізації прав щодо застосування податкового компромісу.
Анулювання рішення про досягнення податкового компромісу
У жодному з 12 пунктів підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, які визначають особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу, не встановлено можливості анулювання чи іншим способом скасування рішення про застосування податкового компромісу, у т. ч. й після сплати 5 відсотків оскаржуваної суми податкового повідомлення-рішення.
Крім того, у разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах контролюючими органами не проводяться (п. 9 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Методрекомендації №13 — Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджені наказом ДФС від 17.01.2015 р. №13.
- Закон №63 — Закон України від 25.12.2014 р. №63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»