Підприємство отримало запит від ДПІ про надання копій документів на нерухоме майно з посиланням на п. 20.1 та пп. 266.3.3 ПКУ. Наскільки правомірним є такий запит і чи може бути призначена перевірка, якщо не надати документів?
Пунктом 73.3 ПКУ встановлено право контролюючих органів звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом щодо подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, і передбачено вимоги для такого запиту. При цьому у згаданій нормі п. 73.3 ПКУ підкреслено, що вичерпний перелік та підстави надання інформації, стосовно якої може бути подано запит, встановлюються законом.
Перелік підстав, хоча і не повний, встановлено в цьому самому пункті, і він закінчується правилом, що надає ДПІ право звернутися до платника із запитом в інших випадках, визначених у ПКУ.
У запитанні йдеться про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (ст. 266 ПКУ). Механізм оподаткування цим податком для юридичних осіб і для фізичних осіб різниться. Згідно з пп. 266.7.5 ПКУ, платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього самого року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Стаття 266 ПКУ не передбачає додання до декларації копій документів на нерухомість і не містить норм, що дозволяли би контролюючим органам надсилати запит лише для звіряння показників поданої декларації. Тож у цьому разі підстави для запиту можуть бути лише загальними: вони визначені в п. 73.3, а також, зокрема, у пп. 78.1.1, 78.1.4 ПКУ.
Посилань тільки на п. 20.1 та пп. 266.3.3 ПКУ недостатньо. Перший із них (п. 20.1) — це найзагальніший пункт ПКУ, що встановлює повноваження податкових органів. Послатися на нього — це те саме, що послатися просто загалом на Кодекс. А пп. 266.3.3 взагалі передбачає, що «база оподаткування об'єктів нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт».
Щоправда, неправильне посилання не змінює прав і обов'язків податкових органів і не скасовує дію інших норм ПКУ. Названий пункт 20.1, справді, передбачає низку конкретних повноважень щодо надання запиту. І в ньому немає норми щодо довільного його надсилання.
Так, якщо говорити про можливі підстави для надсилання запиту, то, наприклад, податковий орган може виявити недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Згідно з пп. 78.1.4 ПКУ, у запиті, що подається з цієї підстави, має бути сказано про виявлену недостовірність.
Окрім цього, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації може бути виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Згідно з пп. 78.1.1 ПКУ, у запиті також зазначаються порушення платником податків податкового законодавства.
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для обох підпунктів (78.1.1 та 78.1.4) це може бути, наприклад, перевірка орендарів, де вказано на загальну площу орендованого об'єкта, яка не відповідає даним декларації, або наявність у даних із державних реєстрів певної інформації, що не збігається з інформацією, яку має податковий орган і яка зазначена в податковій декларації.
Справді, ПКУ в пп. 70.16.6 та 266.7.4 передбачає, що саме органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а не платники податків, подають контролюючим органам відомості щодо відповідних прав на нерухомість. Є також норма пп. 266.7.3 ПКУ, що передбачає право (а не обов'язок) платників на звернення з письмовою заявою до контролюючого органу для звіряння даних, зокрема щодо об'єктів нерухомості, в т. ч. їх часток, які перебувають у власності платника податку, розміру її загальної площі. Щоправда, ця норма сформульована досить загально, проте є підстави вважати, що вона стосується здебільшого фізичних осіб — платників податку на нерухомість (для них суму податку визначає податковий орган).
Наголосимо ще раз: у запиті має бути зазначено конкретне порушення або недостовірність, що є підставою для надіслання запиту. У випадку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, — конкретна розбіжність між даними декларації з цього податку і даними реєстру, даними перевірок інших платників, іншою податковою інформацією. Обмежуватися загальною вказівкою на наявність порушення чи розбіжності податковий орган не має права.
Тож запит, наданий просто з превентивною метою — для того щоб отримати податкову інформацію для звіряння даних із даними податкової декларації, — є незаконним.
Згідно з п. 73.3 ПКУ, у разі коли запит складено з порушенням вимог, наведених в абзацах першому та другому цього пункту (тобто вимог щодо наявності підстав та порядку оформлення запиту), платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Відповідні правила також містяться в чинному на сьогодні Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженому постановою Кабміну від 27.12.2010 р. №1245.
Окрім цього, оскільки не йдеться про порушення податкового законодавства, відмова в наданні пояснень та документальних підтверджень не може потягнути за собою позапланову виїзну перевірку за згаданими пп. 78.1.1 і 78.1.4 ПКУ.
Водночас, якщо податковий орган вважатиме ненадання документів або відмову платника надати документи неправомірними, він може призначити перевірку. Тож платнику рекомендуємо надати відповідь на запит із чітким роз'ясненням своєї позиції, а також із вказівкою на відсутність підстав для задоволення запиту. У відповіді на такий запит ще можна зазначити, що за наявності законних підстав для надання пояснень і документальних підтверджень платник обов'язково надасть інформацію у визначеному законом порядку.
А якщо податковий орган зазначив у запиті конкретні порушення чи розбіжності (тобто коли підстави для запиту є), то інформацію на такий запит варто надати — або ж готуватися до позапланової податкової перевірки. Справді, як ми вже зазначали на сторінках «Дебету-Кредиту», деякі підприємства принципово обстоюють позицію щодо ненадання податковим органам копій документів на запити поза перевірками. Згідно з пп. 78.1.1 та 78.1.4 ПКУ, право на проведення позапланової перевірки за відповідними підставами виникає, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
І ще: дані про нерухомість на сьогодні не є секретними, і відповідні реєстри є, по суті, загальнодоступними1. Тож якщо інформація про певне нерухоме майно є в Державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно, підприємству, ймовірно, і не варто її приховувати, а слід надати документи, що підтверджують об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для того щоби спростувати інформацію про наявні порушення, наведену в запиті.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор