Звичайна господарська операція: юрособа продає легковий автомобіль — основний засіб — фізособі. Але у зв'язку з цією операцією у бухгалтерів виникає чимало запитань, особливо в світлі постійних змін законодавства. Відповіді на багато запитань ви знайдете в статті.
Бухгалтерський облік та документальне оформлення
Документальне оформлення та бухгалтерський облік цієї операції відбуваються в кілька етапів. Розглянемо їх за порядком.
Етап перший: прийняття рішення про продаж
Якщо підприємство приймає рішення про продаж основного засобу, воно зобов'язане перевести такий основний засіб із необоротних активів до складу запасів. Бухгалтерський облік основних засобів з моменту такого переведення регулюється вже не П(С)БО 7, а П(С)БО 27. І саме п. 3 р. ІІ П(С)БО 27 визначає дату такого переведення — в цьому разі це буде дата прийняття рішення про продаж, бо на таку дату автомобіль відповідає ознакам необоротного активу, що утримується для продажу, наведеним у п. 1 р. ІІ П(С)БО 27:
— економічні вигоди передбачається отримати від продажу такого автомобіля, а не від його експлуатації;
— автомобіль готовий до продажу і не потребує додаткової підготовки до продажу (ремонту, модернізації тощо);
— те, що продаж відбудеться, на дату ухвалення рішення є дуже вірогідним, бо вже знайдено покупця, а власник автомобіля згоден продати його протягом найближчого часу.
Документальне рішення про продаж автомобіля може бути оформлене наказом керівника підприємства. Також про таке рішення може свідчити укладений попередній договір про купівлю-продаж. На підставі таких документів бухгалтер складає бухгалтерську довідку, в якій, із посиланням на підставу її складання (наказ, договір), зазначає проведення:
Д-т 286 «Необоротні активи і групи вибуття, що утримуються для продажу» К-т 105 «Транспортні засоби» на суму залишкової вартості автомобіля;
Д-т 131 «Знос основних засобів» К-т 105 на суму нарахованого на автомобіль зносу.
Етап другий: продаж автомобіля
Продаж автомобіля оформляється, як правило, договором купівлі-продажу, а також накладною і, якщо підприємство є платником ПДВ, податковою накладною.
На складання договору купівлі-продажу автомобіля поширюються загальні норми гл. 54 ЦКУ. Так, нотаріальне засвідчення такого договору не потрібне. Як і незалежна експертна оцінка автомобіля, що продається, з метою його продажу фізособі. Проте якщо договір купівлі-продажу автомобіля буде, за рішенням сторін, засвідчуватися нотаріально, то слід врахувати, що нотаріуси, як правило, вимагають проведення такої оцінки. Але п. 13 Порядку №1740 встановлює, що така вартість може з однаковим успіхом визначатися як на підставі договору купівлі-продажу (у вигляді ціни, зазначеної в договорі), так і на підставі акта експертної оцінки або інших документів, що підтверджують вартість автомобіля (наприклад, рахунка-фактури, накладної).
Накладну на продаж автомобіля також складають у загальному порядку, із заповненням обов'язкових реквізитів, наведених у ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік. При цьому в накладній бажано зазначити паспортні дані особи, яка забрала такий автомобіль. Якщо такою особою буде не покупець, а його довірена особа, то в накладній записують дані виданої покупцем довіреності.
Податкову накладну за операцією постачання фізособі — неплатникові ПДВ складає підприємство-постачальник з урахуванням таких особливостей. ПН складається в електронній формі на дату виникнення податкового зобов'язання з ПДВ (дату оплати або дату постачання, залежно від того, яка подія відбулася раніше, п. 187.1 ПКУ). У лівій верхній частині ПН ставлять відмітку «Х» про те, що ПН не видається покупцю, вписують тип причини (з якої податкова накладна залишається у постачальника) «02», у реквізиті «Особа (платник податку) — покупець» зазначається «Неплатник», в реквізиті «Індивідуальний податковий номер покупця» проставляють умовний номер 100000000000. Решту даних про покупця не фіксують. У реквізиті «Вид цивільно-правового договору», якщо письмовий договір складався, слід зазначити його вид відповідно до ЦКУ, у цьому разі «договір купівлі-продажу». Якщо ж договір письмово не складався, податківці рекомендують зазначати «усний договір» або ж «усний договір, рахунок-фактура» із проставленням номера та дати такого договору (або рахунку)1. Також у податковій накладній конкретизують форму оплати за автомобіль — готівкою, бартером чи з поточного рахунку в банку, відповідно до домовленості сторін.
1 Додатково з цього питання див. статтю «Спрощена форма договору» в «ДК» №42/2013.
Постачальник зобов'язаний зареєструвати таку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з дати її складання. Порушення термінів реєстрації тягне за собою фінансові санкції, встановлені ст. 120-1 ПКУ (з урахуванням п. 33 підр. 2 р. ХХ ПКУ).
Етап третій: розрахунки з покупцем
Згідно з п. 2.3 Положення №637, НБУ має право встановлювати граничну суму гривень, на яку підприємство може здійснювати розрахунки з однією фізособою протягом одного дня. Пункт 1 Постанови №210 встановлює таку граничну суму у розмірі 150 тис. грн. При цьому готівкою не вважаються розрахунки, за яких фізособа перераховує кошти зі свого рахунку в банку на рахунок підприємства або ж вносить кошти на поточний рахунок підприємства через касу банку. Отже, на такі форми розрахунків обмеження, встановлене п. 1 Постанови №210, не поширюється. Без порушення цього обмеження можна здійснити розрахунки за автомобіль протягом одного дня в готівковій формі на суму 150 тис. грн, а решту суми провести за безготівковим розрахунком. Можлива ситуація, коли фізособа розраховується з підприємством в готівковій формі в сумі в межах 150 тис. грн протягом кількох днів. У будь-якому разі порядок таких розрахунків встановлюється в договорі купівлі-продажу.
Але зверніть увагу: готівкові розрахункові операції передбачають не лише обмеження їх суми, а й обов'язок проведення їх через РРО (п. 1 ст. 3 Закону про РРО). І ст. 9 Закону про РРО не містить щодо цього винятків для продажу юрособами власних необоротних активів. Тож розрахунок готівкою за проданий автомобіль вигідний лише тим юрособам, які вже використовують РРО у власній господарській діяльності. А іншим юрособам, щоб уникнути додаткових витрат з придбання та встановлення РРО чи штрафних санкцій, визначених ст. 17 Закону про РРО, здійснювати розрахунки з покупцем треба в будь-якій іншій формі, крім готівкової (за безготівковою формою, бартером тощо).
Етап четвертий: відображення в бухобліку
У бухгалтерському обліку дохід від реалізації автомобіля визнається за датою переходу права власності на нього до покупця. За датою передоплати за автомобіль такий дохід не визнається (п. 6.4 П(С)БО 15).
Отже, на підставі накладної на продаж автомобіля бухгалтер підприємства робить такі проведення:
Д-т 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» К-т 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» на суму вартості автомобіля, в т. ч. ПДВ;
Д-т 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» К-т 286 на суму вартості автомобіля в бухгалтерському обліку;
Д-т 712 К-т 641 «Розрахунки за податками» на суму ПДВ, нараховану при продажу такого автомобіля (якщо постачання автомобіля було першою подією).
Якщо першою подією була передоплата за автомобіль, то при її отриманні продавець робить проведення:
Д-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 301 «Готівка в національній валюті» К-т 681 «Розрахунки за авансами отриманими» на суму передоплати;
Д-т 643 «Податкові зобов'язання» К-т 641 на суму податкового зобов'язання з ПДВ;
Д-т 712 К-т 643 на суму податкового зобов'язання з ПДВ.
І при постачанні автомобіля робиться додаткове проведення щодо зарахування авансу на погашення заборгованості покупця: Д-т 681 К-т 361.
Податковий облік
Оскільки оподаткування ПДВ операції з продажу автомобіля ми вже розглянули вище, проаналізуємо далі, як вплине такий продаж на сплату підприємством податку на прибуток та єдиного податку.
Податок на прибуток. Згідно з пп. 134.1.1 ПКУ, об'єктом оподаткування податком на прибуток, з 01.01.2015 р., є фінансовий результат (прибуток або збиток), розрахований за правилами бухгалтерського обліку (національними чи міжнародними стандартами). І лише ті підприємства, в яких річний дохід, що брав участь у розрахунку такого фінансового результату, перевищує 20 млн грн, зобов'язані з метою оподаткування коригувати цей фінансовий результат, зокрема на різниці, встановлені ст. 138 ПКУ.
Таким чином, у 2015 році ті підприємства, чий річний дохід, зазначений у фінансовій звітності, не перевищує 20 млн грн, можуть не вести окремого податкового обліку операції з продажу автомобіля.
А ті підприємства, які зобов'язані коригувати фінансовий результат до оподаткування, згідно зі ст. 138 ПКУ, повинні:
— збільшити такий фінансовий результат на суму залишкової вартості автомобіля, визначену в бухгалтерському обліку (йдеться про суму, відображену у складі витрат за дебетом субрахунку 943);
— зменшити фінансовий результат на суму залишкової вартості автомобіля — основного засобу, розраховану за правилами податкового обліку, встановленими ст. 138 ПКУ.
Єдиний податок. Для юросіб — платників єдиного податку 3-ї групи встановлено спеціальне правило оподаткування операцій з продажу основних засобів. З 01.01.2015 р., згідно з п. 292.2 ПКУ, при продажу основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів. Але: якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Таким чином, якщо автомобіль як основний засіб перебував у підприємства в експлуатації, наприклад, 3 місяці до продажу, то єдиним податком оподатковується вся сума виручки від його продажу (за мінусом податкового зобов'язання з ПДВ, якщо підприємство — платник ПДВ).
А якщо автомобіль перебував в експлуатації як основний засіб на цьому підприємстві, наприклад, 2 роки, то до оподатковуваного доходу підприємства в податковому обліку потрапляє лише різниця між сумою такої виручки та залишковою вартістю автомобіля (визначеною в бухгалтерському обліку).
Нормативна база
- Закон №400 — Закон України від 26.06.97 р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. №92.
- П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. №290.
- П(С)БО 27 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, що утримуються для продажу, і припинена діяльність», затверджене наказом Мінфіну України від 07.11.2003 р. №617.
- Положення №637 — Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене постановою НБУ від 15.12.2004 р. №637.
- Постанова №210 — Постанова від 06.06.2013 р. №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою».
- Порядок №1740 — Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою КМУ від 03.11.98 р. №1740.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»