За виконання плану продажу підприємство згідно з договором отримує від виробника продукції грошові бонуси. Як показати в обліку такі надходження? Чи можна зробити взаємозалік заборгованостей, адже ми виробнику заборгували за поставлений товар, а виробник, відповідно, нам заборгував кошти як бонус?
Податковий облік
Податок на прибуток
Як зрозуміло із запитання, бонуси підприємство отримує за виконання плану з продажу продукції виробника-постачальника. Тож така сума за своєю суттю є не чим іншим, як платою реалізатору за його послуги (фактично це послуги з дистрибуції, тобто просування продукції від її виробника до покупців). А отже, для підприємства отримані бонуси є доходом від надання таких послуг1.
Так, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів згідно з правилами бухобліку (п. 135.2 ПКУ). Таким документом у наведеному випадку буде акт виконаних робіт (наданих послуг). У первинних документах важливо зазначити суть госпоперації.
Дохід від операційної діяльності (надання послуг) визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не меншої за суму компенсації, отриманої в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань (п. 135.4 ПКУ). При цьому згідно з п. 137.1 ПКУ дохід від надання послуг визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Чому так важливо скласти акт про надані послуги? Адже і без такого акта бонус потрапить до доходу одержувача. Так, але якщо цього акта не буде, бонус розглядатиметься з метою оподаткування податком на прибуток як безповоротна фінансова допомога. Тобто потрапить не до доходів від операційної діяльності, а до інших доходів. І підприємство-одержувач (одержувач бонусів) не матиме права на визнання податкових витрат, пов'язаних із наданням послуг реалізатора.
Витрати, що формують собівартість наданих послуг (у одержувача), визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від надання таких послуг (п. 138.4 ПКУ). Нагадаємо, що собівартість наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з їх наданням (див. п. 138.8 ПКУ). Усі витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку (п. 138.2 ПКУ).
Податок на додану вартість
Якщо акт про надання послуг реалізатора складено не буде, то бонус як безповоротна фінансова допомога не обкладатиметься ПДВ (а отже, підприємство не матиме права і на податковий кредит за ПДВ, сплаченим у сумі витрат, пов'язаних із наданням таких послуг).
Якщо акт про надання послуг складено, то договірна вартість2 послуг у момент отримання коштів або ж складання акта виконаних робіт (за правилом першої події) є базою для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ (пункти 185.1, 187.1, 188.1 ПКУ)3. Адже згідно з п. 185.1 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. А ось база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій — не нижче від звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у т. ч. компонентів крові і вироблених із них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (див. п. 188.1 ПКУ).
1 Зворотна ситуація, тобто щодо права на податкові витрати у зв'язку з мотиваційними виплатами дистриб'юторам і роздрібним торгівцям, розглядалася в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПСУ від 15.02.2012 р. №123.
2 Для контрольованих операцій, перелік яких встановлено п. 39.2 ПКУ, не нижче від звичайної ціни, розрахованої за методами, зазначеними у п. 39.3 ПКУ.
3 Див. з цього приводу лист ДПАУ від 31.12.2012 р. №8239/0/61-12/15-3115.
Підприємство — одержувач бонусу при цьому має виписати, за загальними правилами, відповідно оформлену податкову накладну.
Використовуємо взаємозалік
Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦКУ1, зобов'язання можна припинити зарахуванням зустрічних вимог за умови, що вони є однорідними та строк їх виконання вже настав. Тобто якщо є однорідні вимоги, а саме вимоги в грошовій формі (виробник-постачальник заборгував підприємству кошти як бонус (зокрема, за надані послуги з реалізації товарів), а підприємство має сплатити постачальнику за одержані товари), можна зробити зарахування таких зобов'язань на однакову суму. До речі, ст. 601 ЦКУ не містить заборони часткового зарахування зобов'язань. Тобто можна частину бонусу зарахувати на погашення кредиторської заборгованості за одержані товари, а частину отримати коштами.
1 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
Зарахування зустрічних вимог можна зробити за заявою однієї зі сторін (ч. 2 ст. 601 ЦКУ). Типової форми такої заяви немає, тож вона складається у довільній формі. Радимо скласти таку заяву в письмовій формі, та ще й у двох примірниках. Для підприємства один примірник заяви стане документом, за яким у бухгалтерському обліку зменшуватимуться зобов'язання перед кредитором і списуватиметься дебіторська заборгованість на суму, зазначену в такій заяві.
Оскільки заява за своєю суттю буде первинним документом, радимо в ній навести всі необхідні для первинних документів реквізити відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88.
А саме:
— назва, дата і місце складання документа;
— назва підприємства, від імені якого оформлено документ;
— зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції;
— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;
— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.
Залежно від характеру операції і технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.
І пам'ятайте: потрібно, щоб такий документ підписали представники підприємств, яким таке право надано внутрішніми документами згаданих юросіб (наказом, документообігом та іншими). Це можна обґрунтувати, наприклад, нормами п. 1 ст. 853 ЦКУ.
На практиці деякі бухгалтери, крім заяви, складають також акт про взаємозалік (знову ж таки, довільної форми, але з дотриманням обов'язкових реквізитів первинних документів). Складання такого акта не є обов'язковим і відбувається за бажанням сторін. Звісно, такий акт також складається у двох примірниках, підписується обома сторонами і залишається по одному примірнику в обох сторін.
У бухобліку зарахування кредиторської та дебіторської заборгованості відображається проведенням Д-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» або 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» К-т 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Датою зарахування буде дата складання заяви. У податковому обліку зарахування заборгованостей у грошовій формі не відображається.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»