Контрагент за договором постійно затримує оплату — якщо узгодили 10 число наступного місяця, то реально сплачує не раніше 25 — 30. Ніби і не місяць затримки, але хотілось би якимось чином покарати його. Чи можна застосувати інфляційні за прострочення, що становить менш ніж місяць? Чи можна встановити в договорі пеню та проценти за користування чужими коштами?
Позиція судів
У постанові пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 (розділ 3) наведено порядок стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу. Загальноправова позиція судів зводиться ось до чого.
1. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був у якийсь період індекс інфляції меншим від одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція)1.
2. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Як роз'яснено у постанові ВГСУ від 31.07.2013 р. у справі №922/874/13-г, індекс інфляції нараховується за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Нормою ст. 625 ЦКУ передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а загалом, за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правової природи. При розрахунку є цілком неприпустимим пропуск жодного місяця. Державні органи статистики щороку встановлюють загальний індекс інфляції загалом за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без винятку місяці, в яких індекс інфляції був як більшим, так і меншим від одиниці.
3. При розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка сплачується з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го до 31-го дня місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця2.
1 Див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. №23/466 та лист Верховного суду України від 03.04.97 р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».
2 Див. постанову ВГСУ від 01.02.2012 р. №52/30.
Отже, якщо прострочення триває більш ніж місяць, розрахувати інфляційні виплати досить легко. Наведемо приклади.
Приклад 1 Якщо заборгованість виникла 16 січня 2012 року, а погашена 22 травня 2012 року, то при розрахунку індексу враховують лютий — травень 2012 р.
Приклад 2 Якщо заборгованість виникла 10 січня 2012 року, а погашена лише 3 червня 2012 року, то при розрахунку індексу враховують січень — травень 2012 р.
Проте судова практика не така одностайна, і подекуди тлумачення положень ст. 625 ЦКУ для розрахунку інфляційних втрат йде врозріз із загальною позицією Пленуму ВГСУ.
Наприклад, у постанові від 01.02.2012 р. у справі №15/065-11 ВГСУ доходить висновку: оскільки на час звернення з позовом індекс інфляції за період з 01.12.2009 р. до 31.12.2009 р. уже був установлений Держкомстатом, то інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦКУ можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання. Аналогічна позиція висловлена й у постанові ВГСУ від 10.07.2013 р. у справі №923/125/13-г в частині стягнення інфляційних за період, що становить менш ніж місяць.
Цілком протилежної думки дотримується ВГСУ вже при розгляді іншої справи, де суд відмовив у задоволені позову в частині розрахунку інфляційних втрат на заборгованість за січень 2011 р., яка існувала 7 днів, за лютий 2011 р. — 3 дні, за березень 2011 р. — 8 днів, за травень — 2 дні тощо. Суд виходив зі змісту листа ВСУ від 03.04.97 р. №62-97р, де розраховані Мінстатом індекси інфляції застосовуються помісячно і якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів (постанова ВГСУ від 13.03.2013 р. у справі №21/5005/6113/2012. Аналогічно і в іншій справі, де суд зазначив, що за період з 15.12.2012 р. до 27.12.2012 р. інфляційні втрати не нараховуються (постанова ВГСУ від 10.04.2014 р. у справі №910/15873/13).
Тому відповісти однозначно на запитання щодо стягнення інфляційних за період, скажімо, з 10 числа місяця до 30 числа того самого місяця виходячи з норм ЦКУ і судової практики на сьогодні складно. Якщо судова практика буде дотримувати позиції пленуму ВГСУ (постанова від 17.12.2013 р. №14), то позитивного рішення не буде.
Увага: у принципі, таку різницю у позиції судів цілком можна пояснити. Річ у тім, що маємо ситуацію, коли дата виникнення боргу — у першій половині місяця, а дата сплати — у другій. Тож, за логікою пленуму ВГСУ, оскільки дата погашення припадає на період з 16-го до 31-го числа, цей місяць має враховуватися при розрахунку інфляційних. Причому сам пленум ВГСУ не вказує на виняток, коли дата виникнення боргу (до 16 числа) та дата погашення (після 16 числа) припадають на один місяць. Тому ми все ж таки схиляємося до позиції, що, у разі коли дата боргу 10 число, а погашається після 16 числа цього самого місяця, інфляційні мають місце та можуть бути стягнуті.
Проценти або пеня
Тепер щодо другої частини запитання — застосування пені та процентів за користування чужими коштами. Тут ситуація з розгляду справ більш визначена.
Нагадаємо, що ще два роки тому (постанова від 25.09.2012 р. у справі №32/5005/3471/2012) ВГСУ вважав: пеню як один із видів неустойки, що стягується за кожен день прострочення, слід відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Виходячи з цього, суд визнав правильним стягнення з відповідачів солідарно (тобто одночасно) заборгованості за договором купівлі-продажу, пені та відсотків за користування товарним кредитом. Аналогічна позиція наведена у п. 2.7 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14.
Але вже через рік у постанові від 23.09.2013 р. (справа №5002-12/4527-2012) ВГСУ визначає, що проценти за користування чужими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, яка вже нарахована за цей самий період за аналогічне порушення. Тож нарахування ще одних процентів за цей самий період за аналогічне порушення суперечить статті 3 Закону України від 22.11.96 р. №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка обмежує нарахування такої пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
І ось маємо позицію ВСУ (постанова від 24.12.2013 р. №3-37гс13), якої суди обов'язково мають дотримувати при розгляді аналогічних справ, що говорить про неможливість застосування одночасно в договорі пені та процентів за користування чужими коштами — за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення пені, існування яких одночасно в одному договорі свідчить про подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, — ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, обираючи відповідальність, слід визначитися: або пеня, або проценти за користування чужими коштами1.
1 Відповідно до ст. 536, ч. 3 ст. 549 ЦКУ, ч. 6 ст. 231 ГКУ, Закону України від 22.11.96 р. №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»