Підприємство успішно оскаржило анулювання його реєстрації як платника ПДВ. Чи має це підприємство право на податковий кредит за період з дати анулювання реєстрації до дати рішення суду на користь підприємства? Як виписувати податкові накладні за цей період?
Питання анулювання реєстрації платників податків як платників ПДВ (далі — анулювання реєстрації) врегульовано ст. 184 ПКУ. Згідно з п. 184.1, реєстрація діє до дати її анулювання. Анулювання реєстрації може здійснюватися як за ініціативою самого платника ПДВ, так і за ініціативою податкового органу. Як правило, підприємства оскаржують анулювання реєстрації, здійснене податковими органами згідно з пп. «ж» п. 184.1 ПКУ (у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців є запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу).
При цьому підприємство може несвоєчасно отримати інформацію про таке анулювання, бо податківці не завжди чітко дотримують вимог п. 184.10 ПКУ, згідно з яким вони зобов'язані повідомити платника ПДВ про анулювання його реєстрації протягом трьох робочих днів після дати анулювання. Тож підприємство у такому разі мимоволі порушить вимогу п. 184.7 ПКУ про визначення податкових зобов'язань за товарами, роботами і послугами, за якими раніше визнавався ПК і які на дату анулювання ще не були використані в оподатковуваних операціях, за що податкові органи нарахують штрафні санкції.
З дати анулювання реєстрації підприємство втрачає всі права й обов'язки платника ПДВ (у т. ч. право на формування податкового кредиту й право виписки податкових накладних). Це означає, що всі покупці підприємства, які мали з ним відносини після анулювання його реєстрації, втрачають право на податковий кредит з ПДВ. А підприємство теж позбавляється всіх прав на податковий кредит за вхідними податковими накладними, виписаними після дати анулювання реєстрації.
За умовами запитання підприємство успішно оскаржило дії податківців з анулювання своєї реєстрації як платника ПДВ. Рішенням суду скасовано анулювання реєстрації цього підприємства. На підставі такого рішення суду податківці повинні знову внести запис про реєстрацію платника ПДВ до реєстру платників ПДВ згідно з абз. 5 п. 5.10 Положення №261. При цьому дата реєстрації такої особи платником ПДВ не змінюється. Проте в період з дати анулювання реєстрації підприємства, зазначеної податківцями в рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ, і до дати ухвалення судом рішення про скасування такого анулювання (яке набрало законної сили) підприємство не може виписувати покупцям податкові накладні та обліковувати вхідний ПДВ від постачальників, отримувати бюджетне відшкодування ПДВ. Природно, що й обов'язку подавати звітність підприємство теж не має (п. 184.5 ПКУ).
1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Міндоходів від 16.01.2014 р. №26.
Отже, навіть якщо підприємство отримує сприятливе для себе рішення суду про скасування анулювання реєстрації, де-факто воно є неплатником ПДВ у період з дати анулювання реєстрації до дати рішення суду. Це обумовлюється лише правилами обліку платників ПДВ: податкові органи не можуть заднім числом включити підприємство до реєстру платників ПДВ.
На жаль, в ПКУ немає прямих норм, які б регулювали це питання. У ст. 184 ПКУ немає норми, яка б встановлювала, як діяти у разі оскарження рішення податківців про анулювання.
Згідно з п. 183.12 ПКУ, податківці ведуть реєстр платників ПДВ, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. Порядок ведення реєстру встановлено Положенням №26. У п. 5.10 Положення №26 визначено порядок оскарження рішення про анулювання реєстрації. Підставою для внесення до реєстру даних платника ПДВ щодо скасування анулювання його реєстрації буде рішення суду, що набрало законної сили, або рішення податкового органу вищого рівня про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. У зв'язку з цим датою внесення цих даних до реєстру і буде дата рішення суду або податкового органу.
Якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації підприємство не реєструвалося платником ПДВ ще раз, то дата його реєстрації платником ПДВ не змінюється — вона залишається тією самою, якою була від початку. Такий самий результат буде, якщо підприємство встигло ще раз зареєструватися платником ПДВ — буде поновлено первинну дату реєстрації.
Отже, маємо свого роду нонсенс: після успішного оскарження анулювання реєстрації платником ПДВ підприємство поновлюється в своїх правах платника ПДВ з дати своєї первинної реєстрації, проте в період з дати неправомірного анулювання до дати ухвалення рішення про його скасування воно позбавляється всіх своїх прав та обов'язків платника ПДВ. У період такого «мертвого сезону» підприємство не може ані виписувати податкові накладні, ані скористатися податковим кредитом з ПДВ.
Крім того, захист прав у суді щодо анулювання — це, по суті, лише формальність, бо суди на практиці приймають вирішення на користь платників ПДВ тільки через півтора-два роки з дати анулювання. З урахуванням того, що «строк давності» податкової накладної згідно з п. 198.6 ПКУ — 365 днів, за час розгляду позову судом усі податкові накладні, які, можливо, були у платника ПДВ і ще не були включені до складу податкового кредиту, втратять чинність. Тож можна говорити, що суди поновлюють права платників ПДВ лише на папері. Щоб це відбувалося на практиці, тобто щоб підприємства мали можливість захисту своїх прав як платники ПДВ також і в періоді розгляду позову, потрібні відповідні зміни до ПКУ.
З позитивних моментів можна зазначити, що пеня та штрафні санкції, нараховані підприємству у зв'язку з анулюванням реєстрації, також мають бути скасовані. Наприклад, підприємство на дату анулювання його реєстрації не визначило податкових зобов'язань згідно з п. 184.7 ПКУ та з бюджетом розрахувалося тільки за результатами поточної діяльності податкового періоду, а податкові органи нарахували пеню та штрафні санкції. Якщо такі пеня і санкції були сплачені, то вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню (п. 57.4 ПКУ). Про це має бути прямо сказано у рішенні суду.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»