Мало яке повідомлення-рішення не оскаржується платниками податків. Чи то безліч двояких норм нашого податкового законодавства даються взнаки, чи то розв'язаність рук податківців на місцях та озвучування конкретних сум штрафних санкцій ще до фактичного початку податкової перевірки відіграють свою роль. Але так чи інакше, оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення вже стало недоброю традицією нашого бізнесу.
Загальні аспекти оскарження
Норма пп. 17.1.7 ПКУ дозволяє платникам податків оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб) та надані контролюючими органами податкові консультації.
По суті, оскаржувати можна, зокрема, такі рішення органів, що контролюють сплату податків (органів Міндоходів), як суб'єкта владних повноважень:
1) податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків;
2) будь-які інші рішення податкових органів щодо податків і зборів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган контролю;
3) податкові консультації;
4) постанови у справі про адмінправопорушення, прийняті відповідним органом.
Чим же фактично є оскарження рішень контролюючого органу?
Відповідно до пп. 14.1.7 ПКУ, оскарження рішень контролюючих органів за своїм змістом є оскарженням податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків чи будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки за процедурами адміністративного оскарження або у судовому порядку. Тобто оскарження може бути двох видів: судове й адміністративне.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству чи виходить за межі повноважень контролюючого органу, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.
На практиці деякі платники податків, які вважають рішення податкового органу неправомірним, одразу звертаються до суду за захистом своїх прав, нехтуючи процедурою адміністративного оскарження.
Загалом адміністративне та судове оскарження не виключають одне одного, але їх комбінування має певні особливості.
Платник податків втрачає право на адміністративне оскарження, якщо він оскаржив рішення податкового органу до суду (п. 56.18 ПКУ). I навпаки — адміністративне оскарження не позбавляє платника права надалі звернутися до суду, у разі якщо під час процедур адміністративного оскарження його скаргу (скарги) не буде задоволено.
З огляду на таке, адміністративне оскарження (якщо платник вирішив його застосувати) завжди передує судовому оскарженню.
Наведемо кілька аргументів щодо доцільності адміністративного оскарження перед зверненням до суду:
1) безоплатність процедури адміністративного оскарження;
2) виграш додаткового часу (адже податкове зобов'язання під час оскарження вважається неузгодженим, про це поговоримо далі);
3) можливість у деяких випадках надавати разом зі скаргою певні документи, не враховані податковим органом під час перевірки;
4) ймовірність скасування оскаржуваного рішення в адміністративному порядку.
Ні для кого не є таємницею, що цей вид оскарження є малорезультативним, але на практиці ним користуються задля відстрочення строків введення в дію податкових вимог та підготовки якісного судового позову. Адже, як відомо, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ПКУ).
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню і штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до абз. 4 п. 56.18 ПКУ, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим аж до дня набрання судовим рішенням законної сили. Фактично своєчасно подана скарга при адміноскарженні, відповідно до п. 56.15 ПКУ, зупиняє виконання грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні чи іншому оскарженому рішенні, на строк з дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури оскарження. Згідно з пунктами 56.15 і 56.18 ПКУ, сума грошового зобов'язання вважається неузгодженою як при адміністративному, так і при судовому оскарженні — до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пам'ятайте!
Відповідно до норм п. 56.5 ПКУ, платник податків одночасно з поданням скарги до органу Міндоходів вищого рівня зобов'язаний письмово повідомити податковий орган, яким прийнято оскаржуване рішення, про оскарження такого рішення.
Строк адміністративного оскарження є набагато стислішим, аніж відведені законодавством строки судового оскарження. Відповідно до п. 56.3 ПКУ скарга подається протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Зверніть увагу: наголос робиться саме на даті отримання податкового повідомлення-рішення. Тож, у разі якщо кореспонденцію отримує уповноважена особа (кур'єр, канцелярія тощо), цю особу має бути проінструктовано про необхідність своєчасно вручити керівникові (головному бухгалтерові) листи, надіслані податковими органами.
Порядок оформлення скарг
Крім строків оскарження, важливими є також вимоги до порядку оформлення та подання скарг. Відповідно до п. 56.20 ПКУ, Міністерство доходів та зборів затвердило Порядок №8481, що встановлює основні вимоги до оформлення скарг, порядок їх подання та розгляду. У зв'язку з проведенням адмінреформи та входженням митного органу у підпорядкування Міндоходів наказ Державної митної служби України від 18.04.2011 р. №315 «Про затвердження Порядку оформлення, подання платниками податків скарг на грошові зобов'язання, визначені митними органами, та їх розгляду Державною митною службою України» втратив чинність з 05.02.2014 р.
1 Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затверджений наказом Міндоходів від 25.12.2013 р. №848, див. «ДК» №11/2014.
Порядок №848 визначає основні алгоритми та процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень органів доходів і зборів (далі — рішення) під час досудового вирішення спору — адміністративного оскарження.
Скарги на рішення ДПІ подають до органів доходів і зборів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення яких своєю чергою подають виключно до Міністерства доходів і зборів України. А рішення Міндоходів можуть бути оскаржені виключно у судовому порядку.
Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Керівник контролюючого органу (його заступник або інша уповноважена особа) має право подовжити строк розгляду скарги, але не більш ніж на 60 календарних днів, — про це платник податків має бути повідомлений у письмовій формі (п. 56.9 ПКУ). Якщо ж вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку і повідомлення про продовження строків на адресу платника податків не надходили, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Але зверніть увагу: 10-денний строк — не єдиний можливий для адміноскарження. Якщо орган доходів і зборів самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження такого рішення протягом 30 календарних днів, наступних за днем надходження такого рішення.
Випадки, коли на адміноскарження відводиться 30 к. д.:
1) суми грошових зобов'язань з плати за землю чи з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованих органами доходів і зборів фізичним особам;
2) рішення про:
— розподіл суми грошових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації;
— погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;
— встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов'язань платника податків, який реорганізується, щодо всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо всього майна таких осіб;
— поширення права податкової застави на майно платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.
Скарга платника податку подається виключно у письмовій формі. Перелік обов'язкових реквізитів будь-якої скарги наведено у таблиці.
Таблиця
Необхідні реквізити скарги платника податків при адміноскарженні
|
Для платника податків — юридичної особи:
|
Для платника податків — фізичної особи:
|
| найменування, місцезнаходження; | прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання; |
| податкова адреса; | |
| найменування податкового органу, яким видано ППР про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення, що оскаржується, дата і номер, назва податку, збору або штрафної (фінансової) санкції та сума; | |
| підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені органом доходів і зборів неправильно чи не встановлені взагалі; | |
| обґрунтування незгоди платника податків із рішенням органу доходів і зборів з посиланням на норми законодавства; | |
| суть вимог та клопотань платника податку; | |
| відомості про повідомлення чи неповідомлення відповідного органу доходів і зборів про подання скарги до органу доходів і зборів вищого рівня; | |
| відомості про подання чи неподання позовної заяви про оскарження рішення органу доходів і зборів до суду; | |
| адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги; | |
| перелік документів і розрахунків, що додаються до скарги. | |
Скарга має бути підписана особою, яка її подає, або її представником, уповноваженим на підписання скарги. Якщо скарга підписується представником платника податків, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства. Крім того, до скарги можуть бути долучені всі розрахунки та докази, які платник податку вважає за потрібне надати. Копії документів, які додаються до скарги, повинні бути належним чином засвідчені. Спеціальної форми довіреності з цієї метою ПКУ не передбачено, тож користуватися слід загальними правилами, визначеними у гл. 17 ЦКУ. Не передбачено також особливого порядку засвідчення її копії, яку подають у разі подання скарги представником.
Скарга може подаватися платником податку:
— особисто;
— через свого представника;
— надсилатися поштою (поштовим відправленням із рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладеного).
Подану скаргу вивчають декілька підрозділів. Порядок взаємодії структурних підрозділів органів доходів і зборів у процесі розгляду скарг платників податків на рішення органів доходів і зборів щодо визначення сум грошового зобов'язання визначено наказом Міндоходів від 17.01.2014 р. №41 (див. «ДК» №11/2014).
Так, попередній аналіз скарги проводить підрозділ адміністративного оскарження. Якщо оскаржуване донарахування грошового зобов'язання пов'язане з відпрацюванням платників податків, віднесених до ризикової групи суб'єктів господарювання, обов'язковим є:
— оцінка визначення в акті перевірки ланцюга, за яким здійснювалося постачання товарів (робіт, послуг);
— оцінка відповідності висновків акта перевірки щодо застосування податково-правових доктрин (додатково див. статтю Н. Канарьової у «ДК» №8/2014);
— оцінка висновків, викладених в акті перевірки щодо непідтвердження фактів здійснення особами господарської операції.
У разі коли виявляється, що у матеріалах скарги недостатньо документів, необхідних для об'єктивного розгляду скарги, та/або наведені у скарзі доводи і факти свідчать про можливе недослідження під час перевірки певних обставин, підрозділ адміністративного оскарження готує проект рішення про продовження строку розгляду скарги. У такому рішенні зазначається про проведення документальної позапланової перевірки платника податків. Її проводить орган доходів і зборів нижчого рівня.
Проект рішення за результатами розгляду скарги також готує підрозділ адміністративного оскарження. У разі потреби для вирішення питань, порушених у скарзі, формується правова позиція податкового органу. У цьому беруть участь підрозділ правової роботи та відповідні функціональні підрозділи.
За підсумками перевірки орган доходів і зборів приймає одне з таких рішень за результатами розгляду скарги:
— повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується;
— частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується;
— залишає скаргу без задоволення, а рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується, без змін.
Водночас копія рішення, прийнятого органом доходів і зборів вищого рівня за результатами розгляду скарги платника податків, надсилається для виконання до органів доходів і зборів, рішення яких оскаржувалося.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»