Міндоходів в УПК №7021 роз'яснює порядок оподаткування майна, яке переходить у власність банку за рішенням суду при зверненні стягнення фінансовою установою на майно майнового поручителя за невиконання зобов'язань боржника за кредитним договором.
У консультації спеціалісти Міндоходів слушно згадали пп. 165.1.16 ПКУ, який дає право не включати до об'єкта оподаткування податком на доходи доходи, отримані внаслідок реалізації майна платника податку при зверненні стягнення фінустановою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики). Проте головний наголос зроблено на ситуації, коли кредитний договір укладений між банком і юрособою — платником податку, але поручителем за юрособу виступає фізична особа (майновий поручитель). У цьому разі, зазначає Міндоходів, дохід фізособи від відчуження предмета застави не оподатковується ПДФО лише в тому випадку, якщо такою заставою забезпечено кредитні зобов'язання фізособи — платника податку (пп. 165.1.16 ПКУ).
1 Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування майна, яке переходить у власність банку за рішенням суду при зверненні стягнення фінансовою установою на майно майнового поручителя за невиконання зобов'язань боржника за кредитним договором, затверджена наказом Міндоходів від 22.11.2013 р. №702 (див. «ДК» №51-52/2013).
У разі коли за рішенням суду в рахунок погашення заборгованості боржника-юрособи за кредитом звернуто стягнення на нерухоме майно фізичної особи (майнового поручителя) шляхом визнання за банком права власності на таке майно, слід вважати, що за рішенням суду фізичною особою було відчужене (продане) власне майно. Тобто така операція оподатковується на загальних підставах за нормами ст. 172 ПКУ: дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норму безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. Усі ж інші (другі та наступні протягом року) операції відчуження об'єктів нерухомості підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ПКУ, а саме 5% (п. 172.2 ПКУ).
Тут постає закономірне запитання, хто має сплачувати ПДФО — фізособа чи банк. Так, для цілей ст. 172 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування (п. 172.8 ПКУ). А відповідно до п. 172.7 ПКУ, при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна (див. п. 172.4 ПКУ), якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа — підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від продажу (обміну).
Проте в цьому разі відчуження майна відбувається за рішенням суду, а не за договором купівлі-продажу або міни. А відповідно до пп. «б» п. 172.5 ПКУ, сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, у власності якої перебував об'єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду. Тож податок з доходів має сплатити сама фізособа-поручитель. Коли саме слід сплатити такий податок, в ПКУ не сказано. Тому вважаємо, виходячи з міркувань УПК №702, що такий податок слід сплатити за підсумками податкового року — до 1 серпня 2014 року (п. 179.7 ПКУ).
Фізособа зобов'язана відобразити дохід від такого відчуження у річній податковій декларації. Подають її до 1 травня 2014 року за підсумками 2013 року.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»