Пропонуємо проаналізувати податкові наслідки в орендаря (юрособи), коли автомобіль взято в оперативний лізинг у нерезидента1. Зокрема, чи треба нараховувати ПДВ під час ввезення орендованого авто? Які ще додаткові витрати понесе орендар? Чи вигідно взагалі орендувати автомобіль у нерезидента, вирішить кожен СГ для себе самостійно, прочитавши цей матеріал.
Загальні положення
Згідно зі ст. 4 Закону про ЗЕД, до видів зовнішньоекономічної діяльності належать, зокрема, орендні (лізингові) операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності2. Передусім зауважимо, що договір оренди ТЗ укладається у письмовій формі (ст. 6 Закону про ЗЕД).
Крім того, виходячи з норм ст. 532 ЦКУ, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо орендований автомобіль планується використовувати на території України, виконуються вимоги українського законодавства. Отже, договір найму ТЗ укладається у письмовій формі, а якщо орендодавцем є фізична особа, договір підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 799 ЦКУ).
Зазначимо, що експлуатація ТЗ, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспекції, забороняється. За нормою п. 7 Порядку №1388 транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для власного користування більш як на два місяці, підлягають державній реєстрації в підрозділах Державтоінспекції на строк, визначений Держмитслужбою. Особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, зобов'язані зареєструвати ТЗ протягом десяти діб після митного оформлення або тимчасового ввезення на територію України. Документом, що підтверджує правомірність придбання (ввезення) ТЗ, є митна декларація.
Як наслідок, це відповідні витрати: сплата податків і зборів (обов'язкових платежів), а також сплата за проведення огляду транспортних засобів, держреєстрацію, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків тощо. А от збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в операції оренди автомобіля немає. Адже такий збір сплачується особами, які набувають право власності на легкові автомобілі (п. 12 Порядку №17403).
1 Загальні питання оренди автомобіля див. у «ДК» №41/2013, «ДК» №41/2013.
2 Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав (ст. 5 Закону про ЗЕД).
3 Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою КМУ від 03.11.98 р. №1740.
Крім того, якщо ТЗ реєструється в Україні вперше, слід сплатити збір за першу реєстрацію ТЗ відповідно до п. 231.1 ПКУ.
Ввезення автомобіля
Автомобіль може бути ввезено на митну територію України в митному режимі імпорту (зі сплатою митних платежів: мито, ПДВ, акцизний податок) та в режимі тимчасового ввезення (з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами).
Ввезення автомобіля за договором оренди на митну територію України у більшості випадків є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з п. 185.1 ПКУ. А це означає, що датою виникнення ПЗ з ПДВ є дата подання митної декларації під час розмитнення автомобіля (п. 187.8 ПКУ). Відповідно до пп. «г» п. 198.1 ПКУ, ввезення автомобіля на митну територію України за договором оренди (оперативного лізингу), за умови використання орендованого ТЗ в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності, дає право на ПК з ПДВ. Датою виникнення ПК, згідно з нормами п. 198.2 ПКУ, є дата сплати ПЗ на митниці. Підтвердженням права на ПК є митна декларація.
Слід зауважити, що ст. 206 ПКУ передбачено особливості оподаткування ПДВ операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму. Так, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до/або на день подання митної декларації, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування. Як сказано у п. 206.7 ПКУ, у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, установлених главою 18 МКУ:
— умовне повне звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, які визначені ст. 105 МКУ;
— умовне часткове звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, які визначені статтею 106 МКУ.
Як зазначено у ст. 105 МКУ, у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно ТЗ комерційного призначення, зазначені у ст. 189 МКУ та в додатках B.1 — B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення, на умовах, визначених цими додатками (слід зазначити, що випадки тимчасового ввезення в них доволі обмежені). У ч. 3 ст. 189 МКУ сказано, що тимчасове ввезення ТЗ комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
ТЗ комерційного призначення
Транспортні засоби комерційного призначення — будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
Пункт 59 частини 1 статті 4 МКУ
Отже, виходячи з визначення терміна «транспортні засоби комерційного призначення» та норм ст. 189 МКУ, автомобілі, що ввозяться з метою оренди, у більшості випадків не вважаються ТЗ комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів здійснюється у митному режимі імпорту, згідно зі ст. 74 МКУ. Як наслідок — класична сплата всіх митних платежів, зокрема мита, акцизу та ПДВ1.
1 За пп. 240.2-1.1 ПКУ платниками податку за утилізацію знятих з експлуатації ТЗ є особи, які ввозять на митну територію України транспортні засоби. Фактично за нормами ст. 240 ПКУ не виключені і такі витрати.
Слід зазначити, що сплачені на митниці суми мита, податків та зборів, встановлених ПКУ (див. ст. 9 Кодексу) за умови використання орендованого ТЗ у господарській діяльності, за нормами пп. «в» пп. 138.10.4 ПКУ належать до витрат орендаря. Датою таких витрат є період їх понесення.
У бухобліку отримання ТЗ в оренду відображається на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди (п. 8 П(С)БО 14 «Оренда»). Сума платежів, які будуть сплачені під час митного оформлення автомобіля, відноситься до складу витрат звітного періоду (рах. 92) відповідно до п. 18 П(С)БО 16 «Витрати».
Орендні платежі
Відповідно до ст. 185 ПКУ, постачання послуг на митній території України є об'єктом оподаткування ПДВ. Місце постачання послуг визначається за ст. 186 ПКУ. За загальним правилом п. 186.4 ПКУ місцем постачання послуг (лізингових платежів — орендної плати) є місце реєстрації постачальника, за винятком операцій, зазначених у п. 186.2 та п. 186.3 ПКУ. Тому орендареві, аби правильно визначити, чи підлягає лізинговий платіж оподаткуванню ПДВ, слід аналізувати, яке майно він орендує. Місце постачання послуг із надання в оренду транспортних засобів визначається в загальному порядку як місце реєстрації постачальника, згідно з п. 186.4 ПКУ. Отже, послуги з надання в оперативний лізинг (оренду) транспортних засобів лізингодавцем — нерезидентом України (який не має постійного представництва на митній території України) не є об'єктом оподаткування ПДВ. Підтвердженням нашої позиції може бути лист ДПСУ від 16.11.2011 р. №2874/5/15-3416 (див. «ДК» №10/2012): «Місце постачання послуг із надання в оренду (лізинг) транспортних засобів визначається в загальному порядку відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу, а саме як місце реєстрації постачальника».
Сплата орендних платежів відноситься до податкових витрат орендаря. Дата визнання витрат залежатиме від напряму використання орендованого ТЗ. Якщо орендований автомобіль використовується працівниками адмінапарату підприємства, орендні платежі визнаються адмінвитратами (пп. «в» пп. 138.10.2 ПКУ), якщо використовується в операціях, пов'язаних зі збутом, — це витрати на збут (пп. «д» пп. 138.10.3 ПКУ), можливо, такі суми потраплять до інших витрат операційної діяльності (пп. «в» пп. 138.10.4 ПКУ). Зазначені вище витрати визнаватимуться у періоді понесення (за п. 153.7 ПКУ — податковий період, у якому здійснюється нарахування).
Але якщо, приміром, орендованим ТЗ возять сировину від постачальників, то орендні платежі будуть складовою витрат, що формують собівартість товарів (послуг), відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 ПКУ. За загальним правилом п. 138.4 ПКУ витрати, що формують собівартість товарів (послуг), визнаються у періоді визнання доходу від такої реалізації.
Орендарю при визначенні суми витрат на оренду автомобіля у валюті слід звернути увагу на норми пп. 153.1.2 ПКУ. Так, якщо орендні платежі сплачено авансом, сума витрат визначається за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату здійснення оплати. Якщо ж спочатку було нараховано орендну плату за період оренди ТЗ, то тоді застосовуватиметься офіційний курс НБУ (щодо вартості, що не була раніше сплачена) на дату здійснення операції (нарахування орендної плати). Документом, який підтверджує понесені витрати, зокрема податкові витрати, є акт про отримання орендних послуг (чи інший документ, визначений ЗЕД-договором). За вимогою пп. 153.1.3 ПКУ орендар на загальній системі оподаткування повинен здійснювати перерахунок курсових різниць за монетарними статтями за нормами П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Це, своєю чергою, вимагає від СГ за нормою п. 8 П(С)БО 21 визначити курсові різниці на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу (див. «ДК» №45/2013).
Увага: якщо орендодавцем автомобіля є нерезидент, що має офшорний статус (визначення терміна «нерезиденти, що мають офшорний статус»1 наводиться у п. 161.3 ПКУ), відповідно до пункту 161.2 ПКУ, до складу витрат включається не більше ніж 85% вартості послуг.
1 Перелік офшорних зон наводиться у Розпорядженні КМУ від 23.02.2011 р. №143-р.
У бухобліку нарахована орендна плата відображається у складі витрат звітного періоду залежно від напряму використання орендованого ТЗ (не виключено, що вона може бути складовою собівартості готової продукції, робіт, послуг).
Якщо орендодавець — юрособа
Вимоги ст. 160 ПКУ щодо сплати «нерезидентського податку» стосуються лише тих СГ-нерезидентів, які є юрособами, і не поширюються на фізосіб-нерезидентів, для яких передбачено окремі норми оподаткування, зокрема п. 170.10 ПКУ (про що далі). Отже, відповідно до п. 160.1 ПКУ, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 160 Кодексу. I серед таких доходів — лізингова (орендна) плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-орендодавця за договорами оперативного лізингу (оренди). Орендар автомобіля зобов'язаний утримувати податок з доходів за ставкою в розмірі 15% їх суми та за рахунок доходу нерезидента. Такий податок сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Адже за п. 3.2 ПКУ, якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору. Щоб скористатися таким правом (зокрема і звільненням від оподаткування доходу), слід дотримуватися ст. 103 та ст. 160 ПКУ (див. «ДК» №19/2013). Пам'ятайте, що відповідно до пп. 139.1.6 ПКУ «нерезидентський податок» не включається до витрат орендаря ТЗ.
У декларації з податку на прибуток (за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.09.2011 р. №1213) містяться відомості про суму податків, які утримуються при виплаті доходів нерезиденту, протягом звітного податкового періоду. У декларації ці відомості відображаються наростаючим підсумком з початку року в рядку 17 (з відображенням у додатку ПН).
Якщо орендарем є платник ЄП, вважаємо, його не звільнено від сплати «нерезидентського податку». У ст. 160 ПКУ висуваються вимоги застосування особливостей оподаткування нерезидентів до всіх резидентів. Платники ЄП належать до них. Хоча, враховуючи зміни, внесені Законом України від 24.10.2013 р. №657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень», зокрема до пп. 6 п. 1 р. I ПКУ (чинні з 01.01.2014 р.), вимога щодо сплати нерезидентського податку стосуватиметься лише СГ — платників податку на прибуток.
Якщо орендодавець — фізособа
Фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, є платником ПДФО згідно з пп. 162.1.2 ПКУ. Об'єктом оподаткування є сума орендної плати за автомобіль. I, як зазначено у пп. 170.10.1 ПКУ, доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів. А це означає, що нарахована сума орендної плати оподатковується за ставкою 15 або 17% — це залежить від суми орендного платежу. Якщо така сума перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17%.
На підприємство-орендаря покладаються всі функції податкового агента: нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО за рахунок виплаченого доходу та подавати податкову звітність (форма №1ДФ1). Плата за оренду автомобіля відображається у формі №1ДФ з ознакою доходу «106».
1 Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1020.
Увага! Слід зазначити, що виходячи з норм п. 119.2 ПКУ неподання, подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн (за таке саме порушення протягом року — штраф у розмірі 1020 грн).
Як було сказано вище, фізособа-нерезидент у цьому разі є платником ПДФО. А згідно з п. 63.2 ПКУ взяттю на облік чи реєстрації у контролюючих органах підлягають усі платники податків. За п. 63.5 ПКУ усі фізичні особи — платники податків реєструються шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків. Отже, якщо нерезидент отримує дохід в Україні (у наведеному випадку — орендні платежі), інформація про нього має міститися у Держреєстрі. Як наслідок, оформляючи договір оренди автомобіля, треба подбати про отримання реєстраційного номера фізособи-нерезидента.
Нормативна база
- ПКУ— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- МКУ — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. №4495-VI.
- Закон про ЗЕД — Закон УРСР від 16.04.91 р. №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність».
- Конвенція про тимчасове ввезення — Конвенція про тимчасове ввезення від 26.06.90 р., м. Стамбул.
- Порядок №1388 — Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 07.09.98 р. №1388.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»