Наша компанія надає будівельні послуги нерезиденту за кордоном — у Росії. Для цього було придбано товари в іншого нерезидента — у Німеччині. Звісно, ці товари ми не ввозили на митну територію України, а відразу відправили до Росії для використання у наданні будівельних послуг. Які будуть податкові наслідки таких специфічних операцій? Як показати у декларації з ПДВ та Реєстрі ПН постачання послуг нерезиденту за кордоном?
Надання будівельних послуг нерезиденту
Податок на прибуток
Дохід від операції з надання послуг слід визначати за загальним правилом, а саме: за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (абз. 2 п. 137.1 ПКУ).
Оскільки дохід від надання послуг, найімовірніше, буде отримано в інвалюті, слід застосовувати правила пп. 153.1.1 ПКУ. Отже, розмір суми доходу визначається за курсом НБУ:
на дату отримання авансу — у частині вартості, оплаченій перед постачанням послуги;
на дату визнання доходу — у частині вартості, не покритій передоплатою.
Тож, якщо спочатку за послуги було отримано аванс в іноземній валюті у повній сумі, дохід визначають за курсом НБУ на дату авансу. Якщо ж спочатку відбулося постачання послуги, а потім уже її оплата, дохід визначають за курсом НБУ на дату надання послуги. Але дата доходу визнається за датою складання акта (іншого підтвердного документа відповідно до умов, прописаних у ЗЕД-договорі).
У момент визнання доходів слід визнати і витрати, які сформують собівартість наданих послуг (п. 138.4 ПКУ).
Якщо будівельні послуги нерезиденту надано на умовах післяплати, то у бухобліку виникне дебіторська заборгованість — монетарна стаття1. Відповідно до норм п. 8 П(С)БО 21, за монетарними статтями потрібно визначати курсові різниці на дату балансу та на дату здійснення господарської операції, погашення (отримання від нерезидента оплати). Ми недарма згадали правила бухобліку, адже згідно з пп. 153.1.3 ПКУ у податковому обліку курсові різниці визначають за правилами бухобліку. Як наслідок, в обох видах обліку виникають доходи (додатне значення курсових різниць) або витрати (від'ємне значення курсових різниць).
Тож якщо курс на дату перерахунку (на дату балансу або погашення заборгованості) знижується, то курсові різниці, які виникнуть за дебіторською заборгованістю, збільшать у податковому обліку інші витрати. Якщо ж курс зростає, то потрібно збільшити інші доходи. У бухобліку курсові різниці за такою операцією відображають у складі інших операційних доходів (витрат)2.
У декларації з прибутку3 такі курсові різниці відображають у додатку IД, рядок 03.19 «Позитивне значення курсових різниць», або ж у додатку IВ, рядок 06.4.12 «Від'ємне значення курсових різниць згідно зі статтею 153 розділу III Податкового кодексу України».
1 Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21).
2 Про курсові різниці в бухгалтерському та податковому обліку і про обов'язковий та добровільний продаж інвалюти див. у «ДК» №40/2013.
3 Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, затверджена наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. №1213.
Податок на додану вартість
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ (п. 185.1 ПКУ).
Місце постачання послуг з проведення будівельних робіт визначається за пп. «б» пп. 186.2.2 ПКУ. У згаданому підпункті зазначено, що місцем постачання послуг є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном. А саме послуг:
— агентств нерухомості;
— з підготовки та проведення будівельних робіт;
— інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у т. ч. такого, що будується.
А отже, місцем надання будівельних послуг, з метою оподаткування ПДВ, буде місцезнаходження нерухомого майна — за умовами запитання це митна територія Росії. Як наслідок, будівельні послуги, надані нерезиденту, у згаданому у запитанні випадку не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Вхідний ПДВ, сплачений за придбаними товарами та послугами, які буде використано для надання будівельних послуг за кордоном, не потрапить до ПК з ПДВ. Адже такі товари та послуги не буде використано в оподатковуваних операціях (п. 198.4 ПКУ).
Послуги у Реєстрі ПН
Якщо послуга не є об'єктом оподаткування, то в розділі I Реєстру ПН така інформація відображається на підставі акта виконаних робіт (наданих послуг) чи іншого документа, а фактично на підставі документа бухобліку. Робиться це так:
у графі 1 записується порядковий номер, який відповідає порядковому номеру запису в Реєстрі ПН;
у графі 2 — дата формування документа, яким засвідчується надання послуг;
у графі 3 — номер бухгалтерського документа;
у графі 4 — вид документа згідно з позначенням «БО»;
у графі 5 — найменування (прізвище, ім'я, по батькові/за наявності/ — для фізособи) покупця-нерезидента;
у графі 6 — позначка «0», оскільки маємо справу з нерезидентом;
у графах 7, 13 відображається вартість наданих нерезиденту послуг у гривнях, обчислена за курсом НБУ, на дату першої події (формування акта про надання послуг або отримання попередньої оплати);
графи 8 — 12 не заповнюються (проставляється позначка «0»).
Будівельні послуги у декларації з ПДВ
Якщо місце поставки послуг визначено за межами митної території України, то такі операції слід показати в рядку 4 розділу I декларації з ПДВ1. Не забудьте відобразити таку операцію в таблиці 2 додатка Д6.
1 Форма декларації затверджена наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. №1492.
На думку автора, у цьому випадку надання послуг відображають за курсом НБУ на дату першої події (формування акта про надання послуг або отримання попередньої оплати). Адже саме так потрібно було би показати ПЗ з ПДВ, якби така операція була об'єктом оподаткування (наприклад, будівельні послуги надавалися на території України та оплачувалися нерезидентом в іноземній валюті).
Товари, використані для надання послуг
Податок на прибуток
Відповідно до пп. 153.1.2 ПКУ, витрати, понесені в інвалюті у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, перераховують у нацвалюту в частині:
їх вартості, яку не було оплачено раніше, — за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання;
їх вартості, яку було оплачена раніше, — за курсом НБУ, що діяв на дату здійснення оплати.
Тож якщо спочатку відбулася передоплата за товари, то їх первісну вартість слід формувати, перерахувавши суму (частину суми) інвалюти, яку було перераховано постачальнику за товари, за курсом НБУ на дату оплати.
Якщо ж спочатку було отримано товар, то первісну вартість товару визнають за курсом НБУ на дату придбання. Під датою придбання активу слід розуміти дату визнання активу, тобто дату його зарахування на баланс.
Але тут є певна особливість. Адже фактично товар ніхто не ввозитиме на митну територію України! То коли ж саме слід визнати його активом у бухобліку (та й у податковому теж)? На думку автора, у цьому випадку придбаний товар вважається активом підприємства починаючи з дати, коли до підприємства переходить право власності на нього. Такий момент варто чітко прописати у ЗЕД-контракті з нерезидентом-постачальником.
Якщо товари отримано від нерезидента на умовах післяплати, матимемо статті балансу про зобов'язання, які за п. 4 П(С)БО 21 є монетарними статтями. Як наслідок, відповідно до пп. 153.1.3 ПКУ, у податковому та бухгалтерському обліку, цілком можливо, виникнуть курсові різниці (див. вище). Якщо на дату перерахунку курс знижується, то курсові різниці, які виникнуть, збільшать у податковому обліку інші доходи. Якщо ж курс зростає, потрібно збільшити інші витрати.
У податковому (та й у бухгалтерському) обліку курсові різниці ніяк не вплинуть на первісну вартість товарів, а відобразяться в інших доходах або, відповідно, інших витратах.
Витрати, понесені на придбання товару, які формують собівартість придбаних товарів (а такі товари за умовами запитання формуватимуть собівартість послуги), відображають у момент визнання доходу від реалізації: у нашому випадку — будівельної послуги (п. 138.4 ПКУ). До речі, собівартість придбаних товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ПКУ). А отже, на думку автора, до собівартості потраплять і обов'язкові платежі, сплачені під час розмитнення товарів за кордоном за правилами відповідної країни (звісно, якщо резидент їх там сплачував самостійно). При цьому врахуйте, що сформована собівартість товарів фактично формуватиме собівартість послуги, яку й покажуть у бухгалтерському та податковому обліку як витрати у періоді отримання доходу від надання будівельних послуг.
Податок на додану вартість
Знову згадаймо п. 185.1 ПКУ, де зазначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, ввезення товарів на митну територію України, що підтверджується митною декларацією під час розмитнення товару та вивезення товарів за межі митної території України.
А в нашому випадку немає ввезення товарів на митну територію України. Крім того, немає й поставки товарів на території України. Товари взагалі не перетинатимуть кордон України, тож операція імпорту без ввезення не потраплятиме під об'єкт оподаткування ПДВ. А у разі купівлі у нерезидента товару без його ввезення на митну територію України нараховувати ПДВ не треба.
Крім того, оскільки нічого не ввезено, то нічого й вивозити: товар уже за кордоном. Тож постачання такого товару нерезиденту теж не буде об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до п. 185 ПКУ, адже не було вивезення товарів за межі митної території України. Отже, і під час такої операції не потрібно нараховувати ПДВ.
Нормативна база
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»