Платежі до бюджету

Наказом №609 від 22.10.2013 р. Міндоходів затвердило новий порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів (далі — Порядок №609, див. «ДК» №48/2013). Цей наказ набирає чинності з 26.11.2013 р. — дня його офіційного опублікування¹. Його попередник, Порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, затверджений наказом МФУ від 07.07.2012 р. №817, втратив чинність 26.11.2013 р. на підставі наказу МФУ від 08.10.2013 р. №864.

Порядок заповнення полів реквізиту «Призначення платежу»

Отже, Порядок №609 описує правила заповнення реквізиту «Призначення платежу» в документах, зокрема на переказ безготівкових коштів до бюджету, у разі здійснення готівкових платежів до бюджету через каси банків, під час сплати митних платежів та ЄСВ.

¹ Опублікований в «Офіційному віснику України» від 26.11.2013 р. №89.

Всього у реквізиті «Призначення платежу», як і раніше, є сім полів (див. таблицю). Але зміни щодо заповнення поля «Призначення платежу» розрахункового документа все ж таки є. Правила їх заповнення встановлено у п. 1 Порядку №609. Зверніть увагу: не допускаються пропуски (пробіли) між словами та службовими знаками (п. 2 Порядку №609).

У полі №1 друкується службовий знак «*» — ознака платежу.

У полі №2 зазначається код виду сплати. Список цих кодів наведено у додатку до Порядку №609. Проте не всі із перерахованих там кодів використовують СГ — платники податків, зборів та ЄСВ, а лише ті, які зазначено «*». Починаючи з поля №2 і до останнього поля №7, на початку кожного поля, перед його вмістом, необхідно друкувати розділовий знак «;», який відокремлює одне поле від іншого.

У полі №3 друкується інформація, за допомогою якої можна однозначно ідентифікувати СГ, за якого сплачується платіж. Це може бути:

а) код СГ — юрособи за ЄДРПОУ — 8 цифр. Якщо код ЄДРПОУ менший від 8 цифр, його доповнюють зліва нулями до потрібних 8 цифр;

б) реєстраційний номер облікової картки платника податків (завжди 10 цифр), якщо СГ є фізичною особою. Якщо СГ внаслідок своїх релігійних переконань відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомив про це відповідний орган Міндоходів і має відповідну позначку у паспорті, то в цьому полі зазначаються серія і номер паспорта громадянина України (разом, без пробілів, наприклад: АБ123456);

в) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється Міндоходів згідно з п. 2.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом МФУ від 09.12.2011 р. №1588. Цей номер завжди має 9 цифр.

Увага: з 26.11.2013 р. у полі №3 обов'язково повинен зазначатися один із перерахованих кодів (номерів). Згідно з попереднім порядком ці коди (номери) зазначалися лише у разі сплати платежу СГ третьою особою. Тепер же порядок став єдиним для всіх випадків.

У полі №4 наводиться пояснювальна інформація про призначення платежу у довільній формі. Кількість знаків у цьому полі обмежено лише системою електронних платежів НБУ. Оскільки символ «;» використовується як службовий розділовий знак між полями, то всередині поля №4 його не має бути. Якщо платіж до бюджету здійснюється в іноземній валюті, у полі №4 обов'язково має міститися відповідний код класифікації доходів бюджету. Хоча у п. 1 Порядку №609 дозволено заповнювати поле №4 у довільній формі, у п. 3 Порядку №609, у прикладах «д» і «е» ми бачимо доволі формалізований зразок його заповнення під час сплати до бюджету платежів за оренду державного майна. Під час сплати платежів з орендної плати за землю поле №4 заповнюється за прикладом «а» у п. 3 Порядку №609.

Поля №5 і №6 заповнюють органи Держказначейства під час перерахування сум ПДВ, що відшкодовуються платникові ПДВ, а також під час повернення помилково або надміру зарахованих сум до бюджету. У цих випадках у полі №5 ми можемо побачити дату висновку, згідно з яким робиться таке перерахування, а в полі №6 — його номер.

I нарешті, поле №7 — це резервне поле, яке можуть заповнювати платники податків або органи Держказначейства під час розрахунків згідно з окремими рішеннями КМУ, оплати податкових векселів тощо.

Приклад 1 ТОВ «Міра» сплачує податок з доходів фізичних осіб за найманих працівників. Код ЄДРПОУ 11112222, період сплати — листопад 2013 р. Поле «призначення платежу» буде заповнене таким чином:

*;101;11112222;ПДФО з найманих працівників за листопад 2013 р.;;;

Приклад 2 ТОВ «Міра» сплачує ПДВ за дочірнє підприємство ТОВ «Дельта». Код ЄДРПОУ ТОВ «Дельта» 88889999, період сплати — листопад 2013 р. Поле «призначення платежу» буде заповнене таким чином:

*;101;88889999;ПДВ за листопад 2013 р. по ТОВ «Дельта»;;;

Незважаючи на те що цей платіж здійснюється з рахунка ТОВ «Міра», він буде врахований у рахунок погашення грошового зобов'язання ТОВ «Дельта».

Приклад 3 Розглянемо заповнення реквізиту «Призначення платежу» у разі сплати грошового зобов'язання з ЄСВ за листопад 2013 р. ТОВ «Альфа», код ЄДРПОУ 1112223 (див. таблицю).

Таблиця

У платіжному дорученні реквізит «Призначення платежу» матиме такий вигляд:

*;101;01112223;ЄСВ за листопад 2013 р.;;;

Оскільки код ЄДРПОУ ТОВ «Альфа» складається з 7 цифр, зліва буде додано нуль для збільшення кількості цифр до 8.

Приклад 4 У грудні 2013 р. ТОВ «Міра» погашає податковий борг з ПДВ за 2012 р. Код за ЄДРПОУ ТОВ «Міра» — 11112222. Поле «призначення платежу» буде заповнене таким чином:

*;054;11112222;погашення податкового боргу з ПДВ за 2012 р.;;;

Якщо ТОВ «Міра» допустить помилку у заповненні поля «призначення платежу», цей платіж буде зараховано за кодом 101 як поточне зобов'язання з ПДВ за листопад 2013 року, а не в рахунок погашення боргу, що утворився 2012 р.

У пункті 3 Порядку №609 наведено кілька прикладів заповнення реквізиту «Призначення платежу» для безготівкових платежів до бюджету. На думку автора, у цих прикладах щодо поля №4 наведено недостатньо докладну інформацію, зокрема у прикладах «а» і «б». Очевидно, що лише зазначення звітного періоду повністю, у т. ч. і року, за який здійснюється оплата (чого не було зазначено у цих прикладах) допоможе платникові податків точніше ідентифікувати платіж.

У разі сплати платежів готівковими коштами через відділення банків реквізит заяви на переказ готівки «Призначення платежу» також заповнюється способом, зазначеним у п. 1 Порядку №609 (п. 4 Порядку №609). У цьому випадку зазначати інформацію у полі №3 також обов'язково. До його заповнення слід поставитися особливо уважно, оскільки саме це поле використовуватиметься для ідентифікації платника. Якщо його заповнити з помилками, платіж не буде перераховано за призначенням.

У пункті 5 Наказу №609 наведено приклади заповнення призначення платежу у разі здійснення митних платежів, у п. 6 Порядку №609 — у разі сплати ЄСВ. Як бачимо із прикладів, і в цих випадках призначення платежу зазначається в порядку, встановленому п. 1 Порядку №609. Під час сплати ЄСВ ми також рекомендуємо зазначати у полі №4 звітний період повністю — із зазначенням місяця і року.

Кожен вид платежу і кожен код виду сплати слід оформляти окремим платіжним документом (п. 7 Порядку №609). У більшості випадків ця вимога виконується ще й тому, що для кожного виду платежу відкрито окремий бюджетний рахунок.

Відповідальність за недотримання Порядку №609

Особливу цікавість викликає пункт 8 Порядку №609. У ньому зазначено, що у разі заповнення реквізиту платіжного документа «Призначення платежу» з порушенням вимог Порядку №609 (таким порушенням може вважатися навіть проставлення зайвого пробілу) банк приймає такий документ до виконання, але при цьому вважатиметься, що платник податків сплачує грошове зобов'язання з кодом виду сплати «101». Очевидно (хоча це прямо не зазначено у Порядку №609), за тим видом бюджетного платежу, на рахунок якого здійснено платіж. Наприклад, платник сплачує суму податку на прибуток, донараховану за наслідками документальної перевірки з кодом 132. У призначенні платежу він робить помилку (не друкує три останні символи «;»). У цьому випадку такий платіж має бути зараховано як сплату податку на прибуток з кодом 101, навіть якщо на момент сплати нарахованого зобов'язання з цього податку немає (його не було визначено платником податку самостійно у поданій декларації). При цьому сума податку, донарахована за результатами перевірки і зазначена в отриманому платником податку повідомленні-рішенні, залишиться несплаченою.

На практиці цю норму може бути виконано лише у тому випадку, якщо на один і той самий бюджетний рахунок можуть зараховуватися платежі з різними кодами виду сплати, серед яких є і 101. А як бути, якщо на будь-який бюджетний рахунок платіж з кодом 101 не може бути зарахований, а СГ помилився у заповненні призначення платежу? Наприклад, СГ сплачує авансовий платіж згідно зі ст. 299 МКУ на рахунок митниці, відкритий в органах Держказначейства. Код виду сплати — 350. Якщо СГ припуститься помилки у заповненні призначення платежу, такий платіж не може бути зарахований з кодом 101. Аналогічною є ситуація зі сплатою адміністративного штрафу (код 121), який сплачується на окремий бюджетний рахунок і поточних платежів за визначенням бути не може. Порядок №609 не дає відповіді на це запитання, і що буде з такою помилково перерахованою сумою, наразі незрозуміло.

Крім того, у п. 131.2 ПКУ регламентовано порядок обліку сум податкового боргу, які сплачує платник податків. Так, при погашенні суми податкового боргу (або його частини) кошти насамперед зараховуються у рахунок податкового зобов'язання, потім — у рахунок погашення штрафів та в останню чергу — у рахунок пені. Якщо СГ не дотримується такої черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (або визначає з порушенням Порядку №609), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл такої суми в порядку, визначеному п. 131.2 ПКУ. Але в п. 8 Порядку №609 йдеться про те, що при порушенні цього порядку платіж має бути зараховано у рахунок поточних платежів з кодом «101». Як виконуватиметься на практиці ця норма, якщо, наприклад, поточних платежів немає (СГ тимчасово не провадить діяльність, але має податковий борг)? Чи вважатиметься такий платіж надміру сплаченою сумою податків, при тому, що податковий борг не буде погашено? Така сама ситуація може виникнути під час сплати грошових зобов'язань, визначених за результатами перевірки (коди 130 — 135), під час сплати авансових внесків на суму дивідендів (код 125). В останньому випадку помилка у призначенні платежу (у т. ч. зайвий пробіл) може призвести до того, що замість авансового платежу на суму дивідендів буде зараховано сплату поточного податку на прибуток. Це може спричинити штрафні санкції згідно зі ст. 126 ПКУ.

Як бачимо, немає єдності у застосуванні п. 8 Порядку №609. В одних випадках він є непридатним з об'єктивних причин, в інших — може тягнути за собою суворі наслідки у вигляді штрафних санкцій. Проте чи настільки все сумно, покаже практика застосування Порядку №609. Також сподіваємося на роз'яснення Міндоходів щодо зазначених питань.

Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»