У «ДК» №15/20131 ми вже розглянули, хто з підприємців — платників єдиного податку повинен включати до оподатковуваного доходу суму кредиторської заборгованості, за якою минула позовна давність. Сьогодні поговоримо про особливості поводження з кредиторською заборгованістю, за якою минув строк позовної давності, тих підприємців, які не включають такі суми до доходу.
Як сказано у п. 292.3 ПКУ, до доходу підприємців — платників ЄП 3-ї та 5-ї груп, які є платниками ПДВ, включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Та постає запитання: що робити з кредиторською заборгованістю, за якою минув строк позовної давності, підприємцям, які перебувають у 1-й та 2-й групах ЄП, а також підприємцям 3-ї і 5-ї груп, які не є платниками ПДВ? Глава 1 розділу XIV ПКУ відповіді на це запитання не дає. Але виходячи з норм п. 292.3 ПКУ, таким сумам не місце у доході платника ЄП. До речі, до 01.07.2012 р. усі платники ЄП2 незалежно від групи включали кредиторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності, до доходу.
На перший погляд, підприємцям, які не підпадають під норми п. 292.3 ПКУ, нема чого хвилюватися. Але тут варто пригадати норми пп. 2 п. 297.1 ПКУ, де наголошено, що платник ЄП звільняється від обов'язку нарахування, сплати і подання податкової звітності з ПДФО у частині доходів (об'єкта оподаткування), отриманих унаслідок господарської діяльності фізособи та оподаткованих за нормами глави 1 розділу XIV ПКУ. А як ми вже з'ясували, сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності та яку списують, не потрапить до доходу та не буде оподаткована ЄП у підприємців 1-ї та 2-ї груп та 3-ї і 5-ї груп, які не є платниками ПДВ. А отже, такий дохід повинен підпадати під оподаткування ПДФО як дохід звичайної фізособи.
Крім того, варто врахувати приписи пп. 164.2.7 ПКУ. Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи включається сума заборгованості3 фізособи за укладеним нею цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50% місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (на 2013 р. — 573,50 грн). При цьому саме на фізособу (у нашому випадку — підприємця на ЄП) покладено обов'язок сплатити податок з такої списаної кредиторської заборгованості.
1 Стаття «Кредиторська заборгованість у платників ЄП», у якій було розглянуто основні юридичні моменти щодо порядку визначення строку позовної давності.
2 Зміни до п. 292.3 ПКУ внесено Законом України від 24.05.2012 р. №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм».
3 Крім сум податкової заборгованості, за якою минув строк позовної давності згідно з розділом II ПКУ.
Дохід, що виникає від списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фізособа показує у річній податковій декларації, яку подає до 1 травня року, наступного за звітним.
Звичайно, дехто з підприємців може зауважити: навіщо самому нараховувати дохід та сплачувати ПДФО? Адже підприємець — платник ЄП не веде бухобліку, а тому податківці, найімовірніше, не виявлять наявності кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Але завважте, що податківці можуть виявити дебіторську заборгованість або факт її списання у вашого контрагента і вже на підставі отриманої інформації донарахувати вам суму до сплати податку на прибуток, та ще й санкції. Тож краще дотримуватися букви закону та нарахувати дохід за кредиторською заборгованістю самостійно. Хоча, звісно, вибирати вам.
Та у допитливих підприємців виникне ще одне запитання: чи завжди слід оподатковувати «кредиторку» податком на доходи фізосіб? На думку автора — не завжди. Розглянемо випадки оподаткування товарної та грошової кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, окремо.
Грошова кредиторська заборгованість
Якщо теперішній платник ЄП при отриманні попередньої оплати за товари (роботи, послуги) перебував на ЄП, суми отриманих коштів уже потрапили йому до оподатковуваного доходу. Отже, податок з них уже було сплачено, а подвійного оподаткування допускати не слід.
Проте податківці, найімовірніше, не дотримуватимуться такого ліберального підходу і вимагатимуть віднесення сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, до загального річного оподатковуваного доходу. Між іншим, частка здорового глузду в таких твердженнях є. Адже найближчими роками кредиторська заборгованість, яку будуть списувати підприємці на ЄП, була сформована ще в часи, коли діяли дещо інші правила оподаткування ЄП, встановлені Указом №7271. Та й ставки ЄП були іншими, особливо порівнюючи з теперішнім оподаткуванням платників ЄП 3-ї та 5-ї груп. Тож суми податку до бюджету потрапили в іншому розмірі, ніж зараз можуть потрапити при застосуванні податку на доходи за ставкою 15% (або 17%).
1 Указ Президента від 03.07.98 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
На майбутнє зазначимо, що суми отриманих авансів за товари (роботи, послуги), які будуть нині оподатковані ЄП за правилами, прописаними у главі 1 розділу XIV ПКУ, в момент списання грошової кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, на думку автора, оподатковувати не потрібно. Адже це теж буде подвійним оподаткуванням. Хоча тут і податки, і ставки будуть різними, і хтозна, як вирішать податківці в конкретних ситуаціях.
Якщо ж підприємець у періоді отримання авансу за товари (роботи, послуги) перебував на загальній системі оподаткування, то, на думку автора, тут уже підстав двічі оподатковувати податком на доходи один і той самий дохід немає. Адже згідно з п. 177.2 ПКУ до доходу фізсособи, яка перебуває на загальній системі оподаткування, потрапить саме сума виручки у грошовій формі від реалізації товарів (робіт, послуг). Тож така «кредиторка» уже одного разу оподатковувалася податком на доходи.
Товарна кредиторська заборгованість
Якщо підприємець отримав товар (роботи, послуги) і не заплатив за нього, виникає товарна кредиторська заборгованість. При отриманні товару жодних податкових наслідків за ПКУ немає — як у тих, хто перебував на сплаті ЄП при виникненні кредиторської заборгованості, так і в тих, хто був на загальній системі оподаткування. Отже, виходить, що у момент списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, таку суму слід включити до річного оподатковуваного доходу (з урахуванням пп. 164.2.7 ПКУ).
Та виникає закономірне питання: яку саме суму «кредиторки» треба ставити у дохід — з ПДВ чи без (звісно, у разі заборгованості за отримані товари (роботи, послуги) від платника ПДВ)?
На жаль, чіткої відповіді на це запитання у ПКУ чи інших нормативних або роз'яснювальних актах немає. Хоча у ЄБПЗ, підкатегорія 240.04, є роз'яснення від податківців, з якого, на думку автора, випливає, що сума ПДВ (за наявності), яка міститься у загальній сумі кредиторської заборгованості (яку списують), включається до доходу, за умови що юрособа не є платником ПДВ. Попри те що це роз'яснення стосується юросіб, на думку автора, його варто використати за аналогією і підприємцям на ЄП. Хоча краще все-таки звернутися до своєї податкової інспекції за додатковим роз'ясненням.
Думка податківців
Залежно від того, чи зареєстрований платник єдиного податку платником податку на додану вартість та сплачує податок на додану вартість або включає податок на додану вартість до складу єдиного податку, нормами п. 293.3 ст. 293 ПКУ встановлені ставки єдиного податку для платників єдиного податку четвертої і шостої груп.
Таким чином, юридична особа — платник єдиного податку включає до складу доходу суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, без податку на додану вартість, за умови що така юридична особа — платник єдиного податку зареєстрована платником податку на додану вартість.
Підкатегорія 240.04 ЄБПЗ
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»