Літня пора — час, коли чимало товаровиробників заробляють, продаючи свої товари шляхом виїзної торгівлі (на ринках, ярмарках). Це чудова можливість як збільшити виручку, так і репрезентувати товар новим покупцям. Але під час здійснення таких торговельних операцій варто пам'ятати про їхні певні особливості.
Головним документом, що регулює порядок проведення торговельної діяльності на виїзді, є Правила №369. Адже за своєю суттю виїзна торгівля є різновидом роздрібного продажу товарів за межами основного приміщення (магазину, складу) через засоби пересувної мережі: автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо (пункти 3 та 21 Правил №369).
Згідно з п. 21 Правил №369, у разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, а також відомостей про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю. Так, для юридичної особи на табличці слід зазначити найменування, місцезнаходження і номер телефону, для фізособи-підприємця — прізвище, ім'я та по батькові, номер свідоцтва про державну реєстрацію і найменування органу, що здійснив таку реєстрацію. Такі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови (див. Закон України від 03.07.2012 р. №5029-VI «Про засади державної мовної політики»).
Додатково зазначимо, що на кузовах автомагазинів, автокафе, авторозвозок, автопричепів, автоцистерн має бути нанесено фарбою чіткий напис про найменування, адресу суб'єкта господарювання, номер точки пересувної торговельної мережі та номер телефону суб'єкта господарювання. Крім того, на автотранспорт, що перевозить продовольчу сировину та продовольчі товари для дрібнороздрібної торговельної мережі, має бути оформлено санітарний паспорт (п. 21 Правил №369).
Відповідно до п. 8 ст. 3 Закону про РРО та ч. 3 ст. 15 Закону про права споживачів, реалізовувати товар можна лише за наявності цінника на нього у грошовій одиниці України (гривнях). Крім того, в абз. 2 п. 20 Порядку №833 встановлено, що роздрібні торговці повинні зазначати ціни на товари та продукцію на ярликах (цінниках) або у покажчиках цін. Тож при реалізації товарів під час виїзної торгівлі на них слід оформити цінники. За докладними вказівками щодо оформлення цінників потрібно звернутися до Iнструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затвердженої наказом МЗЕЗторгу від 04.01.97 р. №2.
Обмеження щодо виїзної торгівлі
У Правилах №369 прописано обмеження щодо провадження виїзної торгівлі. Зокрема, через дрібнороздрібну торговельну мережу (а отже, і під час виїзної торгівлі) дозволяється реалізація продовольчих і непродовольчих товарів тільки нескладного асортименту, яка проводиться згідно з правилами їх продажу. Торгівля продовольчими та непродовольчими товарами в одному дрібнороздрібному торговельному пункті дозволяється лише за умови, що продовольчі товари фасовані, мають герметичну (непошкоджену) упаковку і при цьому додержується принцип товарного сусідства (пункти 4 та 6 Правил №369).
Чого не можна
При виїзній торгівлі заборонено реалізовувати:
— продовольчі товари, якщо при їх продажу відсутні умови для дотримання санітарних норм і правил, а також для додержання температурних режимів, умов зберігання та продажу;
— нефасовані й неупаковані продовольчі товари з розносок, лотків, столиків, корзин та неспеціалізованого транспорту, крім картоплі, овочів, фруктів, плодів, ягід, баштанних культур у період сезонного продажу, а також морозива та квітів;
— алкогольні напої (крім автомагазинів системи споживчої кооперації, що здійснюють виїзну торгівлю в сільській місцевості);
— тютюнові вироби через засоби пересувної мережі (за винятком автомагазинів, автокафе, авторозвозок, лавок-автопричепів системи споживчої кооперації, що здійснюють продаж у сільській місцевості);
— тютюнові вироби без марок акцизного збору;
— технічно складні та великогабаритні товари;
— тканини, взуття (крім домашнього та робочого), швейні вироби (крім робочого одягу й головних уборів для літнього сезону) та вироби верхнього трикотажу, що потребують примірювання;
— дорогоцінні метали, коштовне каміння та вироби з них;
— вогненебезпечні товари побутової хімії, піротехнічні іграшки, паливно-мастильні матеріали (крім тих, що реалізуються через авторозвозки системи споживчої кооперації);
— об'єкти санітарних заходів*.
Пункт 8 Правил №369
* Об'єкти санітарних заходів — харчові продукти, у т. ч. для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів, допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів (ст. 1 Закону України від 24.02.94 р. №4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).
Під час виїзної торгівлі не дозволено реалізовувати товари, вільний продаж яких заборонено, а також ті, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або прописано з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також ті, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.
Продавати продовольчі товари, готові до вжитку, а також ті, що швидко псуються: овочі й фрукти, м'ясо й м'ясопродукти, молоко, молокопродукти, майонез, морозиво, харчові жири, сир, яйця курячі харчові, рибу й риботовари та інші за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) можна (п. 30 Порядку №833, п. 23 Правил №369):
— у відведених для цього місцях за наявності в суб'єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм;
— за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання й санітарних норм;
— за наявності відповідного інвентарю та обладнання, холодильного устаткування.
Згідно з п. 27 Правил №369, пункти дрібнороздрібної торговельної мережі, які торгують напоями на розлив, продовольчими товарами та продукцією ресторанного господарства без упаковки, мусять бути підключеними до водопровідної та каналізаційної мережі, мати: місця для миття рук, обладнання, інвентар (або посуд одноразового використання), комплект миючих і дезінфікуючих засобів, дозволених Міністерством охорони здоров'я України, бачки з кришками для збирання відходів. Прилавки мусять закриватися водонепроникними матеріалами.
Продавати харчові продукти й напої із застосуванням одноразового посуду дозволено лише за наявності ємностей для його збору й подальшої утилізації. Ну і, звичайно, одноразовий посуд забороняється використовувати повторно.
На кожну партію продовольчих товарів, готових до вжитку, а також тих, що швидко псуються, потрібен відповідний супровідний документ (звісно, якщо цього вимагає законодавство), що підтверджує їх якість та безпеку, із зазначенням найменування товару, виробника, його адреси, дати виробництва (виготовлення), строку придатності (п. 30 Порядку №833).
Вище ми розповіли лише про основні вимоги до реалізації продовольчих товарів. Крім того, слід враховувати вимоги Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки від 11.07.2003 р. №185, а в разі торгівлі непродовольчими товарами — Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки від 19.04.2007 р. №104.
Документи на товари для виїзної торгівлі
Працівники пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі на товари, що одержані для продажу, якщо це передбачено законодавством, повинні мати:
- товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, заборні листи тощо із зазначенням назви, сорту, кількості, ціни та загальної вартості товару;
- документи, згідно з якими надійшли товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, з позначенням реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний товар;
- копії гігієнічних висновків, засвідчених печаткою суб'єкта господарювання, від якого одержані ці товари, стосовно товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров'я України переліку;
- документи, що засвідчують відповідність якості товарів до вимог нормативних документів (для імпортних товарів — копії сертифікатів, викладені мовою країни-експортера і українською або російською мовою та засвідчені печаткою суб'єкта господарювання, від якого одержані ці товари).
Суб'єкт господарювання, у підпорядкуванні якого є пункти дрібнороздрібної торговельної мережі, зобов'язаний мати на всі товари, що реалізуються в цих пунктах, зазначені вище документи.
Пункт 28 Правил №369
Торговий патент на виїзну торгівлю
Насамперед зазначимо, що платники єдиного податку звільняються від сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (придбання торгового патенту) (пп. 5 п. 297.1 ПКУ та пп. 267.1.3 ПКУ). Також від цього збору звільняються (у частині провадження торговельної діяльності) і платники фіксованого сільськогосподарського податку (пп. «г» п. 307.1 ПКУ).
А от підприємці на загальній системі оподаткування та юрособи — платники податку на прибуток повинні на кожен пункт продажу товарів за готівку (чи з використанням платіжної картки) отримати торговий патент. Але із цього правила є винятки, які встановлено пп. 267.1.2 ПКУ.
Підприємство завжди може для виїзної торгівлі на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах отримати короткостроковий торговий патент (пп. 267.4.7 ПКУ). Сплатити збір за отримання такого торгового патенту слід не пізніше ніж за один календарний день до початку виїзної торгівлі (абз. «а» пп. 267.5.2 ПКУ). Сума збору за короткостроковим торговим патентом становить 0,02 розміру мінімальної зарплати (пп. 267.3.8 ПКУ).
Крім того, у певних випадках можна отримати пільговий торговий патент — див. п. 267.2 ПКУ. Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної зарплати щороку (пп. 267.3.7 ПКУ).
Для придбання торгового патенту потрібно подати заявку до органу державної податкової служби за місцем сплати збору (пп. 267.4.1 ПКУ). Місце сплати збору визначається згідно з пп. 267.5.1 ПКУ. Зокрема, збір за торговий патент для здійснення торгівлі на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, слід сплатити за місцем провадження такої торгівлі (пп. «ґ» пп. 267.5.1 ПКУ). А платники збору, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, сплачують збір за місцем своєї реєстрації.
Згідно з пп. 267.6.1 ПКУ, оригінал торгового патенту має бути розміщений на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях. Торговий патент має бути відкритий та доступний для огляду (пп. 267.6.2 ПКУ). Для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів (пп. 267.6.3 ПКУ).
Розрахунки при виїзній торгівлі
Порядок проведення розрахунків під час виїзної торгівлі залежить від того, хто торгує та що продає.
Так, якщо товар реалізує приватний підприємець — платник єдиного податку, то РРО чи розрахункові книжки (далі — РК) при розрахункових операціях йому використовувати не потрібно (відповідно до п. 6 ст. 9 Закону про РРО). При отриманні готівки він може як розрахунковий документ видавати покупцеві товарний чек1 або квитанцію від прибуткового касового ордера (далі — ПКО). Докладніше про оформлення розрахункових операцій підприємцем на ЄП читайте у «ДК» №11/2013.
1 Встановленої форми немає, але роз'яснення щодо того, які саме реквізити повинні бути у товарному чеку, можна знайти у листі ДПАУ від 27.04.2011 р. №7966/6/23-7015/515 (див. «ДК» №28/2011).
Якщо ж торгівлю провадять підприємці на загальній системі оподаткування або юрособи, то порядок проведення розрахункових операцій буде складнішим.
Звернімося до п. 1 ст. 3 Закону про РРО, де зазначено, що суб'єкти господарювання (зокрема, і приватні підприємці), які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи касові апарати з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом про РРО, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку РК.
Під розрахунковою операцією слід розуміти приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону про РРО).
Отже, юрособам та підприємцям на загальній системі оподаткування під час проведення розрахунків за товари слід використовувати РРО навіть у випадку виїзної торгівлі (при виїзній торгівлі — краще портативний РРО). Але статтями 9 та 10 Закону про РРО передбачено певні винятки з обов'язкового застосування РРО та РК при проведенні розрахунків.
Перше, що впадає в око, — це правило з п. 1 ст. 9 закону про РРО. Цим пунктом передбачено, що підприємства мають право не застосовувати при розрахунках РРО та РК, якщо вони одночасно дотримуються таких трьох вимог:
1) реалізують продукцію власного виробництва або надають послуги;
2) не є підприємствами торгівлі чи громадського харчування;
3) приймаючи готівку через касу, застосовують ПКО та видають клієнтам квитанції до них.
Дотримання трьох наведених вище вимог дає право підприємству під час розрахунків не використовувати РРО та РК. Та складність виникає в оформленні ПКО при проведенні розрахункової операції. Адже це тягне за собою певні витрати (оскільки слід буде виписати багато ПКО), та й потрібно, щоб на місці виїзної торгівлі був присутній головний бухгалтер (для підписання КО), а у разі повернення товару/коштів — ще й директор (для оформлення видаткового касового ордера при виплаті коштів за повернутий товар), а це малоймовірно. Тому цей варіант уникнення застосування РРО та РК при розрахунках не зовсім практичний.
Також, згідно зі ст. 9 Закону про РРО, без застосування РРО та РК можна торгувати у випадках:
— продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до ПКУ (види діяльності, які провадяться з придбанням пільгового торгового патенту, прописані в п. 267.2 ПКУ);
— продажу з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50% загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів (п. 10 ст. 9 Закону про РРО);
— продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів (п. 11 ст. 9 Закону про РРО).
Якщо перелічені вище пункти так і не дали вам можливості уникнути використання при розрахунках РРО, то можуть стати у пригоді ст. 10 Закону про РРО та Постанова №1336.
Уважно проаналізувавши пункти 2 та 3 Переліку №1336, доходимо висновку, що при виїзній торгівлі РРО можна не застосовувати незалежно від асортименту товарів, але потрібно вести зареєстровані в установленому порядку КОРО і РК. А покупцеві при проведенні розрахункової операції слід видавати розрахункові квитанції від РК.
Додатково потрібно пам'ятати про встановлений граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій із продажу товарів (надання послуг) без РРО, який для пунктів 2 та 3 Переліку №1336 визначено в сумі 200 тис. грн на підприємство (п. 2 Постанови №1336). Зазначимо, що після перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій вам необхідно у місячний строк перейти на застосування РРО при реалізації товарів під час виїзної торгівлі.
А якщо облаштувати місце виїзної торгівлі РРО не проблема, продавець може оформляти розрахунки, зокрема, за допомогою портативного РРО (попередньо зареєстрованого у податковій та переведеного у фіскальний режим) та видавати покупцю касовий чек (форма №ФКЧ-1).
Реєстрацію РРО, РК та КОРО, таких потрібних для проведення розрахункових операцій, проводять на кожен об'єкт виїзної торгівлі в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємницької діяльності. А якщо він обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків, — то за місцем податкового обліку (п. 2.2 Порядку реєстрації РРО та пункти 2.1 і 3.1 Порядку реєстрації КОРО та РК). При цьому касові апарати, призначені для виїзної торгівлі, не треба ставити на облік у ДПС за місцем застосування (п. 2.2 Порядку реєстрації РРО та пункти 2.1 і 3.1 Порядку реєстрації КОРО та РК).
Працівники на виїзній торгівлі
Часто підприємства (підприємці) розпочинають торгівлю у дні, які є вихідними як для більшості населення (а отже, покупців), так і для самого продавця (згідно з графіком його роботи). При цьому для реалізації своїх товарів залучають своїх працівників, для яких вихідний — це день відпочинку. Проте нагадаємо, що ст. 71 КЗпП забороняє залучати працівників до роботи у вихідні дні, крім деяких виняткових випадків, до яких, на жаль, виїзну торгівлю не відносять.
Та все ж, на думку автора, ця норма не діє в тому випадку, коли працівник не заперечує й добровільно погоджується працювати у свій вихідний (на таку думку, зокрема, наштовхує лист Мінфіну України від 20.01.2007 р. №31-18030-07-10/854, див. «ДК» №48/2007). Звичайно, у цьому випадку варто отримати письмову згоду працівника. Наприклад, про свою згоду працівник зазначить у наказі про скерування на роботу у вихідний день, де зробить напис «Згоден», зазначить дату та поставить свій підпис.
Зауважимо, що незважаючи на те, що у цьому листі не згадується про обмеження щодо застосування праці працівників у вихідні дні, все ж таки, на думку деяких бухгалтерів та спеціалістів, залучення працівника до роботи у його вихідний (крім випадків з ч. 2 ст. 71 КЗпП) буде порушенням трудового законодавства. Тому, на думку автора, можна, наприклад, перед виїзною торгівлею отримати заяву працівника про надання відгулу з відпрацюванням у вихідні дні. У такому випадку порушення трудового законодавства не буде. Адже працівник сам вибрав собі дні відпрацювання, а працедавець вирішив залучити його в такі загалом неробочі дні до виїзної торгівлі.
У разі скерування працівника на виїзну торгівлю до іншого населеного пункту така поїздка вважатиметься відрядженням (п. 1 р. I Iнструкції про відрядження1). У цьому випадку працівник має право на такі гарантовані компенсації й виплати:
— за роботу у вихідний день працівникові слід виплатити у подвійному розмірі середній заробіток або, за його бажанням, надати інший день відпочинку (ст. 72 та 107 КЗпП, див. також лист Мінфіну України від 20.01.2007 р. №31-18030-07-10/854);
— за дні відрядження працівникові видають добові (ст. 121 КЗпП);
— передбачено також компенсацію витрат на проїзд до місця відрядження й назад та за місцем відрядження;
1 Нормами Iнструкції про відрядження можна (але не обов'язково) довідково керуватись і звичайним (не бюджетним) підприємствам. На це вказують, зокрема, і податківці в листі від 31.03.2012 р. №5742/6/15-1415 (див. «ДК» №25/2012).
— компенсують витрати на проживання під час відрядження (ст. 121 КЗпП).
Звісно, якщо виїзна торгівля провадиться в межах населеного пункту, де працює робітник, відрядження не оформлюється. А за те, що працівник працює у вихідний, він має право на виплату у подвійному розмірі середнього заробітку або, за бажанням, отримати інший день відпочинку (ст. 72 КЗпП).
Відповідальність за порушення
Згідно зі ст. 155 КпАП, за порушення правил виїзної торгівлі до найманих працівників або до підприємців, які торгують самостійно, можуть застосувати адмінштраф у розмірі від 1 до 10 н. м. д. г. (від 17 до 170 грн). Якщо ж протягом року ви вже притягувалися до адміністративної відповідальності за таке порушення, готуйтеся до значніших санкцій — від 5 до 27 н. м. д. г. (від 85 до 459 грн). Справи за цим порушенням розглядають адмінкомісії при виконавчих органах сільських, селищних та міських радах або органи виконавчої влади у справах захисту прав споживачів (статті 218, 244-4 КпАП). Протоколи складають посадові особи органів внутрішніх справ або особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (ст. 255 КпАП).
Згадана вище санкція — не єдина. КпАП передбачено й інші покарання за конкретні порушення правил виїзної торгівлі:
— порушення порядку проведення розрахунків зі споживачами (ст. 155-1 КпАП);
— обман покупця (ст. 155-2 КпАП);
— порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156-1 КпАП);
— порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159 КпАП);
— торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160 КпАП);
— незаконна торговельна діяльність (ст. 160-2 КпАП);
— порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (ст. 163-15 КпАП).
Докладно їх ми тут не розглядаємо, але їх наявність слід враховувати під час організації та проведення виїзної торгівлі.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України.
- КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.
- Закон про права споживачів — Закон України від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів».
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Правила №369 — Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом МЗЕЗторгу України від 08.07.96 р. №369.
- Порядок №833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений постановою КМУ від 15.06.2006 р. №833.
- Постанова №1336 — Постанова КМУ від 23.08.2000 р. №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Перелік №1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. №1336.
- Порядок реєстрації РРО — Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614.
- Порядок реєстрації КОРО та РК — Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614.
- Iнструкція про відрядження — Iнструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. №59.
Валентина IВАНОВА-МАЛЯВІНА,
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»