Згідно з п. 39.1 ПКУ, звичайна ціна на товари збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено ПКУ і не доведено зворотного, у т. ч. внаслідок неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень п. 39.3 — 39.4 ПКУ. Серед операцій, при здійсненні яких застосовують звичайну ціну, є операції з пов'язаними особами. Зважаючи на порядок обрання методів визначення звичайної ціни, великі платники податків певною мірою перебувають у вигіднішому становищі. Пояснимо чому.
Приписи п. 39.2 ПКУ містять методи визначення звичайної ціни, а у п. 39.11 ПКУ наведено перелік офіційних джерел інформації, які будуть використовувати податкові органи для визначення звичайної ціни під час перевірок. I з цим усім доводиться мати справу вже з початку 2013 р.
Водночас великі платники податків (далі — ВПП) перебувають у вигіднішому становищі порівняно з іншими платниками податків, адже п. 39.16 надає їм можливість укласти договір, яким фактично домовитися з податковим органом про застосування обраного методу визначення ним рівня звичайних цін у відповідному податковому (звітному) періоді та використання офіційного джерела інформації.
На виконання пункту 39.16 ПКУ було розроблено Порядок №7871. Цей нормативний акт регулює питання укладення та виконання договорів про ціноутворення з метою оподаткування між великим платником податків2 та органом ДПС. I ось наказом Мінфіну від 12.03.2013 р. №391 затверджено форму інформації про пов'язаних осіб.3
1 Порядок укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування, затверджений постановою КМУ від 22.08.2012 р. №787.
2 Великим платником податків визнається юрособа, в якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні 4 послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 млн грн або загальна сума сплачених до Держбюджету податків за платежами, що контролюються органами ДПС, за такий самий період перевищує 12 млн грн (пп. 14.1.24 ПКУ).
3 Див. на нашому сайті www.dtkt.com.ua у розділі «Бланки та форми».
Як ми пам'ятаємо, укладення договору з податковою — не обов'язок СГ, а виключно його ініціатива. Для укладення договору великому платнику податків слід подати до органу ДПС заяву за формою додатка 1 до Порядку №787 та низку документів:
1) проект договору за формою додатка 2 до Порядку №787 у двох примірниках, підписаних керівником підприємства;
2) копії статуту, засновницького договору, а також копії договорів поставки, крім договорів на придбання у непов'язаних осіб на суму менш ніж 95% загальної суми товарів, робіт, послуг, необхідних для виробництва певного виду продукції, а також інших договорів за рішенням такого платника податків;
3) інформацію про пов'язаних осіб за формою, затвердженою коментованим наказом Мінфіну.
Iнформація про пов'язаних осіб має табличну форму та складається з двох розділів: окремо висвітлюється інформація про пов'язаних юридичних осіб та окремо — про фізичних. Для заповнення інформації щодо назви країни резиденції та коду країни, якщо пов'язана особа — нерезидент, користуємося даними із Класифікації країн світу, затвердженої наказом Держкомстату від 05.09.2012 р. №373. Зверніть увагу: цим документом кожній країні чи території надано три види кодів, які можуть застосовуватися за вибором користувача залежно від поставлених ним завдань:
1) тризначний цифровий (у порядку зростання кодів);
2) двозначний літерний (альфа-2) (в абетковому порядку кодів);
3) тризначний літерний (альфа-3) (в абетковому порядку кодів).
Незрозуміло, який код потрібно ставити: літерний чи цифровий. У ЄБПЗ щодо цього зазначається: «При заповненні податкової звітності платник має зазначити у відповідних полях назву країни українською мовою та цифровий код такої країни». I хоча інформація про пов'язаних осіб не є податковою звітністю, але, виходячи з такої логіки податківців, саме цифровий код для податківців є пріоритетним. Отже, наразі будемо вважати, що назву країни зазначаємо українською мовою та поруч ставимо тризначний цифровий код країни нерезидента.
Затвердженою формою передбачено присвоєння пов'язаній особі великого платника податків коду від 1 до 4:
ознака «1» — юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю великого платника податків або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем із таким платником податку;
ознака «2» — платник податку — учасник об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадить свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання;
ознака «3» — фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за великим платником податку;
ознака «4» — посадова особа великого платника податків, уповноважена здійснювати від імені платника податків юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
Ця класифікація фактично дублює перелік ознак, відповідність яким визначає СГ пов'язаною стороною (пп. 14.1.159 ПКУ). Як бачимо, всі ознаки прив'язані до поняття контролю.
Визначення контролю господарської діяльності платника податку
Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:
а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20% статутного фонду платника податку;
б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання внаслідок:
- надання права, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;
- обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;
- обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;
- надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.
Для фізичної особи загальна сума володіння часткою СФ платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізособі, членам сім'ї такої фізособи та юридичним особам, які контролюються такою фізособою або членами її сім'ї.
Крім цього, затверджена форма інформації про пов'язаних осіб передбачає присвоєння кожній пов'язаній особі великого платника податків ще одного коду, що роз'яснює, який саме вид контролю господарської діяльності платника податків здійснює пов'язана особа у діяльності великого платника податків (код від 1 до 5):
— володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку — позначка «1»;
— вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання внаслідок:
- надання права, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку, — позначка «2»;
- обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання, — позначка «3»;
- обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання — позначка «4»;
- надання права на укладення договорів та контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку — позначка «5».
Як і в ситуації з ознаками пов'язаних осіб, не обов'язково у комірці має стояти лише одна цифра (позначка). Якщо фізособа є, наприклад, і власником (учасником), і директором підприємства (це конкретне підприємство — єдине місце роботи фізособи), то у графі «Ознака, якій відповідає пов'язана особа» проставляємо ознаку 3, а у графі «Вид контролю господарської діяльності платника податку» записуємо «1, 2, 4, 5».
Єдина графа, що відрізняє розділ I від розділу II, — графа «Наявність офшорного статусу (згідно з переліком офшорних зон, встановленим Кабінетом Міністрів України) для нерезидентів» у розділі для юросіб. Зверніть увагу: до складу нерезидентів із офшорним статусом не включаються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, але які надали великому платнику податку виписку з правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. Пам'ятайте, що про наявність такої виписки обов'язково має бути зазначено у поясненні до податкової декларації з прибутку (п. 161.3 ПКУ).
Отримавши весь пакет документів від великого платника податків, орган ДПС має право уточнювати таку інформацію, подаючи запити до інших органів державної влади та органів влади іноземних держав щодо проведення перевірки та/або подання інформації, необхідної для укладення договору, у зв'язку з чим розгляд заяви зупиняється, але не більш як на 30 днів. У разі виявлення недостовірної інформації ДПС повертає зазначені документи платникові податків з обґрунтуванням причини. Після усунення виявлених недоліків СГ має право подати документи повторно.
Не зайвим буде також нагадати, що, як і раніше, обов'язок доведення того, що ціна не відповідає рівню звичайних цін, покладено на податковий орган (п. 39.14 ПКУ). Під час перевірки (не обов'язково виїзної) податковий орган має право надіслати запит на адресу СГ на обґрунтування платником податків рівня звичайних цін. СГ повинен відповісти податківцям із обґрунтуванням даних щодо цін або ж просто послатися у своїй відповіді на той факт, що обов'язок доводити невідповідність цін рівню звичайних лежить на податковому органі. Строк надання відповіді податківцям — 1 місяць з моменту отримання запиту (п. 73.3 ПКУ).
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»,
Ольга САМСОНЕНКО, «Дебет-Кредит»