Протягом 2011 року ми спостерігали за процесом встановлення госпсуб'єктами, які здійснюють торгівлю товарами та послугами у сфері громадського харчування, платіжних терміналів для розрахунків не лише готівкою, а й платіжними картками. Але, як водиться, сумлінних госпсуб'єктів виявилося не так багато, тож ті, хто не встигли, задаються питанням, чи варто наразі це робити. Спробуємо аргументовано відповісти.
Iсторія питання
Свого часу (станом на 2010 рік) відповідно до п. 14.7 ст. 14 Закону №2346 обов'язок забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних платіжних засобів (як мінімум, трьох міжнародних та/або внутрішньодержавних платіжних систем) покладався на торговців, які відповідають одночасно двом умовам:
1) здійснюють підприємницьку діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг;
2) законом зобов'язані використовувати РРО.
На виконання цієї норми Кабінету Міністрів України було прийнято Постанову №878, якою визначили, що перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів (далі — платіжних карток) для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) має відбутись у такі строки:
1) до 1 липня 2011 р. — госпсуб'єктами (крім суб'єктів малого підприємництва), які провадять госпдіяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;
2) до 31 грудня 2011 р.:
— суб'єктами малого підприємництва, які провадять госпдіяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;
— госпсуб'єктами, включаючи суб'єктів малого підприємництва, які провадять госпдіяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб.
Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50 відсотків кількості РРО, а в разі наявності одного РРО госпсуб'єкт зобов'язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів.
Згодом завдяки змінам1, починаючи вже з 18.10.2012 р., було значно змінено правила та вимоги щодо використання спеціальних платіжних засобів госпсуб'єктами, які використовують РРО.
1 Закон України від 18.09.2012 р. №5284-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків».
Нові вимоги щодо приймання платіжних карток
Норми п. 14.19 Закону №2346 з 18.10.2012 р. зобов'язують госпсуб'єктів забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менш ніж трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.
Вимоги до госпсуб'єктів щодо приймання електронних платіжних засобів для оплати за продані ними товари (надані послуги) визначає КМУ.
Слід зазначити, що Постанова КМУ №878 говорить не про вимоги до госпсуб'єктів щодо приймання платіжних карток при розрахунках з покупцями, а визначає строки переходу на обов'язкове приймання платіжних карток, як це було передбачено до внесення змін (до 18.10.2012 р.).
Таким чином, маємо ситуацію, коли таких вимог, а саме вимог до госпсуб'єктів щодо приймання платіжних карток на виконання вимог п. 14.19 Закону №2346, на сьогодні КМУ не прийнято.
До речі, податкові органи також говорять про невідповідність вимог Постанови №878 вимогам Закону №2346.
Обов'язковість платіжних терміналів — точка зору ДПСУ
Які СГ звільняються від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів (через платіжні термінали) для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги)?
...На даний час залишається чинною Постанова Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 року №878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів», яка не приведена у відповідність до вимог Закону.
Відповідно до п. 2 р. X Закону [№2346] до приведення у відповідність до цього Закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.
Враховуючи те, що Законом не передбачено звільнення окремих суб'єктів господарювання від обов'язкового приймання електронних платіжних засобів, здійснювати приймання електронних платіжних засобів зобов'язані всі суб'єкти господарювання.
Єдина база податкових знань, підкатегорія 07.07, від 30.01.2013 р.
Отже, нині фактично встановлено, що до 31.12.2011 р. всі госпсуб'єкти мали перейти на обов'язкове приймання платіжних карток, проте не визначено:
1) на яких саме госпсуб'єктів це поширюється після 18.10.2012 р., тобто в ситуації, коли госпсуб'єкти не перейшли на використання платіжних карток поряд з готівковими розрахунками або згідно із законом починаючи з 18.10.2012 р. не відповідають приписам Постанови КМУ №878;
2) які вимоги мають бути дотримані такими госпсуб'єктами у разі приймання електронних платіжних засобів для оплати за продані ними товари (надані послуги);
3) які госпсуб'єкти звільнені від такого обов'язку.
Спробуємо з'ясувати це самостійно.
Госпсуб'єкти, які зобов'язані приймати платіжні картки
По-перше, попередня норма ст. 14 Закону №2346 зобов'язувала забезпечити можливість приймання платіжних карток мінімум трьох платіжних систем тих госпсуб'єктів, які:
- здійснюють підприємницьку діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг;
- відповідно до закону повинні використовувати РРО.
Тобто всі госпсуб'єкти, які відповідно до вимог Закону про РРО мають застосовувати РРО під час продажу товарів, у сфері громадського харчування та послуг, зобов'язані до 31.12.2011 р. укласти договори з банками та поряд з готівкою приймати й платіжні картки.
По-друге, зрозуміло, що не всі встигли це зробити у встановлений строк, не кажучи вже про те, що з прийняттям ПКУ та внесенням до ПКУ розділу про застосування спрощеної системи багато хто з госпсуб'єктів розгубився. Цьому посприяла, з одного боку, невідповідність між ПКУ та Законом про РРО щодо звільнення платників єдиного податку окремих груп від застосування РРО, а з другого — внесення змін до ГКУ щодо визначення госпсуб'єктів, які належать до суб'єктів малого підприємництва (далі — СМП), про яких йдеться у чинній досі Постанові №878.
Для порівняння наведемо це у таблиці.
Таблиця
Визначення СМП на 01.10.2010 р. і на сьогодні
|
Визначення СМП станом на 01.10.2010 р.* (на дату набрання чинності Постановою №878)
|
Визначення СМП станом на 19.04.2012 р.** (внесення змін до статей 55, 63 ГКУ)
|
| Суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн гривень |
Суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи — підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України; юридичні особи — суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України |
| * Ст. 1 Закону України від 19.10.2000 р. №2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва» (втратив чинність з 19.04.2012 р.). ** Закон України від 22.03.2012 р. №4618-VI «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», ч. 3 ст. 55 ГКУ. |
|
Порівнюючи ці два визначення СМП, можна дійти висновку, що особи, які належали до СМП на дату прийняття Постанови КМУ №878 і до 31.12.2011 р. не встигли поставити платіжні термінали для приймання платіжних карток, ніби вже й не зобов'язані цього робити незалежно від того, використовують вони РРО чи ні. Адже змінена ст. 14 Закону №2346 зобов'язує встановлювати такі термінали лише певне коло госпсуб'єктів, вимоги для яких ще має визначити КМУ. А КМУ й досі цього не зробив. I це при тому, що змінене визначення терміна «СМП» розширило коло осіб, які отримали статус СМП після 31.12.2011 р., тоді як положення Постанови №878 так і не зазнали змін.
По-третє, зважаючи на чинну редакцію ст. 14 Закону №2346, напрошується висновок про те, що сам Закон не розділяє госпсуб'єктів, які мають чи можуть приймати платіжні картки, на тих, хто застосовує РРО і хто — ні. Приписи п. 14.19 Закону №2346 говорять однозначно: «Суб'єкти господарювання зобов'язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги)...».
При цьому терміном «суб'єкти господарювання» сам Закон №2346 не оперує. Натомість він використовує поняття «суб'єкти переказу коштів» — тобто суб'єкти правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, якими є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем (ст. 5 Закону №2346).
Якщо звернутися до ст. 55 ГКУ, то нею визначено, що суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Водночас сам лише факт отримання особою (юридичною чи фізичною) статусу госпсуб'єкта ще не зобов'язує її забезпечувати можливість здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) за допомогою платіжних карток.
Тому ми схильні вважати, що на сьогодні, якщо госпсуб'єкт здійснює продаж товарів, робіт чи послуг, у т. ч. й у сфері ресторанного господарства, то він на власний розсуд визначає, чи приймати платіжні картки, чи слід йому укладати договір з банком для здійснення відповідних безготівкових розрахунків та яку платіжну систему для цього обрати. А оскільки нині є чинними норми Постанови КМУ №878, то обов'язок встановлювати платіжні термінали для приймання платіжних карток більше стосується тих, хто за Законом про РРО має застосовувати реєстратори розрахункових операцій.
Проте, як виявляється, не все так просто — адже є інші закони, які встановлюють відповідальність за «небажання» приймати платіжні картки...
Відповідальність за відмову прийняти оплату платіжною карткою
З 18.10.2012 р. частиною 2 статті 17 Закону України від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів» введено заборону у будь-який спосіб обмежувати споживача у використанні ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати. Відповідальність за обмеження або відмову в реалізації цього права споживачем встановлена у формі штрафу в розмірі 8500 грн (п. 12 ч. 1 ст. 23 цього Закону).
Зважаючи на те, що не визначено, хто ж саме з госпсуб'єктів та за яких умов зобов'язаний приймати оплату за товари, послуги платіжними картками, незрозуміло, яким чином госпсуб'єкт, який практично не має змоги це зробити, повинен нести відповідальність за обмеження покупців у здійсненні ними розрахунків. Фактично це відповідальність за неукладення договору з банком щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу.
Водночас пунктом 14.19 Закону №2346 установлено, що контроль за дотриманням госпсуб'єктами вимог щодо здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів здійснює Державна податкова служба України, а за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків — Держспоживстандарт.
Також, відповідно до ст. 234-2 КУпАП, органи ДПСУ розглядають справи про адмінправопорушення, пов'язані, зокрема, з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги). Статтею 163-15 КУпАП передбачено, що недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізособу-підприємця, посадових осіб юрособи від 1700 до 3400 грн.
Таким чином, за відсутності законодавчо встановлених правил та вимог щодо застосування електронних платіжних засобів практично кожного госпсуб'єкта можна притягнути або до адміністративної, або до фінансової відповідальності.
Питання лише в тому, яким чином буде визначено порушення?
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- Закон №2346 — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Постанова №878 — Постанова КМУ від 29.09.2010 р. №878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»