ПДВ — це такий специфічний податок, що навіть підприємці, які не зобов'язані його сплачувати, на практиці іноді замислюються над тим, щоби зареєструватися платниками ПДВ. Питанням реєстрації та анулювання статусу платника ПДВ, сплати ПДВ та права на податковий кредит з цього податку у платників ЄП присвячено цю статтю.
Реєстрація платником ПДВ — право чи обов'язок?
Платники ЄП — це особи, які мають унікальний статус щодо реєстрації ПДВ. Вони можуть зареєструватися платниками ПДВ тільки добровільно. Там, де інші підлягають обов'язковій реєстрації згідно з п. 181.1 ПКУ1, платники ЄП, у разі перевищення обсягу у 300 тис. грн, реєстрації не підлягають (див. пп. 3 п. 297.1 ПКУ).
Але прийняти рішення отримати статус платника ПДВ платники ЄП мають право2. Для цього вони повинні обрати ставку ЄП, яка передбачає сплату ПДВ (3% або 5%), і відповідну групу, за якою можна обрати таку ставку (3-тя або 5-та група — для фізосіб, 4-та або 6-та група — для юросіб).
Крім того, за п. 202.2 ПКУ платники ЄП — платники ПДВ мають право обрати квартальний, а не місячний звітний (податковий) період. У такому випадку вони можуть подавати декларацію3 раз на квартал (а от копії реєстру податкових накладних4 доведеться подавати щомісяця). Але обрати квартальний звітний (податковий) період платник ПДВ може лише з наступного календарного року, і заява5 про такий вибір подається органу ДПС разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року.
Наслідки отримання статусу платника ПДВ
З одного боку, у платників ЄП, які одночасно є платниками ПДВ, зменшується база нарахування ЄП — на суму ПДВ, нарахованого ними на вартість товарів, робіт, послуг (пп. 1 п. 292.11 ПКУ). Меншою, ніж у неплатників ПДВ, є у таких осіб і ставка ЄП.
З іншого боку:
— до суми доходу платника ЄП 3-ї або 5-ї групи, який є платником ПДВ, за звітний період включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.3 ПКУ);
— платники ЄП 3-ї та 5-ї групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів6. А платники ЄП тих самих груп, які є платниками ПДВ, уже ведуть облік доходів та витрат7, тобто законодавчо зобов'язані вести облік не тільки надходжень, але й власних підприємницьких витрат.
1 Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, у т. ч. з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12-ти календарних місяців, сукупно перевищує 300000 грн (без урахування ПДВ).
2 Усі, крім фізичних осіб — підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (п. 2 пп. 293.3.2 ПКУ).
3 Форму декларації затверджено наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. №1492.
4 Форму реєстру виданих та отриманих податкових накладних затверджено наказом Мінстату України від 17.12.2012 р. №1340.
5 Форму заяви про вибір квартального звітного (податкового) періоду затверджено додатком 1 до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. №1492.
6 Форму книги обліку доходів затверджено наказом Мінфіну України від 15.12.2011 р. №1637.
7 Форму книги обліку доходів та витрат затверджено наказом Мінфіну України від 15.12.2011 р. №1637.
Сплата ПДВ платниками ЄП, не зареєстрованими платниками ПДВ
Незважаючи на обрану групу платника ЄП, наявність або відсутність реєстрації платником ПДВ, такі особи мають сплачувати ПДВ при імпорті товарів, а також при отриманні послуг від нерезидентів, місцем надання яких, згідно зі ст. 186 ПКУ, є митна територія України.
Сплата ПДВ при імпорті товарів
Це прямо передбачено пп. «в» пп. 14.1.139 та пп. 3 п. 180.1 ПКУ, де зазначено, що, крім осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, платниками цього податку є будь-які особи, які ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, та на яких покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України (далі — МКУ). З усіх митних режимів сплату ПДВ передбачає режим імпорту (ч. 1 ст. 74 МКУ).
Якщо платник ЄП не зареєстрований платником ПДВ, він сплачує цей податок на митниці, але не має права на податковий кредит з ПДВ. Iнша справа — платники ЄП зі статусом платника ПДВ. Вони, як і платники ПДВ, які перебувають на загальній системі оподаткування, мають право на податковий кредит (далі — ПК) з ПДВ, сплаченого при розмитненні товарів, у разі якщо такі товари використовуватимуться ними у оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України згідно з п. 190.1 ПКУ, є договірна (контрактна) вартість, але не нижча за митну вартість цих товарів, визначену відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При цьому оскільки товар імпортний і його вартість виражена в іноземній валюті, для обчислення ПДВ цю вартість слід перевести у гривні. Перерахунок здійснюється за офіційним курсом гривні до цієї іноземної валюти, встановленим НБУ, що діє на день подання митної декларації (далі — МД) для митного оформлення товарів. Саме у день подання МД для митного оформлення в особи виникає податкове зобов'язання (далі — ПЗ) з ПДВ (п. 187.8 ПКУ). При цьому, згідно з п. 206.1 ПКУ, сума ПДВ, визначена за такою МД, підлягає сплаті до держбюджету до/або на день подання митної декларації. Для платників ЄП, як і для решти платників ПДВ, датою виникнення права на ПК у сумі ПДВ, сплаченого на митниці у зв'язку із ввезенням товарів на митну територію України, є саме дата його сплати (п. 198.2 ПКУ), а документом, що підтверджує таке право — МД (п. 201.12 ПКУ). Нагадаємо, що при подальшому постачанні такого імпортованого товару ПЗ з ПДВ у платника цього податку нараховуються з договірної (контрактної) вартості товару, але не нижчої за митну вартість (з урахуванням акцизного податку і мита, але без ПДВ).
Сплата ПДВ за послуги, отримані від нерезидентів
Згідно з п. 180.2 ПКУ, особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у т. ч. їхніми постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України (що визначається за ст. 186 ПКУ), є отримувач послуг.
У пункті 208.2 ПКУ передбачено, що отримувач послуг (у нашому випадку — платник ЄП) базу оподаткування визначає за договірною (контрактною) вартістю з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства (п. 190.2 ПКУ). Визначена вартість перераховується у національну валюту за валютним (обмінним) курсом НБУ на дату виникнення ПЗ з ПДВ1.
Якщо платник ЄП не є платником ПДВ, датою виникнення ПЗ з ПДВ є дата отримання послуг від нерезидента (хоча ПКУ не містить спеціальної норми щодо дати виникнення ПЗ у такому випадку, саме так зазначено у п. 11 р. I Порядку №14922). Відобразити таке ПЗ з ПДВ потрібно у Розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у т. ч. їхніми постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Саме таку назву має звіт, форму якого затверджено наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. №1492. Такий Розрахунок одержувач послуг повинен подавати протягом 20-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, в якому такі послуги отримано (п. 11 р. I Порядку №1492). Отже, у разі сплати послуг нерезиденту авансом Розрахунок не подається. Звітним періодом подання такого Розрахунку є період отримання послуг, на відміну від отримувача послуг від нерезидента — платника ПДВ.
1 У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається виходячи зі звичайних цін (визначених за ст. 39 ПКУ) на такі послуги без урахування ПДВ.
2 Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну України від 25.11.2011 р. №1492.
Для платників ПДВ датою виникнення ПЗ з ПДВ за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є перша подія: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (п. 187.8 ПКУ). Відобразити ПЗ з ПДВ за такими операціями слід у рядку 7 декларації з ПДВ. А у наступному звітному періоді (яким у платників ЄП може бути як місяць, так і, за бажанням, квартал) після нарахування (сплати) такого ПЗ (фактично після відображення ПЗ у декларації з ПДВ), платник ПДВ матиме право на ПК з ПДВ у сумі такого ПЗ (п. 198.2 ПКУ).
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платника ПДВ
Для того щоб стати платником ПДВ, слід подати до органу ДПС, у якому платник ЄП перебуває на обліку, відповідну заяву. Заява про реєстрацію особи як платника ПДВ подається (п. 183.7 ПКУ):
— фізособою особисто (тобто найманий працівник фізособи або довірена особа подати заяву не може);
— юрособою через її керівника або представника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень).
Згідно з п. 183.4 ПКУ, у разі зміни ставки ЄП відповідно до пп. «б» пп. 4 п. 293.8 ПКУ (тобто у разі обрання платником ЄП ставки податку, яка передбачає сплату ПДВ) реєстраційна заява1 подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому застосовуватиметься ставка ЄП, що передбачає сплату ПДВ2. При цьому у реквізиті 5 реєстраційної заяви слід зазначити підставу (причину) реєстрації платником ПДВ: певний підпункт п. 293.8 ПКУ або пп. 298.1.5 ПКУ, згідно з додатком до реєстраційної заяви.
1 Форму такої заяви затверджено додатком 1 до Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.11.2011 р. №1394.
2 Заява про зміну групи платника ЄП подається також не пізніше ніж за 15 календарних днів до кварталу, у якому платник ЄП бажає в ній перебувати (пп. 298.1.5 ПКУ).
Якщо підстав для відмови у реєстрації платником ПДВ у ДПС немає, платнику ЄП видається свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ — поштою із повідомленням про вручення або особисто. Воно діятиме з першого числа кварталу, з якого платник ЄП переходить на ставку ЄП, яка передбачає сплату ПДВ. I оскільки ця дата є чітко визначеною (запланованою), а заява подається заздалегідь, то надати таке свідоцтво орган ДПС повинен не пізніше наступного робочого дня після дати початку його дії (п. 183.9 ПКУ).
Анулювання реєстрації платника ЄП платником ПДВ, крім загальних причин, встановлених ст. 184 ПКУ, відбувається, зокрема, й у зв'язку з переходом до групи платників ЄП, ставка якої не передбачає сплату ПДВ. Зазначимо, що перехід зі спрощеної на загальну систему оподаткування не означає автоматичного анулювання реєстрації платником ПДВ. Анулювання реєстрації платником ПДВ у разі обрання ставки ЄП, яка не передбачає сплату ПДВ, здійснюється двома шляхами — як на підставі заяви платника ЄП, так і за рішенням ДПС (п. 184.2 ПКУ).
Датою анулювання реєстрації буде, знову ж таки, перше число кварталу, з якого платник ЄП переходить на ставку ЄП, яка не передбачає сплату ПДВ.
Наслідки (крім зазначених вище) як отримання статусу платника ПДВ, так і його анулювання, у платників ЄП такі самі, як в інших платників податків, тож у цій статті ми їх не розглядали.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»