Додаткові відпустки на дітей надаються згідно зі ст. 19 Закону про відпустки.
Додаткова відпустка працівникам, що мають дітей, належить не до щорічних, а до соціальних відпусток. Проте ця відпустка надається за рік. Але це календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік.
Вона може бути використана працівником у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини.
Якщо працівник, що має право на цю відпустку, з будь-яких причин не скористався цим правом за декілька попередніх років, він може використати цю відпустку пізніше. Важливо, що можливість заміни додаткової відпустки на дітей грошовою компенсацією, якщо працівник продовжує працювати на цьому підприємстві, чинним законодавством не передбачена. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» отримати компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки на дітей працівник має право тільки в разі звільнення.
Базова тривалість такої відпустки становить 10 календарних днів на рік. Але за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Хто має право на додаткову відпустку на дітей?
- один із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років;
- один із батьків, які мають дитину з інвалідністю, особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
- один із батьків, які усиновили дитину, один із прийомних батьків;
- одинока матір або одинокий батько;
- батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі);
- особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, право на цю відпустку надають як рідні, так і всиновлені діти або діти, взяті під опіку.
А як надається ця відпустка в разі зміни місця роботи?
Якщо працівник протягом календарного року змінив місце роботи, він міг або скористатися такою відпусткою за попереднім місцем роботи, або отримати грошову компенсацію за невикористані такі відпустки (за відпустку в рік звільнення в разі її невикористання — також). І тоді за новим місцем роботи у році прийняття на роботу працівник вже не має права на таку відпустку. Якщо він звільниться, — то компенсації за новим місцем роботи за додаткову відпустку на дітей за рік прийняття на роботу не отримає. Принаймні такою є позиція Держпраці, наведена тут.
А якщо у працівника декілька місць роботи?
Право на додаткову відпустку на дітей мають і сумісники. Про це заявляло Мінсоцполітики в листах від 05.08.2016 №438/13/116-16, від 26.06.2019 №751/0/204-19. Такої самої позиції дотримується і Мінекономіки в листі від 27.08.2021 №4712-06/42842-07.
І трактується ця позиція таким чином, що працівник має право на додаткову відпустку на дітей за кожним місцем роботи. А якщо він є внутрішнім сумісником, — то й за внутрішнім сумісництвом.
Хоча це й не зовсім збігається з позицією «одна відпустка на рік», про яку ми сказали вище, але в наведених листах не зазначено обов’язку роботодавця перевіряти, чи не скористався працівник такою відпусткою за певний рік за іншим місцем роботи. Тобто сумісник може отримати за один і той самий рік дві відпустки на дітей: за основним місцем роботи і за сумісництвом. Звісно, якщо такою відпусткою вже не скористався інший із батьків.
Чи є обмеження в наданні додаткової відпустки на дітей під час воєнного стану?
Під час воєнного стану надання відпусток працівникам регламентується ст. 12 Закону №2136.
Згідно з цією статтею:
- у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження зарплати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження зарплати*;
- у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
* Проте це не стосується керівних працівників закладів освіти й установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
Отже, якщо йдеться про тих роботодавців, які працюють на оборону країни, то вони під час війни мають право відмовити працівникам у додатковій відпустці на дітей. Проте такі відпустки не пропадають, вони не мають строку давності, і їх можна буде використати після війни або отримати за них грошову компенсацію під час звільнення.
Інші роботодавці теж отримали додаткове право: вони можуть обирати, як надавати такі відпустки — з оплатою чи без. Працівник також має право обирати, коли скористатися такою додатковою відпусткою — нині, під час війни, чи після її закінчення.
Які можливі варіанти додаткових відпусток у 2026 році
- працівник користується додатковою відпусткою у загальному порядку, з оплатою (з відпустковими);
- працівник користується такою відпусткою, але, за рішенням роботодавця, без оплати (без відпусткових). При цьому відпусткові не будуть виплачені пізніше і компенсація у разі звільнення за ці використані дні додаткової відпустки працівникові не виплачується;
- працівник не користується додатковою відпусткою, вона зберігається за ним, і він матиме право або використати її після скасування воєнного стану (з оплатою), або отримати за неї компенсацію у разі звільнення (як під час воєнного стану, так і після його закінчення).
Як довести, що працівник (працівниця) має право на додаткову відпустку на дітей?
Для цього:
- спочатку дивимося у перелік осіб, які мають право на таку відпустку,
- а далі перевіряємо, чи надав працівник документи, що підтверджують обставини, зазначені у цьому переліку.
Наявність дітей підтвердити просто: достатньо надати свідоцтва про народження дітей, документи про всиновлення або опіку.
Інвалідність дитини підтвердити теж нескладно. Треба пам’ятати, що МСЕК уже немає, а інвалідність нині підтверджують експертні команди (докладно про це ми писали у цій статті).
Отже, якщо працівник надає документ про інвалідність дитини, то цей документ має бути чинним. За потреби необхідно буде пройти медогляд на підтвердження інвалідності дитини та надати роботодавцю оновлені документи.
А от статус «одинока матір» або «одинокий батько» підтвердити трохи складніше.
Зверніть увагу!
Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матір’ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої немає запису про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.
Одинокий батько — це чоловік, який не перебуває у шлюбі, але при цьому виховує дитину, у свідоцтві про народження якої він записаний як батько; або він розлучений і виховує дитину без матері; або він удівець.
Але позаяк п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, і навпаки, одинокого батька як такого, який виховує дитину без матері, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.
Тобто вдова (вдівець) має надати документ про те, що чоловік помер (дружина померла). Це підтвердить факт того, що працівник (працівниця) виховує дитину без допомоги батька або матері.
Також жінка може надати довідку з органів реєстрації актів цивільного стану про те, що взагалі не перебувала у шлюбі. Проте якщо у свідоцтві про народження записаний батько, постане запитання, чи не допомагає він виховувати дитину. Те саме запитання виникне і щодо батька, який виховує дитину, хоча не перебував у шлюбі.
Розлучені жінка (чоловік), які справді виховують дитину самі (без батька, без матері), для отримання додаткової соціальної відпустки мають надати копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько (мати) не беруть участі у вихованні дитини.
Прикладом документів підтвердження того, що батько (мати) не беруть участі у вихованні дитини, можуть бути:
- рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав,
- рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька (матері) у вихованні дитини.
Крім того, підтвердженням відсутності участі батька (матері) у вихованні дитини може бути акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, а також довідка зі школи про те, що батько (мати) не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах) тощо.
Достовірність документа щодо відсутності участі батька (матері) у вихованні дитини визначає роботодавець.
Враховуючи, що додаткова соціальна відпустка надається один раз протягом календарного року і за цей час статус одинокої матері може змінитися, роботодавець має право вимагати поновлення зазначених документів один раз на рік.
Як довести, що інший із батьків не скористався цією відпусткою?
Держпраці каже таке:
- чинним законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що він не скористався правом на додаткову соціальну відпустку,
- що означає, що роботодавцю може бути надано будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому підтверджується, що іншому з батьків дитини така соціальна відпустка не надавалася.
Тобто це може бути, наприклад, довідка з місця роботи іншого з батьків із відповідною інформацією. А може бути й, наприклад, заява самого працівника (який бажає скористатися цією відпусткою) про те, що інший із батьків цього року не працював і тому не міг скористатися заявленою відпусткою. До такої заяви можна додати відомості з Реєстру застрахованих осіб із даними про відсутність місця роботи. Але обмежень наразі немає, і це може бути будь-який документ, який містить потрібну інформацію.
Докладно про документальне оформлення додаткових відпусток на дітей у 2026 році ми розповіли тут.