Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:
- окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним КМУ;
- працівникам із ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Але зазначена тривалість такої відпустки є максимальною. А конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором, ще й залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Наведемо два приклади.
Приклад 1. Відпустка за роботу за комп’ютером — як різновид відпустки за особливий характер праці.
Тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу з комп’ютером передбачена підрозділом «Інші види виробництв» розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку №1290-2. Максимальний термін такої відпустки становить 4 календарні дні на рік.
Порядок застосування Списку затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 №16 (далі — Порядок).
Відповідно до п. 6 і 7 Порядку додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно до фактично відпрацьованого часу. До розрахунку часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Отже, право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за особливий характер праці мають працівники, робота яких із комп’ютером становить не менш як половину тривалості робочого дня.
Облік часу, відпрацьованого за кожним видом робіт, веде власник або уповноважений ним орган.
Рішення щодо надання щорічної додаткової відпустки працівникам у кожному конкретному випадку ухвалює роботодавець з урахуванням названих вимог.
Максимальний термін такої відпустки становить 4 календарні дні на рік.
Але це не означає, що кожному працівникові, робота якого передбачає застосування компʼютера, щороку надаються саме 4 дні такої відпустки.
Відповідно до п. 6 і 7 Порядку додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно до фактично відпрацьованого часу в умовах, які дають право на таку відпустку.
До розрахунку часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Отже, право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за особливий характер праці мають працівники, робота яких із комп’ютером становить не менш як половину тривалості робочого дня.
Важливо!
Зазначені 4 дні — це максимальна тривалість такої відпустки з розрахунку на рік. Але якщо працівник працює з комп’ютером не постійно, то надаватиметься така відпустка за рік пропорційно (4 дні треба поділити на кількість робочих днів в році згідно з графіком роботи працівника і помножити на кількість днів, у яких він більше ніж половину дня пропрацював за комп’ютером).
Докладно про надання й оформлення цієї відпустки ми розповіли тут.
Приклад 2. Відпустка за ненормований робочий день.
Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у такому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням) (п. 1 Рекомендацій №7).
Працівникові за це обіцяють додаткову щорічну відпустку — до 7 календарних днів.
Зверніть увагу на це «до»! Тобто фактично ця відпустка може бути й менша, тож працівникові і роботодавцю слід домовитися про її тривалість, перш ніж починати застосування нового режиму роботи — для уникнення можливих спорів у майбутньому.
Пункт 3 Рекомендацій №7 каже, що конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором щодо кожного виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.
А ось на доплату за такий режим роботи мають право лише ті категорії працівників, для яких це окремо передбачено спеціальним нормативним актом (див. лист Мінпраці від 04.06.2008 №143/13/116-08) або колективним чи трудовим договором. Такі працівники мають право одночасно і на додаткову відпустку, і на таку доплату. Загальної вимоги проводити таку доплату всім працівникам чинне законодавство не встановлює.
І ще: такі працівники мають право на додаткову відпустку і доплату пропорційно до часу, відпрацьованого в режимі неповного робочого дня за певною посадою (див. лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 №805/13/155-13).
Ненормований робочий день може застосовуватися для керівників, спеціалістів та робітників. Тобто фактично його можна встановити будь-кому з працівників:
- праця яких не піддається точному обліку в часі;
- робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- які розподіляють час для роботи на власний розсуд.
Докладно про те, як установити й оформити ненормований робочий день, ми розповіли тут.