Насамперед нагадаємо, що роботодавець має обов’язок виплачувати зарплату працівникам (ст. 115 КЗпП), ст. 24 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі — Закон №108):
— регулярно в робочі дні;
— у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом;
— не рідше ніж двічі на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів;
— не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Запровадження воєнного стану не звільняє роботодавців від необхідності своєчасної виплати зарплати. Під час воєнного стану діє і ч. 5 ст. 97 КЗпП, якою передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Решта платежів здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.
Проте роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили (ст. 10 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», далі — Закон №2136).
Зверніть увагу: відсутність коштів на виплату зарплати не є обставиною непереборної сили навіть під час війни. Юросіб, які фінансуються з бюджету, ще може вибачити недофінансування, — якщо замовлені на оплату праці кошти вчасно не надійшли. Юрособи приватного сектору економіки та фізособи (зокрема ФОПи), які використовують найману працю, повинні самі знайти кошти на оплату праці.
І ще. Звільнення від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє роботодавця від обов’язку виплати зарплати. Тобто щойно форс-мажорні обставини, які завадили виплатити зарплату вчасно, будуть усунені, роботодавець має провести оплату праці.
Якщо затримка тривала понад місяць, працівникам слід виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату зарплати (це стосується всіх роботодавців).
Компенсація за несвоєчасну виплату зарплати
Обов’язок виплатити працівникам компенсацію втрати частини зарплати у зв’язку із затримкою термінів її виплати встановлено ст. 34 Закону №108. Це частина відповідальності роботодавця, яка має назву матеріальної.
Компенсація громадянам доходів у разі їх несвоєчасної виплати здійснюється відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (далі — Закон №2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженою постановою КМУ від 21.02.2001 №159 (далі — Порядок №159).
Виплата компенсації за нараховану, але несвоєчасно виплачену зарплату стосується всіх роботодавців незалежно від форми власності і господарювання (ст. 1 Закону №2050, п. 1 Порядку №159). Компенсація виплачується навіть і під час дії воєнного стану.
Законом №2050 встановлено такі особливості нарахування і виплати компенсації працівникам:
— компенсації підлягають доходи, які працівники одержують на території України і які не мають одноразового характеру (ст. 2);
— компенсацію провадять у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати зарплати (ст. 2). Тож якщо строк затримки виплати зарплати менший ніж на місяць, компенсація працівникові не буде нарахована;
— виплачують компенсацію у тому самому місяці, в якому виплачують заборгованість за відповідний місяць (ст. 4);
— своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає (ст. 5). Тобто якщо зарплата не отримана своєчасно з вини працівника, — компенсації не буде;
— компенсацію виплачують з власних коштів роботодавця (ст. 6).
Якщо працівник працює дистанційно (не в Україні), чи має він право на компенсацію зарплати? Так, адже в цьому випадку зарплата нараховується в Україні і виплачується з України.
Чи підлягає компенсації несвоєчасно нарахована/виплачена сума індексації зарплати?
Так, адже вона за законом здійснюється регулярно і тому належить до виплат, які не мають одноразового характеру.
Загалом, повного переліку виплат, які належать до зарплати, але мають одноразовий характер, немає. Проте у пп. 2.3.2 Інструкції №5 наводиться їх орієнтовний перелік, це:
— винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);
— премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;
— премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, введення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об’єктів будівництва, своєчасне постачання продукції на експорт та інші;
— премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;
— одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);
— грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків;
— вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;
— кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).
Як рахується сума компенсації?
Порядок розрахунку компенсації за несвоєчасну виплату зарплати дещо схожий на порядок розрахунку індексації зарплати, проте має відмінності.
Зокрема, у разі компенсації теж є певний поріг: її провадять у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати зарплати, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі — споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
Отже, за період затримки рахується приріст індексу споживчих цін, і якщо він перевищує 101%, то компенсацію слід нарахувати і виплатити. Якщо ж інфляція за цей період не перевищила 1% (індекс споживчих цін за цей період не перевищив 101%), — компенсацію не нараховують і не виплачують!
Суму компенсації обчислюють як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) та приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюють множенням місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Якщо заборгованість із зарплати виплачують до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, то під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою працівника для розрахунків застосовують індекс споживчих цін за попередній місяць.
Щомісячні індекси споживчих цін в 2025 році є у нашому довіднику.
У разі затримки виплати зарплати за кілька місяців суму компенсації визначають за кожний місяць нарахування зарплати окремо і підсумовують. Ми навели приклад розрахунку компенсації за посиланням.
Наведемо сучасний його варіант. Якщо зарплату за вересень 2025 року виплатили 1 грудня 2025 року, маємо затримку більше ніж місяць — така зарплата мала бути виплачена не пізніше ніж 7 жовтня 2025 року. Місяць нарахування зарплати (вересень) до розрахунку компенсації не беремо. У жовтні індекс інфляції становив 100,9%. Станом на 1 грудня індекс інфляції листопада ще не був відомий. Тож відсоток компенсації становитиме 0,9%. Якщо ж вересневу зарплату виплатили, скажімо, 15 грудня, коли індекс інфляції листопада вже був відомий (він становив 100,4%), то індекси потрібно перемножити: (100,9 х 100,4) /100 = 101,3%. Отже, відсоток компенсації становитиме 1,3%.
Виплачують працівникові суму компенсації у тому самому місяці, в якому виплачують заборгованість із зарплати за відповідний місяць.
З метою бухобліку й оподаткування її включають до зарплати місяця, в якому таку заборгованість виплачують.
Зверніть увагу: компенсацію на компенсацію не нараховують! Тобто, якщо ви погасили борг з виплати зарплати, а про нарахування компенсації забули, то далі, коли ви про неї згадаєте, нову компенсацію на неї рахувати не потрібно. Адже донарахована компенсація належатиме до місяця, в якому ви виявили таку помилку — саме в цьому місяці вона буде нарахована (а не тоді, коли ви погасили заборгованість). Але «забути» про таку компенсацію не вийде; якщо її не виплатити і працівник звільниться, буде інша відповідальність.
Якщо не виплатили зарплату працівникові, який звільнився?
Для таких випадків відповідальність прописана у ст. 117 КЗпП. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за фактичний час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як у випадку, коли спору немає.
Зверніть увагу: якщо на момент звільнення працівнику вже затримали виплату зарплати за попередні місяці, такий борг треба погасити в день звільнення. Отже, цього дня йому треба виплатити і компенсацію за несвоєчасну виплату зарплати (про яку ми говорили вище). Якщо цього зроблено не було, така компенсація входить до суми заборгованості з остаточного розрахунку зі звільненим працівником.
Інші види відповідальності роботодавця
За несвоєчасну виплату зарплати роботодавець може бути притягнутий до фінансової відповідальності, а його посадові особи, які мають забезпечити вчасну виплату зарплати, — до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
Фінансова відповідальність. Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі (ст. 265 КЗпП):
— порушення встановлених строків виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі — у трикратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення (в 2026 р. — 25941 грн);
— недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у двократному розмірі мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (в 2025 р. — 17 294 грн);
Увага: у період дії воєнного стану в разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, не застосовують (ст. 16 Закону №2136).
Відповідальність посадових осіб роботодавця
Роботодавець може покарати винних посадових осіб, застосувавши один із видів дисциплінарних стягнень (ст. 147 КЗпП) — догана або звільнення.
А за перевірками від Держпраці посадових осіб підприємств та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності протягом 3 місяців з дня вчинення правопорушення може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за (ст. 38, 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення):
— порушення встановлених термінів виплати зарплати, виплату її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю — у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 н. м. д. г. (від 510 грн до 1 700 грн);
— повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, — у вигляді штрафу в розмірі від 100 до 300 н. м. д. г. (від 1 700 грн до 5 100 грн).
Ми недарма згадали про три місяці строку застосування адмінштрафу, адже якщо на момент перевірки заборгованість із зарплати ще не буде погашена, то правопорушення буде триваючим, і Держпраці зможе застосувати такий штраф. Ось чому важливо не чекати, поки прийде перевірка, а самостійно виправляти помилки.
Безпідставна невиплата зарплати чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства чи громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності, карається (ч. 1 ст. 175 Кримінального кодексу України):
— штрафом від п’ятисот до тисячі н. м. д. г. (від 8 500 грн до 17 000 грн),
— або виправними роботами на строк до двох років,
— або пробаційним наглядом на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.
Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати зарплати й інших установлених законом виплат, карається (ч. 2 ст. 175 ККУ):
— штрафом від тисячі до півтори тисячі н. м. д. г. (від 17 000 грн до 25 000 грн),
— або обмеженням волі строком до трьох років,
— або позбавленням волі строком до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності здійснила виплату зарплати чи іншої встановленої законом виплати громадянам (ч. 3 ст. 175 ККУ).