Викривлення фінзвітності — наслідки для бізнесу, директора та головбуха

Фінансова звітність давно перестала бути «внутрішнім документом компанії». Вона:

— передається до податкової, статистики, НКЦПФР, банків;

— використовується кредиторами й інвесторами;

— підлягає перевіркам аудиторів та контролюючих органів.

Будь-яке викривлення її даних — навіть ненавмисне — може привести до претензій від власників/контрагентів до штрафів чи навіть до кримінальної відповідальності.

Що таке «викривлення фінансової звітності»?

Закон №996 визначає:

— фінансова звітність — це звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства;

— користувачі фінансової звітності (далі — користувачі) — це фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для ухвалення рішень.

Тож мета складання фінзвітності — це насамперед забезпечити користувачів повною, правдивою і неупередженою інформацією про господарську діяльність підприємства та її фінансові результати.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2025 у cправі №904/2465/21 зауважив, що на сьогодні звичайним елементом ділового обороту є проведення перевірки предмета угоди з виявленням потенційних ризиків — due diligence. Ця процедура може здійснюватися за широким спектром критеріїв (general due diligence) або ж включати лише окремі з них, наприклад:

— юридичні аспекти діяльності контрагента (legal due diligence);

— його фінансовий стан (financial due diligence) тощо.

У межах due diligence здійснюється експертиза угоди на відповідність законодавству, установчим документам та іншим локальним актам сторін, формується комплексне уявлення про її предмет.

Які типові викривлення можуть мати місце при складенні фінзвітності:

— неправильна класифікація активів/зобов’язань;

— відсутність або фальсифікація первинних документів;

— неправильно проведена інвентаризація;

— помилки у визнанні доходів і витрат;

— штучне заниження/завищення фінансового результату;

— подання звітності у формі, що не відповідає НП(С)БО або МСФЗ.

Водночас суди часто розрізняють:

— помилки (ненавмисні);

— викривлення даних з умислом (зазначення завідомо неправдивих даних).

Відповідальність: коротко за видами

1. Адміністративна відповідальність

Згідно зі ст. 164-2 КУпАП подання звітності з недостовірними даними, ведення обліку з порушенням установленого порядку — штраф:

— від 136 до 255 грн,

— до 425 грн, якщо порушення повторне.

Формально сума дрібна, але:

— це дає підставу для претензій до керівництва з боку власників;

— може бути доказом недбалості бухгалтера у трудовому спорі.

А згідно зі ст. 163-16 КУпАП для великих підприємств та емітентів — за порушення строків оприлюднення фінансової або консолідованої фінансової звітності:

— від 17 000 до 34 000 грн.

2. Цивільно-правова відповідальність

Судова практика останніх років показує:

— директор несе загальну відповідальність за організацію бух обліку, достовірність звітності;

— головний бухгалтер відповідає у межах своїх трудових обов’язків.

Верховний Суд у низці рішень наголошує: щоб притягнути головного бухгалтера до матеріальної відповідальності (відшкодування збитків), має бути доведено:

— конкретну провину;

— причинно-наслідковий зв’язок між діями та збитками;

— порушення посадових інструкцій.

Сам факт «помилки у звітності» ще не може бути підставою для стягнення збитків.

Крім того, є ризик визнання правочину укладеним із перевищенням повноважень керівника/представника (ст. 214 ЦКУ), навіть за умови його наступного схвалення (вчинення дії з оплати товар/роботи/послуги чи їх прийняття). Причому ВС вважає: якщо для укладення правочину потрібна згода наглядової ради або загальних зборів товариства, то така сама згода потрібна і для наступного схвалення правочину, укладеного з перевищенням повноважень.

3. Кримінальна відповідальність

Настає лише тоді, коли викривлення фінзвітності є частиною злочину, наприклад:

— ухилення від сплати податків (ст. 212 ККУ);

— службова недбалість (ст. 367 ККУ), якщо збитки значні;

— службове підроблення (ст. 366 ККУ), коли дані вносяться умисно неправдиві.

Суди неодноразово наголошують: помилка без умислу не утворює складу злочину.

Судова практика: найцікавіші позиції

Наведемо судову практику щодо викривлення фінзвітності, «значних правочинів» та відповідальності директора у таблиці 1.

Таблиця 1

Найцікавіші судові справи щодо викривлення фінзвітності

Що робити головному бухгалтеру та керівнику, щоб уникнути відповідальності?

1. Чіткі посадові інструкції.

Головний бухгалтер відповідає лише за облік.

Формування управлінських рішень — сфера директора.

2. Акт приймання-передачі при зміні бухгалтера.

Суди можуть визнати відсутність акта доказом провини нового головного бухгалтера (у складеній ним фінзвітності, якщо помилка виникла у нового бухгалтера через своєчасне невиправлення помилки попереднім). Щоб уникнути цього, варто оформлювати акти приймання-передачі.

3. Інвентаризація перед складанням річної звітності.

Це один із найкритичніших моментів.

Судова практика показує: саме тут «вилазить» більшість помилок та недостовірностей. Які краще знайти і виправити самим, аніж за наслідками податкової перевірки. Недарма податківці зберегли за собою право вимагати проведення інвентаризації під час податкової перевірки (вони інвентаризацію не проводять, але можуть бути при ній присутні).

4. Виправлення помилок згідно з П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

Виправлення помилок у фінзвітності потребують чітких та своєчасних дій від головного бухгалтера та керівника, які визначені відповідними нормативним актами.

5. Письмові заперечення головного бухгалтера.

Якщо директор вимагає провести або відобразити «помилкову/недостовірну» операцію, — головний бухгалтер має відмовитись. А про всі ризикові рішення директора — попереджати його, зокрема подаючи службову записку.

Це врятувало не одного головбуха від кримінальної справи.

6. Аудит ризикових ділянок.

Найбільше помилок може бути на нижченаведених ділянках бухобліку:

— резерви (забезпечення);

— дебіторські зобов’язання;

— кредиторські зобов’язання;

— необоротні активи (та їх амортизація);

— розрахунки з пов’язаними особами (і загалом операції з готівкою).

Висновок

Викривлення фінансової звітності — це не просто технічна помилка.

Це потенційний ризик:

— для директора;

— для бухгалтера;

— для власників;

— для всієї компанії.

Але судова практика доводить:

— більшість справ закінчується на користь головного бухгалтера, якщо немає доведеного умислу;

— директори несуть відповідальність ширше, але можуть перекласти збитки на винну особу, якщо буде доведено, що винен головний бухгалтер.

ТОВ: відповідальність перед контрагентами

Чи може бути відповідальність перед контрагентами, якщо ми надали недостовірну фінзвітність?

Так, може, і ризики тут навіть вищі, ніж відповідальність перед контролюючими органами.

Фінзвітність, яку ви передаєте контрагентові:

— використовується для розрахунку вартісних порогів значних правочинів (ст. 44 Закону 2275);

— впливає на рішення контрагента укладати чи не укладати договір;

— є елементом перевірки ділової мети, реальності операції та надійності ділового партнера.

Тому недостовірна фінзвітність може спричинити 3 типи ризиків.

Ризик №1. Визнання договору нікчемним у силу закону.

За приписами ч. 5 ст. 44 Закону про ТОВ правочин, учинений із порушенням порядку отримання згоди загальних зборів на значний правочин, є нікчемним.

Але! Нагадаємо, що за наявності спору щодо правових наслідків нечинного правочину (ст. 216 ККУ), якщо одна зі сторін чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (Постанови Великої Палати ВС від 10.04.2019 у справі №463/5896/14, 02.11.2021 №917/1338/18).

Тобто якщо ТОВ надало помилкову або недостовірну фінзвітність, що занижує активи, щоб договори виглядали «незначними», то ризик повернення всього отриманого за таким правочином реально дуже високий.

ВС у низці справ наголошує: нікчемність застосовується там, де інший спосіб захисту не працює, але недобросовісність сторін має значення.

Ризик №2. Відшкодування збитків.

Якщо контрагент доведе, що:

— він покладався на фінзвітність, яку йому надали;

— у звітності були істотні викривлення;

— через це він зазнав збитків (наприклад, виконав договір, який ТОВ не мало права укладати),

то ТОВ та/або директор можуть отримати претензії на відшкодування збитків.

Це класична договірна відповідальність за ст. 22, 623 ЦКУ.

Ризик №3. Відповідальність директора перед ТОВ та учасниками.

Якщо договір підписано без дозволу зборів, а директор приховав реальні показники активів (або «подав» завідомо недостовірну фінзвітність), то:

— директор відповідає за збитки перед ТОВ;

— учасники можуть поставити питання про відсторонення/зміну керівника;

— це може мати наслідком навіть банкрутство підприємства (доведення до банкрутства — ст. 9-1 КУзПБ), якщо це привело до значних збитків та неможливості розрахунків із контрагентами.

Як прописати в договорі захисні положення, щоб зняти ці ризики?

Ось приклади важливих договірних умов, які реально працюють і які часто ставлять в українських контрактах та у контрактах у сфері ЗЕД:

Приклад 1. Про достовірність фінзвітності.

Сторона підтверджує, що надана фінансова звітність є повною, достовірною, складеною відповідно до вимог законодавства та відображає реальний фінансовий стан сторони на дату її складання.

Приклад 2. Про значні правочини.

Сторона заявляє та гарантує, що укладення цього договору не є значним правочином у розумінні ст. 44 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що підтверджується витягом із фінзвітності за період ________ (квартал/рік) 202__ року (наприклад, рядок 1495 фінзвітності суб’єкта малого підприємництва) або всі необхідні корпоративні погодження отримано.

Приклад 3. Про повноваження директора.

Особа, що підписує цей договір від імені сторони, гарантує наявність усіх необхідних корпоративних повноважень, включаючи отримання попередніх згод та рішень органів управління (якщо вони необхідні за законом та статутом).

Ці положення дають контрагентові право вимагати відшкодування збитків, якщо інформація виявиться неправдивою, проте не знімають ризику нікчемності.

Приклад 4. Перекладання ризиків на іншу сторону.

Сторона зобов’язується відшкодувати іншій стороні всі збитки, штрафи, витрати і претензії третіх осіб, що виникли у зв’язку з недостовірністю наданої фінансової звітності або порушенням вимог щодо значних правочинів.

Приклад 5. Про незалежну оцінку ризиків.

Кожна зі сторін підтверджує, що до підписання договору здійснила самостійний аналіз фінансового стану іншої сторони, включаючи перевірку наданої фінансової звітності, та розуміє всі ризики укладення правочину.

Це блокує спроби контрагентів перекласти провину на бухгалтера чи директора свого бізнес-партнера.

Виняток нікчемності як умова договору (так, це можна)

Незважаючи на прямий припис ч. 4 ст. 216 ЦКУ, де передбачено, що правові наслідки нечинності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін, сучасна практика допускає договірне регулювання наслідків нікчемності.

Зокрема, у договорах можна зустріти таку умову:

«Сторони погоджуються, що навіть у разі встановлення нечинності або нікчемності правочину вони несуть солідарну відповідальність за фактично отримані товари/послуги та зобов’язуються здійснити взаємні розрахунки».

Це не скасовує норми закону ст. 216 ЦКУ, але мінімізує наслідки.

Узагальнимо у таблиці 2 найпоширеніші ризики при укладенні договорів із контрагентами та необхідності надання фінзвітності (на вимогу договору чи без такого), які часто трапляються на практиці.

Що обов’язково варто додати до договору, якщо фінзвітність/витяг долучається як додаток:

1. Перелік документів, які наводяться у додатку: фінзвітність (форма, дата, період, підпис)/витяг.

2. Пункт про відповідальність за її достовірність.

3. Пункт про те, що фінзвітність є невід’ємною частиною договору.

4. Підтвердження, що друга сторона покладається на ці дані при визначенні значного правочину.

5. Пункт про повідомлення контрагента у разі виправлення фінзвітності або істотних змін.

Висновки

Так, відповідальність за помилки чи недостовірність даних у фінзвітності реально є.

Особливо коли:

— наявність фінзвітності безпосередньо впливає на укладення правочину;

— договір на межі «значного правочину» (400 тис. грн);

— фінзвітність є невід’ємною частиною договору або податкової звітності.

Але ці ризики можна мінімізувати правильними положеннями в договорі.

Таблиця 2

Таблиця ризиків при наданні фінансової звітності контрагентам