Витрати на страхування у відрядженні
Не є доходом працівника сума відшкодованих витрат на відрядження в частині витрат на обов’язкове страхування (пп. 170.9.1 ПКУ).
Тобто, якщо працівник самостійно оплачує страхування й отримує компенсацію від роботодавця, такі суми не оподатковуються лише за умови, що страхування є:
— обов’язковим у країні відрядження;
— обов’язковим у країні транзиту;
— необхідним для отримання візи.
Позаяк в описаному випадку ці умови не виконуються, компенсація вартості страхування розглядається як додаткове благо працівника та підлягає оподаткуванню ПДФО і військовим збором.
Добровільне медичне страхування (ДМС)
Якщо підприємство оформлює договір добровільного медичного страхування, то суми страхових внесків, сплачені роботодавцем-резидентом за договорами ДМС на користь працівників, не оподатковуються ПДФО у межах 30% нарахованої зарплати працівникові (пп. «в» пп. 164.2.16 ПКУ).
Важливо:
— для розрахунку 30% береться зарплата саме того місяця, коли сплачено внесок;
— немає значення, за який період (наприклад, за пів року) здійснено оплату.
Якщо сума страхового внеску перевищує 30%, то:
— сума перевищення є оподатковуваним доходом у негрошовій формі;
— для ПДФО застосовується натуральний коефіцієнт (1,219512 при ставці 18%) відповідно до пп. 164.5 ПКУ;
— військовий збір (5%) нараховується без застосування натурального коефіцієнта.
Висновок
1. Якщо страхування не є обов’язковим для відрядження, його компенсація або оплата коштом підприємства в загальному випадку є додатковим благом.
2. Якщо оформлено саме договір ДМС, який відповідає вимогам ПКУ, — можливим є часткове звільнення від ПДФО у межах 30% зарплати. Сума перевищення підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором.