У ситуації, коли підприємство призупинило окремий виробничий напрям (цех), але продовжує нести витрати на оренду обладнання, приміщень та інші витрати на утримання потужностей, ключовим є правильне визначення природи таких витрат у контексті обліку.
Загальновиробничі витрати — це витрати на організацію виробництва й управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також на утримання й експлуатацію машин та устаткування (пп. 15 НП(С)БО 16).
У звичайних умовах діяльності, зокрема коли виробництво здійснюється, такі витрати обліковують за дебетом рахунка 91 з подальшим розподілом:
— до виробничої собівартості (Д-т 23 — К-т 91) — у частині змінних і розподілених постійних ЗВВ;
— до собівартості реалізації (Д-т 901, 903 — К-т 91) — у частині нерозподілених постійних ЗВВ.
Водночас у період простою підприємство продовжує нести витрати на оплату праці, амортизацію, оренду, комунальні послуги, охорону тощо. Порядок їх обліку безпосередньо залежить від тривалості простою.
Якщо простій має короткочасний характер (до місяця) і підприємство загалом продовжує виробництво, такі витрати накопичуються на рахунку 91 і розподіляються у загальному порядку.
Проте у вашій ситуації є інша обставина: за конкретним напрямом (цехом) у звітному місяці повністю немає як виробництва, так і реалізації продукції. Це відповідає ознакам тривалого простою, коли:
— змінних ЗВВ фактично немає;
— база розподілу дорівнює нулю;
— усі постійні витрати стають нерозподіленими.
За таких умов немає підстав вважати ці витрати такими, що пов’язані з виробництвом. Тобто вони втрачають ознаки ЗВВ у класичному розумінні.
Отже, найбільш обґрунтованим є відображення таких витрат безпосередньо у складі інших операційних витрат: Д-т 949 — К-т 13, 20, 22, 661, 651 тощо.
Цей підхід найкраще відображає економічний зміст операції: немає виробництва — немає і бази для розподілу витрат, а отже, немає підстав включати нерозподілені загальновиробничі витрати до собівартості реалізованої продукції.
Підстав говорити про негосподарське використання чи перекваліфікацію основних засобів у невиробничі фактично немає. Якщо підприємство планує відновлення виробництва або використання цих площ з іншою господарською метою, незалежно від обраного рахунку витрати залишаються пов’язаними з госпдіяльністю. Ключовим є те, що такі витрати мають бути визнані саме у поточному періоді (пп. 7 НП(С)БО 16), а вибір рахунку більше впливає на суттєвість інформації та можливість оцінки стану діяльності.
Якщо ж підприємство не планує відновлювати виробництво у майбутньому, доцільно розглянути питання консервації цеху, його перепрофілювання (наприклад, під склад) або передачі в оренду.
Висновки
1. При тривалому простої цеху всі постійні витрати (оренда, комунальні, амортизація тощо) стають нерозподіленими і не можуть включатися до собівартості продукції.
2. Такі витрати слід відображати як інші операційні витрати: наприклад, за дебетом рахунку 949, а не 901.
3. Ризику визнання витрат негосподарськими немає, якщо підприємство планує відновити виробництво або використати потужності з іншою господарською метою.