Передача частини нежитлового приміщення від ФОПа ІІІ групи ФОПу ІІ групи на безоплатній основі є правомірною, проте потребує укладення договору позички, а не оренди.
Договір позички замість договору оренди
Ключовою відмінністю договору оренди від договору позички є оплатність. Договір оренди за своєю суттю передбачає плату за користування майном, тимчасом як договір позички укладається на безоплатній основі. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст. 827 ЦКУ).
Таким чином, у разі безоплатної передачі приміщення в користування сторони мають укласти саме договір позички.
Податкові наслідки
У разі передачі майна за договором позички доходу у ФОПа-позичкодавця (в описаному випадку у ФОПа ІІІ групи) не виникає, бо він не отримує доходу від такої операції у розумінні пп. 292.1 ПКУ.
Важливо: право власності на приміщення залишається у позичкодавця, а користувачеві передається лише право тимчасового користування. Тож у ФОПа-користувача доходу також не буде.
На цьому наголошують і податківці в «ЗІР» (107.01.03): «Чи виникає дохід у ФОПа — платника ЄП (крім е-резидента) при отриманні майна в безоплатне користування за договором позички?».
Висновки
Безоплатна передача частини нежитлового приміщення від ФОП ІІІ групи до ФОП ІІ групи є правомірною. Таку передачу оформлюють договором позички, а не оренди.
У ФОПа-позичкодавця дохід не виникає, бо оплати немає. У ФОПа-користувача також не виникає доходу, бо він не отримує права власності й не отримує безоплатної послуги в розумінні оподаткування.