Працівникам, які скеровуються у відрядження, виплачують (ст. 121 КЗпП):
— добові за час перебування у відрядженні;
— вартість проїзду до місця призначення і назад;
— витрати на найм житлового приміщення.
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсацію за роботу в ці дні виплачують відповідно до чинного законодавства (п. 9 Інструкції №59). Але Інструкція №59 обов’язкова до виконання лише для тих роботодавців, які фінансуються з бюджету. Решта роботодавців не зобов’язані дотримуватися її, тому працівник не зможе захистити свої права, спираючись виключно на цю Інструкцію №59.
Ті роботодавці, які з бюджету не фінансуються, можуть розробити власне положення про відрядження, яке доводиться до відома всіх працівників. Також в обов’язковому порядку, незалежно від наявності положення про відрядження, потрібно дотримуватися загальних норм чинного законодавства, якими є:
— ст. 72 КЗпП — робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі, яка обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП.
Якщо ухвалено рішення і керівник зафіксував у наказі, що за роботу у вихідний день під час відрядження надається інший день відпочинку, то такий день відпочинку оплаті не підлягатиме. А от фактично відпрацьовані працівником години у вихідний день у відрядженні оплачуються як звичайний день у відрядженні.
Розрахунок суми відрядження передбачено абз. 3 п. 2 Порядку №100, де зазначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата.
Отже, якщо це спеціальне відрядження, про що видано наказ, то такий день підлягає оплаті, як зазначено вище. Для його оплати потрібно порівняти дві величини: денну та середньоденну зарплату. Оплату проводять за тією зарплатою, що є більшою. Тож, якщо внаслідок розрахунку середньоденна зарплата вийшла більша, ніж денна зарплата, то оплату потрібно здійснювати за середньоденною.
Працівник вибуває або прибуває з відрядження у неділю: чи оплачуємо, чи надаємо додатковий вихідний день?
Дні вибуття або повернення з відрядження, які збігаються з вихідними днями, не є робочими днями працівника, а отже, й зарплата за ці дні йому не виплачується. Проте за ці дні виплачуються добові.
Звісно, буває й так, що працівник їде до найближчого населеного пункту і починає працювати просто в день вибуття у відрядження. Або працює в день повернення. Проте, для того щоб цей день став оплачуваним, така робота у вихідний день має бути зазначена в наказі про відрядження (як ми наголосили вище).
Якщо працівник вибуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (п. 10 Інструкції №59).
Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин (п. 11 Інструкції №59).
Звісно, що роботодавець-небюджетник також може ухвалити рішення про надання такого іншого дня відпочинку.
Але в будь-якому разі, якщо роботодавець, скеровуючи працівника у відрядження, зазначить у наказі, що за день вибуття/прибуття у вихідний день надається інший день відпочинку, то такий день оплаті не підлягає.